СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року                            м. Харків                   Справа № 922/3220/20  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І. , суддя  Тихий П.В.

секретар судового засідання – Євтушенко Є.В.,

за участю:

від позивача: Коваленко С.В.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків   (вх.№3887 Х/1)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.12.2021 (суддя Аюпова Р.М., ухвалене в м. Харкові 16.12.2021, повний текст складено та підписано 17.12.2021),

у справі   №922/3220/20

за позовом:   Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до:   Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут",                      м. Харків,

про   стягнення коштів в розмірі 2210043064,96грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про стягнення заборгованості за укладеним сторонами договором купівлі-продажу природного газу № 18-550-Н від 05.11.2018, в розмірі 2210043064,96 грн.

16.12.2021 відповідачем подано до господарського суду Харківської області   заяву про забезпечення доказів (вх. № 29722), в якій заявник просить суд забезпечити докази шляхом витребування:

1. у Акціонерного товариства   Укртрансгаз   (ЄДРПОУ 30019801, адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1):

-   завірені скріншоти з інформаційної платформи, де відображено обсяги газу, отримані позивачем та передані його контрагентам, зокрема ТОВ   «Харківгаз Збут»   по спірному договору за період листопада 2018 по грудень 2019;

- завірені скріншоти з інформаційної платформи, де відображено обсяги природного газу, фактично спожиті побутовими споживачами Харківської області за період листопада 2018 по грудень 2019 року;

2. у Товариства з обмеженою відповідальністю   «Оператор газотранспортної системи України»   (ЄДРПОУ 42795490, адреса: 03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44):

- завірені скріншоти з інформаційної платформи, де відображено обсяги газу, спожиті позивачем та передані його контрагентам, зокрема ТОВ   «Харківгаз Збут»   по спірному договору за період з січня 2020 по липень 2020;

- завірені скріншоти з інформаційної платформи, де відображено обсяги природного газу, фактично спожиті побутовими споживачами Харківської області за період з січня 2020 по липень 2020.

Як зазначає відповідач, обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка. Тобто, доступ до платформи конкретного користувача має лише такий користувач і Оператор, при цьому, інші користувачі платформи (в даному випадку ТОВ «Харківгаз Збут») не мають можливості такого перегляду, відповідно, у ТОВ «Харківгаз Збут» відсутня можливість пересвідчитись, які саме обсяги природного газу були передані від АТ «НАК Нафтогаз України» на виконання умов договору та чи дійсно ці обсяги на момент передачі перебували у власності позивача.  

Відповідач посилається на те, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником та власником істотної участі AT   «Укртрансгаз»   є позивач - Акціонерне товариство «НАК «Нафтогаз України». Засновником ТОВ   «Оператор газотранспортної системи України»   є AT   «Магістральні газопроводи України», в свою чергу засновником останнього є держава в особі Кабінету Міністрів України. Так само, засновником позивача є Кабінет Міністрів України.

На думку заявника, враховуючи те, що позивач має прямий та безпосередній вплив на оператора газотранспортної системи, існують підстави припускати наявність загрози, що дані з інформаційної платформи щодо підтверджених обсягів природного газу може бути змінено або втрачено.

Відповідач зазначає, що отримання витребуваних доказів надасть можливість встановити наявність у власності позивача у спірний період достатніх обсягів природного газу для задоволення потреб всіх його контрагентів, зокрема ТОВ «Харківгаз Збут», їх документальну передачу від AT «HAK «Нафтогаз України» до відповідача та відповідність обсягів переданого природного газу на підставі договору, фактично спожитим побутовими споживачами Харківської області.

Відповідач обґрунтовує необхідність забезпечення доказів шляхом їх витребування тим, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2021   у справі   № 922/3220/20 у задоволенні заяви ТОВ «Харківгаз Збут» про забезпечення доказів (вх. № 29722 від 16.12.2021)   відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що заявником при зверненні до суду із заявою про забезпечення доказів не наведено та належними і допустимими доказами не доведено існування обставин, які б свідчили, що засіб доказування може бути втрачений чи спотворений позивачем, або подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, як обов`язкової умови для забезпечення доказів в порядку   ст. 110 ГПК України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів   це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що обґрунтування необхідності забезпечення вказаних доказів, що наведені у заяві відповідача, є лише гіпотетичним припущенням заявника та не підтверджені належними та допустимими доказами.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими вимоги чинного законодавства пов`язують можливість забезпечення доказів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати   ухвалу господарського суду Харківської області від 16.12.2021   у справі № 922/3220/20   та ухвалити нове рішення, яким   задовольнити заяву ТОВ "Харківгаз Збут" про забезпечення доказів шляхом витребування доказів у АТ "Укртрансгаз" та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 15.12.2021.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за спірним договором є безпідставними та такими, що ґрунтуються на недостовірних даних. Зокрема, відповідач припускає, що АТ «НАК «Нафтогаз України» не мав фактичних обсягів природного газу, необхідного для постачання природного газу ТОВ «Харкігаз Збут» у період з листопада 2018 року по липень 2020 року.

Апелянт посилається на те, що з метою встановлення об`єктивних обставин справи, зокрема для спростування товарності актів приймання-передачі природного газу та встановлення факту наявності у АТ «НАК «Нафтогаз України» обсягу газу, достатнього для виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу природного газу №18-550-Н від 05.11.2018 (з урахуванням обсягів газу, переданого ним іншим контрагентам), у ТОВ «Харківгаз Збут» виникла необхідність у забезпеченні доказів у справі шляхом витребування у Оператора газотранспортної системи інформації (скріншотів з інформаційної платформи), де відображено фактичні обсяги газу, отримані позивачем та передані його контрагентам та де відображено обсяги природного газу, фактично спожиті побутовими споживачами Харківської області за період дії спірного договору (з листопада 2018 року по липень 2020 року).

На думку апелянта, місцевий господарський суд, розглядаючи заяву ТОВ «Харківгаз Збут» про забезпечення доказів у даній справі шляхом витребування доказів у Оператора ГТС, залишив поза увагою той факт, що позивач має прямий та безпосередній вплив на оператора газотранспортної системи, а тому існують підстави припускати, що дані з інформаційної платформи щодо підтверджених обсягів природного газу може бути змінено або втрачено, і що такі докази є необхідними для встановлення об`єктивної істини у справі.

Східним апеляційним господарським судом від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" отримано відзив на апеляційну скаргу (вх. №201), в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Заперечуючи проти апеляційної скарги позивач посилається на те, що всупереч ч. 1 ст. 110 ГПК України, відповідачем у заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтованих підстав припускати, що засоби доказування можуть бути втрачені чи їх збирання може бути утруднене у майбутньому.

Позивач зазначає, що відповідач не навів норм та положень, які б свідчили, що витребувана ним інформація, щодо обсягів природного газу може бути видалена чи втрачена.

На думку позивача, первинними документами, складеними сторонами спору за результатами виконання договору є акти приймання – передачі природного газу, якими сторони у справі погодили обсяг та вартість переданого газу. Дані акти підписані сторонами спору.

Позивач вважає, що матеріали справи № 922/3220/20 містять всі необхідні докази, необхідні для вирішення спору.

Відповідачем подана заява (вх. №165), в якій просить відкласти засідання у справі призначене на 12.01.2022 о 15:00 год. на іншу дату.

Обґрунтовуючи зазначену заяву відповідач посилається на те, що його представник знаходиться у відпустці.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.01.2022, яке відбулось в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" представник позивача заперечував проти задоволення заяви відповідача про відкладення розгляду справи.

Судова колегія, розглянувши подану відповідачем заяву про відкладення розгляду справи (вх.№165), дійшла висновку про відмову у її задоволенні, враховуючи наступне.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що матеріали справи містять докази повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання (т.9 а.с.88), з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною першою   статті 271 цього Кодексу   передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст. 222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Порядок забезпечення доказів врегульовано параграфом 8   глави 5 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, частинами 1, 2   статті 110 цього Кодексу   передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення доказів, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених   статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України,   обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного способу забезпечення доказів, зокрема, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Однак, всупереч вказаним вище приписам Господарського процесуального кодексу України, заявником не доведено належними та допустимими доказами, що докази, які заявник просить забезпечити, - скріншоти з інформаційної платформи, можуть бути втрачені, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів   це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

На думку відповідача, існують підстави припускати наявність загрози, що дані з інформаційної платформи щодо підтверджених обсягів природного газу може бути змінено або втрачено є лише гіпотетичним припущенням заявника та не підтверджені належними та допустимими доказами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими вимоги чинного законодавства пов`язують можливість забезпечення доказів.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки заявником не обґрунтовано та не доведено наявність підстав припускати, що витребувані докази можуть бути втрачені або збирання чи подання таких матеріалів стане згодом неможливим або утрудненим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява ТОВ «Харківгаз Збут» про забезпечення доказів шляхом їх витребування є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню в порядку статті 110 ГПК України.

Викладені відповідачем доводи в апеляційній скарзі не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 16.12.2021 у справі №922/3220/20 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до   статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3220/20 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 16.12.2021 у справі №922/3220/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено     17 .01.2022.

Головуючий суддя                                                                    Т.Д. Геза

Суддя                                                                                           О.І. Терещенко  

Суддя                                                                                           П.В. Тихий