ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року                                                          Справа № 923/1629/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Литвинової В.В., розглянувши справу  

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"  

до:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Бархон ДСТ"

про  визнання недійсним п. 3.1 та додатку № 1 до договору та стягнення 198000грн

          Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бархон ДСТ", яким просить суд:

          - визнати недійсним п. 3.1 договору про поставку товару № УЗ/ЦЛ-20239/Ю від 15.04.2020 та додаток № 1 до цього договору в частині включення в ціну договору податку на додану вартість в розмірі 20%,

          - стягнути з відповідача 198000 грн податку на додану вартість, сплаченого без достатньої правової підстави.

          Ухвалою від 16.12.2021 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин,  заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів, заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (за наявності).  Роз`яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач отримав ухвалу суду відповідно до поштового повідомлення.

Копія ухвали надіслана судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та  Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань м. Херсон вул. Михайлівська 18, повернулась до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою". Відзиву на позов і заперечень щодо розгляду справи в спрощеному провадженні до суду не надходило.

          Згідно з п. 99-2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка”, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

          Згідно з п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

          З огляду на викладене, враховуючи п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд  

в с т а н о в и в:

15 квітня 2020 року між AT «Укрзалізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» AT «Укрзалізниця» (далі по тексту Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український центр стратегічних рішень», код ЄДРПОУ: 37164716 (далі по тексту Постачальник) було укладено договір про поставку товару №УЗ/ЦЛ-20239/Ю.

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату подачі позовної заяви найменування ТОВ    «Український центр стратегічних рішень» змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бархон ДСТ».

Відповідно до п. 1.1 Договору визначено, що Постачальник зобов`язується поставити Замовнику у власність товар, найменування, якість та технічні характеристики, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна вартість якого визначається згідно Специфікації, яка є Додатком 1 до Договору, а Замовник зобов`язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах даного Договору. Товар, що поставляється на підставі цього Договору, відноситься на основі національного класифікатора України «Єдиного закупівельного словника» до коду ДК 021:2015-33140000-3 Медичні матеріали (НК 024:2019, 18094 Лицева маска для захисту дихальних шляхів), Маска медична). Товари спрямовані на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій корона вірусної хвороби (COVID-19) спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2. Закупівля Товару здійснюється у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №225, якою затверджено Порядок проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до п.3.1 Договору ціна Договору та ціна за одиницю Товару зазначається в Специфікації та включають в себе, але не виключно, вартість тари та упаковки Товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються Постачальником, вартість доставки Товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати Постачальника, у тому числі на користь третіх осіб, та пов`язані з виконанням цього Договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням даного Договору, не сплачується Замовником окремо та вважається врахованою в ціну цього Договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору "Специфікація" загальна кількість медичних масок ТУ У 32.9-33965019-001 склала 100 000 шт, загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 1 188 000 грн 00 коп., у т.ч ПДВ 20% - 198000,00 грн.

Згідно  з п. 2 додатку № 1 до Договору, попередня оплата в розмірі 35% від ціни договору, що становить 415800грн  здійснюється протягом 3 банківських днів після підписання договору на підставі рахунку, остаточний розрахунок - протягом 2 банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг.

17 квітня 2020 року на підставі п.2 Додатку № 1 до Договору Позивачем було здійснено попередню оплату в розмірі 35 відсотків загальної вартості товару, а саме 415800грн, з урахуванням ПДВ - 69300 грн, відповідно до платіжного доручення №2705701 від 17.04.2020.

На підставі видаткових накладних №104-105 від 17.04.2020 та № 110 від 22.04.2020 відповідачем було поставлено позивачу медичні маски на загальну суму 1 188 000 грн.

Позивачем на підставі платіжних доручень №2715951, 2715975 від 28.04.2020 та № 2721685 від 30.04.2020 було проведено остаточну оплату відповідачу в сумі 772200грн, в т.ч. ПДВ 128700грн.

Однак, станом на день укладення між сторонами договору №УЗ/ЦЛ-20239/Ю від 15.04.2020, набрав чинності, а саме 02.04.2020, Закон України від 30.03.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Цим Законом доповнено підрозділ 2 розділу XX ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ, серед яких і медичні маски (код згідно з УКТЗЕД 6307 90 98 00).

З 15.04.2020 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №271 від 08.04.2020 перелік медичних масок доповнено, зазначено також про респіратори FFP2 або FFP3, маски, не оснащені змінними фільтрами (код згідно з УКТЗЕД 6307 90 98 00).

          З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом та вважає, що є, зокрема, підстави для визнання недійсним п. 3.1 договору про поставку товару № УЗ/ЦЛ-20239/Ю від 15.04.2020 та додаток № 1 до цього договору в частині включення в ціну договору податку на додану вартість в розмірі 20%, посилаючись на ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Крім того, просить стягнути з відповідача 198000 грн податку на додану вартість, сплаченого без достатньої правової підстави.

          Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

          Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

          Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

          Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

          У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

          Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

          Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

          Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

          Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

          Відповідно до положень статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

          Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

          При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

          Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

          Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

          За умовами договору про поставку товару № УЗ/ЦЛ-20239/Ю від 15.04.2020  ціна за одиницю товару, у тому числі ПДВ, визначається згідно зі специфікацією (п. 3.1. договору).

          Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

          Згідно з підпунктами "а" і "б" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

          За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.

          Тобто сторони договору погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості товару включено оплату ПДВ.

          Таким чином,  хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

          Господарський суд вважає, що відповідач як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти (208000 грн. ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором про закупівлю товарів за державні кошти, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

          Наведеного правового висновку також дійшов Верховий Суд у постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.

          Суду не надано доказів того, що відповідач, отримавши від позивача кошти в повному обсязі за поставлений товар в сумі 1188000грн,  сплатив 20% ПДВ від цієї суми  в розмірі 198000 грн  до бюджету.

          Відповідач (постачальник), враховуючи вищезазначений п. 71 підрозділу 2 розділу XX ПК України,  отриману від покупця суму ПДВ до бюджету не повинен сплачувати, оскільки товар звільнено від оподаткування ПДВ, тому суд дійшов до висновку, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів), має наслідком збагачення відповідача на суму 198000,00 грн., тобто відповідач збагатився за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. А тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 198000 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

          В той же час, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог  щодо визнання недійсним п. 3.1 договору про поставку товару № УЗ/ЦЛ-20239/Ю від 15.04.2020 та додаток № 1 до цього договору в частині включення в ціну договору податку на додану вартість в розмірі 20%, оскільки хоча ПДВ й включається сторонами до ціни товару ( в п.3.1. договору), однак податок на додану вартість не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку). Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.

          Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.

          Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

          За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

          Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності,  дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.          

          Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі вищевикладених норм права, керуючись  ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

           1. Позовні вимоги задовольнити частково.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бархон ДСТ"  (м.Херсон вул. Михайлівська 18, код 37164716) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"  (м. Київ вул. Симона Петлюри 21А, код 41022900) 198000 грн сплаченого без достатньої правової підстави податку на додану вартість та 2970 грн витрат зі сплати судового збору.

           3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його  проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

          Повне рішення складено 20.01.2022  

      Суддя                                                                                                   В.В.Литвинова