24.01.2022

Справа №489/6859/21

Провадження №2/489/605/22

РІШЕННЯ

іменем України

24 січня 2022 року                 м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кирильчука О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

Позивач просить визнати відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , оскільки він є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу. Шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано в 2015 році. Відповідач в зазначеній квартирі не проживає понад 7 років без поважних причин, перешкод у користуванні квартирою позивач відповідачу не вчиняв. Відповідач за час відсутності у квартирі не бере участь в утриманні житла, не сплачує комунальні послуги. Оскільки, в зазначеній квартирі відповідач не проживає, у позивача виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, та оформленням субсидії, тому позивач змушений звернутись до суду із вказаним позовом адже його право, як власника вказаного нерухомого майна є порушеними.

Ухвалою суду від 21.10.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу №4123 від 27 травня 2003 року, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. та зареєстровано в реєстрі за №16285.

Згідно витягу №684222 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.06.2003 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності у розмірі 1/1 частки належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2003 року.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірваний 17 лютого 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 17.02.2015 року, про що зроблено актовий запис №10.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 25.06.2021 року ОСОБА_1 є інвалідом першої «Б» групи.

Відповідно до акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 30 вересня 2021 року складеного за участю двох свідків та посвідченого директором ТОВ «Місто для людей Миколаїв», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з січня 2021 року фактично не проживає.

Згідно з витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва від 10.12.2021 року, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні та розпорядженні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Враховуючи, що реєстрація місця проживання відповідача у належній позивачу квартирі порушує його права як власника на розпорядження квартирою та покладає тягар утримання майна шляхом сплати комунальних послуг за іншу зареєстровану у житловому приміщенні особу, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки позивач, у відповідності до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок.

На підставі ст.ст.317, 321, 391, 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 19, 81, 141, 264-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 908 гривень 00 копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу може бути подано до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя