УХВАЛА

21 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/17376/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 (колегія суддів у складі: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Кропивна Л.В., Хрипун О.О)

та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 (суддя Бойко Р.В.) та

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 (колегія суддів у складі: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Куксов В.В., Яковлєв М.Л.)

та окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 (суддя Бойко Р.В.)

у справі № 910/17376/19

за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта"

до Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"

участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Одеської міської ради

про стягнення шкоди у розмірі 123531,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" 22.12.2021 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 та окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Предметом спору в цій справі є стягнення 123531,42 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019 (192100,00 грн).

Скаржник зауважує на тому, що протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, що, в свою чергу, підтверджується змістом рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

В касаційній скарзі Акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" просить прийняти скаргу до провадження, оскільки вказана справа була віднесена до малозначних помилково. Так, скаржник зазначає, що оскаржуваними судовими рішеннями, зокрема, встановлено нікчемність рішення Одеської міської ради про приватизацію майна, що відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 247 ГПК України виключає можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження. Також скаржник посилається на те, що вказана справа має виняткове значення для відповідача як учасника справи, оскільки оскаржуваними судовими рішеннями порушено гарантоване Конституцією України право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а також право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод. До того ж, відповідач зауважує на тому, що ця справа стосується питань права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях вийшли за межі позовних вимог, порушивши ст. 14, ч. 2 ст. 237 ГПК України, що в результаті призвело до неправильного застосування норм матеріального права (зокрема, ст. 1166 та ст. 1192 ЦК України) та ст. 228 ЦК України.

У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження відповідних судових рішень, з посиланням на те, що повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 отримано поштовим відправленням 10.12.2021, що підтверджується трекінгом за номером 0411636147109 поштового відстеження відправлення та копією поштового конверту, які додані до касаційної скарги, а тому двадцятиденний строк для подання касаційної скарги, дотримання якого є підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження відповідно до ч. 2 ст. 288 ГПК України, спливає 30.12.2021.

Розглянувши наведені скаржником підстави на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів визнає їх обґрунтованими, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

Здійснивши перевірку касаційної скарги Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, у зв`язку з чим наявні підстави для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до ч. 1 ст. 294 ГПК України.

За змістом ч. 4 ст. 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

На виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України Акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" у касаційній скарзі як підставу для касаційного оскарження судових рішень у справі посилається на п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Скаржник звертає увагу на те, що оскаржувані рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 02.11.2021 у справі № 918/1131/20, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 15.06.2021 у справі № 918/864/20, від 18.05.2021 у справі № 925/1328/19, від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 22.12.2020 у справі № 909/260/19, від 08.12.2020 у справі № 922/1633/18, від 21.05.2020 у справі № 925/142/18, від 05.02.2020 у справі № 925/533/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 18.06.2020 у справі № 915/940/18, від 23.06.2020 у справі № 922/3459/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 14.07.2021 у справі № 907/456/20, від 02.08.2021 у справі № 914/1027/19, від 04.08.2021 у справі № 910/3372/19, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 29.10.2020 у справі № 917/814/16, від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18, від 28.01.2020 у справі № 912/653/19, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі № 910/19581/16, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 18.03.2019у справі № 908/1165/17, від 06.12.2018у справі № 902/1592/15, від 18.11.2021 у справі № 824/30/21, від 31.03.2021 у справі № 390/2220/17, від 12.02.2021 у справі № 390/1485/18, від 08.02.2021 у справі № 727/10189/17, від 03.02.2021 у справі № 390/199/18, від 13.10.2020 у справі № 910/12692/18, від 20.08.2020 у справі № 910/9817/19, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19, від 20.02.2020 у справі № 925/510/15, від 05.12.2019 у справі № 922/668/19, від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 17.11.2021 у справі № 910/22113/17, від 07.07.2021 у справі № 40/5005/7101/2011, від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19, від 23.06.2021 у справі № 913/344/20, від 03.08.2020 у справі № 286/798/19, від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17, від 13.01.2021 у справі № 640/21456/18, від 08.07.2020 у справі № 200/5153/15-ц, від 03.06.2020 у справі № 160/224/18, від 22.03.2019 у справі № 445/595/16-ц, від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19; від 22.06.2021 у справі № 915/1912/19, від 03.04.2019 у справі № 372/4581/14-ц, від 05.03.2020 у справі № 924/233/17, від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 03.12.2019 у справі № 911/3396/14, від 01.08.2019 у справі № 911/956/17, від 19.06.2019 у справі № 911/4000/15, від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, від 04.09.2019 у справі № 905/1717/18, від 27.06.2018 у справі № 910/4198/16, від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 12.12.2018 у справі № 367/2259/15-ц; постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 202 та ст. 228 Цивільного кодексу України в контексті встановлення судами нікчемності рішень Одеської міської ради та її виконавчого комітету, а також свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та авто заправну станцію, з урахуванням того, що вони не є правочинами, відповідно не можуть бути визнані нікчемними, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах відсутній; не застосовано ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 11.02.2010) щодо визнання дійсними прав на нерухоме майно у разі відсутності їх державної реєстрації в сукупності, що підлягала застосуванню, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах відсутній.

Також скаржник зазначає, що оскільки суд апеляційної інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, а вона підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема ст.ст. 7, 73, 76, 79, 86, 236, 237, 238 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, при цьому суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; оскаржувані окрема ухвала та постанова від 13.10.2021 винесені з порушенням приписів ч.ч. 5, 11 ст. 246 ГПК України.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 301 ГПК України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до змісту судових рішень у цій справі, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 28.09.2019 представниками відповідача було здійснене захоплення частини території та ємностей і виробничих приміщень Цеху перевезення пошти Одеської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта", розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, які в подальшому були знищені у зв`язку з чим позивачу завдано матеріальну шкоду в розмірі 123531,43 грн.

Враховуючи, що ціна позову у цій справі складає 123531,42 грн, що значно менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, справа № 910/17376/19 підлягає перегляду в касаційному порядку за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Керуючись статтями 8, 234, 235, 288, 294, 295, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити Акціонерному товариству "Концерн Галнафтогаз" пропущений строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 та окремої ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі № 910/17376/19.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" у справі № 910/17376/19 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

3. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 07 лютого 2022 року.

4. Витребувати з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/17376/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков