У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря: ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150190002027 від 22.10.2018р. за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2021 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Учасники судового провадження

прокурор: ОСОБА_6

обвинувачений: ОСОБА_5

захисник: ОСОБА_7 .

            Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинувачений просить вирок суду скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області  від 16 лютого 2021 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

_______________________________________________________________________

провадження № 11-кп/812/197/22   головуючий у 1 інстанції : ОСОБА_8

категорія: ч.2   ст.286 КК України  доповідач у апел. інст.: ОСОБА_1 .

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Узагальнені доводи апелянта.

Обвинувачений зазначає, що визнав в суді першої інстанції вину, внаслідок хворобливого стану після тяжкого захворювання, не розумів, що відбувається та обмовив себе. Зазначає про тиск з боку прокурора ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які наполягали на тому, щоб він визнав вину.

Стверджує, що із його пояснень в суді першої інстанції було очевидним, що він не визнав фактичні обставини зазначені в обвинувальному акті.

Обвинувачений звертає увагу на те, що його пояснення фактично оспорювали обставини і у суду мали б виникнути сумніви у добровільності його позиції та виходячи з його стану здоров`я. Вважає, що застосування положень ч.3 ст.349 КПК України були помилковими, що призвело до незаконного, необґрунтованого і не вмотивованого судового рішення.

          Встановлені судом першої інстанції обставини.

21 жовтня 2018 року водій ОСОБА_5 , керуючи технічно не справним, але працездатним автомобілем «ВАЗ-2105» номерний знак НОМЕР_1 , а саме керуючи транспортним засобом з порушенням вимог п.31.4.5 «г», що є невідповідністю шин коліс та з порушенням вимог п.31.4.3 «а», що є несправністю та обмеженою працездатністю світлових покажчиків повороту, рухався по вул. Соборності м. Вознесенськ в напрямку перехрестя вул. Соборності та вул. Михайлівська в умовах нормальної видимості, в світлий час доби, в ясну погоду, без дощу, без туману та штучних явищ, що погіршували б видимість у напрямку руху.

У цей час, по вул. Соборності в м. Вознесенськ позаду автомобілів «ВАЗ-2105» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 та «ЗАЗ-1103» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 , які рухалися один за одним, в напрямку перехрестя вул. Соборності та вул. Михайлівська рухався мотоцикл «Honda» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_12 , який у подальшому розпочав маневр «обгону» автомобіля «ЗАЗ-1103» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 .

Водій автомобіля «ВАЗ-2105» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 , порушивши вимоги п.2.3 (б) та п.10.1 ПДР України, а саме: виконуючи маневр «лівого повороту» по вул. Соборності в районі житлового будинку №44, не переконавшись у безпечності маневру і не переконавшись, що він не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, хоча повинен був це зробити та мав технічну можливість це зробити, але не зробив, виконав маневр «лівого повороту», виїхавши при цьому на зустрічну смугу руху, де в цей момент рухався мотоцикл «Honda» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_12 , який не маючи технічної можливості попередити дорожньо-транспортну пригоду, зіткнувся правою, переважно передньою частиною (переднього колеса, правою частиною переднього крила, правого пера передньої вилки, ручного важеля передніх гальм, правого переднього покажчика повороту, правою частиною фари головного освітлення) мотоцикла «Honda» номерний знак НОМЕР_3 з лівою центральною частиною (центральною частиною лівого порогу, задньою частиною лівої передньої двері та передньою частиною лівої задньої двері) автомобіля «ВАЗ-2105» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 .

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги обвинуваченого, думку прокурора, який вважав вирок законним та обгрунтованим та просив апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.

В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає про безпідставне застосування судом першої інстанції положень ст.349 КПК України. Наголошує на тому, що в суді першої інстанції вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав внаслідок хворобливого стану, обмовив себе. Окрім того зазначає про тиск на нього з боку прокурора та захисника.

З мотивувальної частини оскаржуваного вироку вбачається, що судовий розгляд проведено із застосуванням положень частини 3 статті 349 КПК України.

За приписами частини 3 статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Журнал судового засідання та технічний носій інформації, на якому зафіксовано перебіг судового розгляду, свідчать що обвинувачений ОСОБА_5 ніяких заперечень щодо пред`явленого йому обвинувачення не виказував, вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.

Визначаючи обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження у відповідності до статті 349 КПК України, в судовому засіданні 16.02.2021 р. суд першої інстанції роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_5 положення ч. 3 ст. 349 КПК України (а.п. 63).

Обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив суду добровільність його позиції. Судом першої інстанції було роз`яснено, що у такому випадку він, як і інші учасники судового провадження, будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку обставини, докази стосовно яких судом не досліджувалися.

Учасники судового провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_5 погодилися на вказаний порядок судового розгляду, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК України.

В зв`язку з чим, суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд першої інстанції обмежився допитом обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вищезазначені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції виконані належним чином.

За такого, апеляційним судом не розглядаються доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 в частині заперечення ним обставин, які ним не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких судом першої інстанції було визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Тобто, твердження обвинуваченого ОСОБА_5 щодо непричетності до вчиненого злочину.

Дії обвинуваченого   ОСОБА_5   за ч.2  ст.286 КК України кваліфіковано правильно.

Що стосується доводів обвинувачення щодо впливу на нього в суді першої інстанції з боку прокурора та захисника, то вони є не обгрунтваними, не підтверджуються матеріалами провадження, а також не доведені апелянтом в суді апеляційної інстанції.

Так, з технічного запису судового засідання вбачається, що в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 пояснення надавав добровільно, спокійно та виважено. Впливу на нього з боку інших учасників процесу не вбачається.

Окрім того, в матеріалах провадження відсутні дані щодо не задовільного стану здоров`я обвинуваченого під час судового засідання 16.02.2021р.

В суді апеляційної інстанції захисник обвинуваченого стверджував, що обвинувачений ОСОБА_5 не звертався в правоохоронні органи з заявами про вчинення злочину відносно нього з боку посадових осіб прокуратури та адвоката ОСОБА_10 . Зазначив також, що він не звертався в колегію адвокатів зі скаргою на неправомірні дії захисника ОСОБА_10 . Зазначені відомості відсутні і в матеріалах провадження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції дотримався вимог кримінального закону, урахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про його особу, який раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, працює, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, дані висновку органу пробації про те, що виправлення обвинуваченого без позбавлення та обмеження волі можливе та не становитиме високої небезпеки для суспільства, позиції сторін висловлені в дебатах; обставин, що пом`якшують покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

  Врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд призначив ОСОБА_5 покарання в мінімальних межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.

Окрім того, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та звільнив його від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст..75 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження й постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення у

матеріалах провадження не встановлено, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд     

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2021 року відносно ОСОБА_5 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: