22-ц/804/33/22

263/2637/21

Єдиний унікальний номер 263/2637/21

Номер провадження 22-ц/804/33/22

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2022 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Мальцевої Є.Є., Пономарьової О.М.,

за участю секретаря Сидельнікової А.В.

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач - Об`єднання співвласників житлового будинку «Орбіта»,

представник відповідача - Гуленко Тамара Вікторівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 липня 2021 року у складі суду Музики О.М., у цивільній справі про зобов`язання розглянути звернення про організацію окремого входу до нежитлового приміщення, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначили наступні обставини.

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . За власні кошти позивачами проведено капітальний ремонт цього приміщення. В багатоквартирному будинку за вказаною адресою створено ОСЖБ «Орбіта».

Згідно з п. 1 - 3.8.4 Статуту ОСЖБ «Орбіта» нежитлові приміщення мають бути ізольовані, вони не відносяться до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна. Пунктом 4.5 Статуту передбачено, що до компетенції загальних зборів відноситься питання про реконструкцію та ремонт будинку та зведення господарських споруд.

Виконуючи п. 3.8.4 Статуту, позивачі 24 грудня 2020 року звернулися до відповідача із заявою про винесення на загальні збори питання про організацію окремого входу в нежитлове приміщення АДРЕСА_1 . На це звернення 26.01.2021 ними отримано відповідь від голови ОСЖБ «Орбіта», в якій повідомлено, що приміщення № 112 є трьох кімнатною квартирою, питання про організацію окремого входу до квартири за заявою ОСОБА_1 уже розглядалося та їй було відмовлено в надані дозволу на організацію окремого входу. Щодо ОСОБА_2 , то він не є власником квартири, тому підстав для розгляду його звернення не має.

Позивачі вважають, що вони зверталися безпосередньо до зборів, а не до голови ОСЖБ «Орбіта». Зокрема у п. 4.15 Статуту визначені повноваження голови ОСЖБ, в яких він не наділений правом вирішувати, які саме питання належать до компетенції загальних зборів.

Просили суд зобов`язати ОСЖБ «Орбіта» розглянути на загальних зборах заяву від 24 грудня 2020 року про організацію окремого входу до нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСЖБ «Орбіта» про зобов`язання розглянути звернення про організацію окремого входу до нежитлового приміщення, відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 26 березня 2013 року ОСЖБ «Орбіта» розглядалося звернення ОСОБА_1 про надання їй дозволу на облаштування окремого входу до квартири АДРЕСА_1 та рішенням загальних зборах відмовлено у задоволенні її звернення. Рішення зборів оскаржено позивачкою в судовому порядку та рішеннями судів воно не скасоване. Відтак, матеріали справи містять належні докази про те, що відповідачем на звернення позивачів у відповідності до вимог закону на поставлені питання було надано вичерпну відповідь, тобто, звернення розглянуто та в його задоволенні відмовлено.

Що стосується ОСОБА_2 , то він не є титульним власником зазначеної квартири, тому не відноситься до кола суб`єктів, які наділені правами, передбаченими ч. 3 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи

Не погодившись з даним рішенням, позивач - ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати, та задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не довів, що нежитлове приміщення АДРЕСА_1 це квартира. Згідно договору дарування позивачка отримала у власність нежитлове приміщення, а не квартиру. Судом відхилений довід позивачки про те, що у Державному реєстрі дана квартира відноситься до нежитлового фонду.

В матеріалах справи є постанова ВП № 34210483 від 08.06.2013 про зобов`язання БТІ м. Маріуполя внести зміни в реєстраційну справу № 27671362 по б- АДРЕСА_2 , яке останнім не виконано та може бути виконане лише коли за нею буде визнано право власності на квартиру, як наслідок договір дарування повинен бути визнаний недійсним.

Суд вказав, що є рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29.01.2015 і ухвала апеляційного суду Донецької області від 04.06.2015, яким відмовлено у визнанні за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 . Проте, суд не вказав, що відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що право позивача не підлягає захисту шляхом повторного визнання за нею особистої приватної власності на майно, власником якого вона є.

Право власності позивачки підтверджується: договором дарування нежитлового приміщення, відомостями з Державного реєстру речових прав. У суду немає доказів, що ОСОБА_1 власниця саме квартири.

Позивачка стала власницею нежитлового приміщення, а суд встановлює обставини справи, з огляду на рішення суду, які стосуються попереднього власника.

У суду немає доказів щодо винесення питання на загальні збори про організацію окремого входу до квартири. У суду є заява про винесення на загальні збори питання про організацію окремого входу до нежитлового приміщення № 112. Нежитлове приміщення це об`єкт самостійного права. Нежитлові приміщення повинні мати окремий від квартир вхід, що передбачено державними будівельними нормами.

Суд не з`ясував питання, чи повинна позивачка с заявою до ОСЖБ «Орбіта» на отримання дозволу на організацію окремого входу до нежитлового приміщення, якщо такий окремий вхід затверджено державними будівельними нормами.

Доводи і заперечення інших учасників справи

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в суд апеляційної інстанції не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, підтвердженням чого є рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача Гуленко Т.В. в суді апеляційної інстанції заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити у її задоволенні.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Згідно з п. 3.8.4 Статуту ОСЖБ «Орбіта» (нова редакція), нежитлові приміщення є ізольованими приміщеннями в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (а.с. 8-16, 43 -51).

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 вересня 2009 року ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (а.с. 17).

В той же час, згідно листа ОСЖБ «Орбіта» № 3 від 26 січня 2021 року, приміщення АДРЕСА_1 є житловою трьохкімнатною квартирою, загальною площею 62,1 кв. м, вказане підтверджено численними рішеннями.

Питання щодо організації відокремленого входу до квартири № 112 неодноразово розглядалося загальними зборами ОСЖБ «Орбіта» та було вирішено не на користь заявника ОСОБА_1 .

У 2013 році ОСОБА_1 зверталася до ОСЖБ «Орбіта» з питання встановлення земельного сервітуту для організації окремого входу у приміщення (кватиру) № 112 , однак рішенням загальних зборів від 21 березня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні земельної ділянки.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов`язання укласти договір про встановлення земельного сервітуту, однак рішенням суду від 04 квітня 2013 року їй відмовлено у задоволенні позову.

29 червня 2016 року ОСОБА_1 повторно звернулася до ОСЖБ «Орбіта» із заявою про надання дозволу на організацію відокремленого входу до приміщення (квартири) № 112 , у задоволенні заяви відмовлено ОСОБА_1 відмовлено, у зв`язку з тим, що рішення за її заявою уже приймалося.

ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом про надання дозволу на організацію відокремленого входу у приміщення № 112, однак рішеннями суддів їй відмовлено у позові.

Враховуючи наведені обставини та положення ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», ОСЖБ «Орбіта» розцінило заяву Ковальських від 24 грудня 2020 року як повторну та попередньо вирішену загальними зборами не на користь заявників, тому вважало, що відсутні підстави для повторного винесення цього питання на загальні збори об`єднання.

Щодо заяви ОСОБА_2 , то така задоволенню не підлягала, оскільки він не є власником приміщення № 112 (а.с. 19, 20).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення № 112, розташоване на першому поверсі багатоквартирного жилого будинку літ. А-9 по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 27671362 (а.с. 53-62).

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13 червня 2008 року зобов`язано Виконавчий комітет Маріупольської міської ради прийняти рішення щодо переведення квартири АДРЕСА_1 в нежитлове приміщення (а.с. 63).

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20 серпня 2008 року № 291/1 квартиру АДРЕСА_1 переведено в нежиле приміщення (а.с. 64).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2009 року задоволено клопотання ОСОБА_4 (дарувальника на користь позивача нежитлового приміщення №112) про відкликання та залишення без розгляду позовної заяви до Маріупольської міської ради, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про спонукання вчинити дії. Визнано не чинною постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13 червня 2008 року у даній справі. Позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду (а.с. 65).

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 20 від 20 січня 2010 року скасовано рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 291/1 про переведення квартири АДРЕСА_1 в нежиле приміщення (а.с. 66).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 травня 2014 року, постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя 13 червня 2008 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Маріупольської міської ради, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про спонукання вчинити дії - відмовлено (а.с. 67-70).

Листом МКП «Маріупольське БТІ» № 468 від 27 вересня 2011 року повідомлено Донецький окружний адміністративний суд, що для проведення державної реєстрації права власності власник подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію. БТІ внесені зміни до технічної документації, однак внести зміни в реєстраційну справу № 27671362 не можливо, оскільки у БТІ відсутні законні підстави (а.с. 71).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2012 року, зобов`язано МКП «Маріупольське БТІ» внести зміни в реєстраційну справу № 27671362, квартира АДРЕСА_1 у відповідності до рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20 січня 2020 року № 20 (а.с. 72-74).

Згідно виписки з протоколу № 2 загальних зборів ОСЖБ «Орбіта» від 26 березня 2013 року, ОСОБА_1 відмовлено в укладенні з нею договору строкового земельного сервітуту на право проходу, проїзду, входу до квартири АДРЕСА_1 для організації окремого входу в квартиру (а.с. 75).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04 червня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, ОСЖБ «Орбіта», треті особи: БТІ м. Маріуполя, ОСОБА_4 , про визнання права власності на нежиле приміщення, відмовлено (а.с. 80-82).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСЖБ «Орбіта» про усунення перешкод у володінні власністю, зобов`язання укласти договір про встановлення земельного сервітуту, відмовлено (а.с. 93, 94).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року та постаново Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСЖБ «Орбіта» про усунення перешкод у користуванні власністю, відмовлено (а.с. 97-101).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

За змістом п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЖК України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає:

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

За змістом ч. 3 ст. 4 ЖК України до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За змістом п. 1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після

одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Згідно п.п. 1.4.2, 1.4.3. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів;

влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не

допускається.

Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається. (п.п. 1.4.4, 1.4.5 Правил).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежиле приміщення АДРЕСА_1 , яке набуте у власність на підставі договору дарування. Проте, численними рішеннями судів дане приміщення повернуто до житлового фонду, тобто фактичний його статус визначено як жиле приміщення.

Вказане стало підставою для рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 20 від 20.01.2010 про скасування попереднього рішення № 291/1 від 20.08.2008 про переведення квартири АДРЕСА_1 в нежиле приміщення.

Відтак, зазначена квартира є житловим приміщенням та відноситься до житлового фонду. Питання щодо переведення квартири АДРЕСА_1 в нежиле приміщення в установленому законом порядку повторно не розглядалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин.

Відповідно до ст.ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Закон регулює відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні.

За положеннями ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основною діяльністю об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом ч. 2 ст. 6, п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників. Співвласники зобов`язані забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт.

Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників (ч. 3 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно з п.п. 4.7.1, 4.10.2. Статуту ОСЖБ «Орбіта» (нова редакція) загальні збори скликаються і проводяться правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьома співвласниками. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з усіх питань діяльності Об`єднання, за винятком тих, які належать до виключної компетенції зборів.

За змістом ст.ст. 1, 3 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до ОСЖБ «Орбіта» із заявою від 24 грудня 2020 року про облаштування окремого входу, що стосується статутної діяльності об`єднання (а.с. 18).

Згідно відповіді ОСЖБ «Орбіта» № 3 від 26.01.2021, приміщення № 112, розташоване у житловому будинку АДРЕСА_2 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 є житловою трикімнатною квартирою, загальною площею 62,1 кв.м, що підтверджується численними рішеннями судів з цього питання. Питання щодо організації відокремленого входу з квартири № 112 неодноразово розглядалось загальними зборами об`єднання та було вирішено не на користь заявника ОСОБА_1 .

В 2013 році позивачка зверталась з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту задля організації окремого входу в приміщення (квартиру). Дане питання розглядалось разом з питанням щодо організації відокремленого входу у приміщення (квартиру). Всі співвласники будинку виступили проти організації окремого входу у приміщення (квартиру), власники суміжних квартир зазначили, що така реконструкція порушить їх права та призведе до погіршення умов їх проживання в будинку (а.с. 19, 20).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Отже, як вірно визначився суд першої інстанції, з чим не може не погодитись колегія суддів, оскільки вже є рішення загальних зборів ОСЖБ «Орбіта» про відмову у наданні дозволу про облаштування окремого входу до житлової квартири позивачки, то повторно порушене питання з цього приводу не підлягало винесенню на розгляд загальних зборів об`єднання.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, порушень норм процесуального або матеріального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи, або тих, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2022 року.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: Є.Є.Мальцева

О.М.Пономарьова