ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                           18 січня 2022 року, м. Херсон, справа № 923/1463/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К., розглянувши справу  

за позовом  Приватного акціонерного товариства «Херсонрибгосп»

до  Каланчацької селищної ради Херсонської області

про визнання права власності на майно

за участю:

- секретаря судового засідання – Бєлової О.С.,

- представників:

позивача – не з`явився,

відповідача – не з`явився,

                                                   у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

10.11.2021 Приватне акціонерне товариство «Херсонрибгосп» звернулося з позовом до Каланчацької селищної ради про визнання права власності на майно – рибацький будинок, літера «А», адміністративне приміщення площею 15,5 кв. м, склад площею 16,2 кв. м, яке розташоване на за адресою: Херсонська область, Скадовський район, с. Привілля, автодорога Каланчак-Хорли 13 км.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:

-  він є правонаступником ВАТ «Херсонрибгосп»,

- у своїй діяльності використовує спірне майно та воно перебуває у нього на балансі з часу оформлення ВАТ «Херсонрибгосп» права користування земельною ділянкою, на якій воно збудоване,

- у період тривалого користування майном здійснював його ремонт,

- у зв`язку з тривалим користуванням майном за статтею 344 Цивільного кодексу України набув відповідне право власності на нього.

Дії та аргументи Відповідача

Відповідач позовні вимоги визнав та у поданому до суду відзиві вказав, що спірне майно тривалий час використовується Позивачем.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 18.11.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та сторонам установив строки для подання процесуальних заяв.

Безпосередньо підготовче провадження проведене у судовому засіданні 21.12.2021, а розгляд справи по суті – 18.01.2022.  У судове засідання представники сторін не прибули, а тому справа розглянута без їх участі.

Установлені обставин справи

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХС-VІІІ від 16.03.1995 Херсонському державному виробничому об`єднанню рибного господарства «Херсонрибгосп» надана у постійне користування земельна ділянка площею 1450 га для розміщення нерестового господарства.

Як слідує з Технічного паспорта на виробничу будівлю рибацький будинок на вказаній земельній ділянці знаходиться адміністративне приміщення площею 15,5 кв. м та склад площею 16,2 кв. м.

Згідно з довідкою про балансову вартість № 36 від 06.10.2021 адміністративне приміщення площею 15,5 кв. м та склад площею 16,2 кв. м знаходяться на балансі Позивача і використовуються більше 15 років.

26.10.2021 Позивач звернувся до Відповідача з листом за вих. № 38 про оформлення права власності на вказане майно за набувальною давністю.

Листом за вих. № 3559-03-15/0/21/700-06.03-2198 від 04.11.2021 Відповідач повідомив Позивача про відсутність компетенції у визнанні права власності за набувальною давністю.

Оцінка установлених обставин та норм діючого законодавства

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої  статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У постанові від 14.05.2019 по справі №  910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду надала правові висновки стосовно застосування положень статті 344 ЦК України та вказала, що:

- правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій  статті 344 ЦК  України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація) (пункт 43);

- набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права (пункт 44);

- не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності; право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним (пункт 45);

- при аналізі поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього (пункт 46);

- звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник (пункт 47);

- якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном (пункт 48);

- відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію (пункт 49);

- відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник (пункт 50);

- давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої  статті 344 ЦК  України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга  статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі (пункт 51);

- давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років (пункт 52);

- для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду (пункт 53);

- набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності (пункт 54).

Отже, з наведених правових норм та зроблених Великою Палатою Верховного Суду висновків щодо їх застосування слідує, що нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має відповідний правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію (пункт 49),

За частиною 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає:

- з моменту завершення будівництва;

- якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації;

- якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За наведеною балансовою довідкою Позивач користується майном більше 15 років, тобто з 2007 року, а тому, з огляду на положення статті 331 ЦК України,  підлягають аналізу правові норми, якими регулювалися правовідносини з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів нерухомого майна.

Так, у 2007 році порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів регулювався «Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів».

Зокрема, за змістом Порядку:

- прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягає у підтвердженні державними приймальними   комісіями готовності  до   експлуатації   об`єктів   нового   будівництва,  реконструкції, капітального ремонту будівель і споруд (у тому числі інженерних мереж та споруд) до затвердженої в установленому  порядку проектної документації (абзац 2 пункту 1),

- для пред`явлення закінченого будівництвом об`єкта державній приймальній  комісії  відповідно утворюється робоча комісія (пункт 5),

- на підставі проведеної перевірки робоча  комісія  визначає готовність закінченого   будівництвом об`єкта до  пред`явлення державній приймальній комісії; результати перевірки оформляються актами (пункт 9),

- замовник зобов`язаний після підписання акта робочої комісії  звернутися  до органу  виконавчої  влади  чи органу місцевого самоврядування з пропозицією щодо утворення державної приймальної комісії; орган виконавчої  влади  чи  орган  місцевого  самоврядування

зобов`язаний утворити державну приймальну комісію (пункт 13),

- підготовку акта про прийняття в експлуатацію  закінченого будівництвом  об`єкта для підписання членами державної приймальної комісії забезпечує замовник (пункт 16),

- замовник,  генеральний  підрядник  разом  із  генеральним проектувальником подають державній приймальній комісії проектну та виробничу документацію,  пред`являють виконані будівельно-монтажні роботи,   змонтоване   технологічне  обладнання  та  документальне підтвердження відповідності  виконаних  робіт  вихідним  даним  на проектування об`єкта  (пункт 19),

- за  результатами  роботи  державної  приймальної  комісії складається   акт   про   прийняття   в  експлуатацію  закінченого будівництвом об`єкта; акт підлягає  затвердженню органом  виконавчої  влади  чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт (пункт 27).

Отже, документом, який підтверджує введення збудованого об`єкту в експлуатацію є затверджений та зареєстрований у встановленому порядку акт державної приймальної комісії.

Поряд з цим, частина 2 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що у разі якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Проте, з наданих Позивачем доказів не вбачається, що спірне майно взагалі введено в експлуатацію особою, яка його збудувала, та зареєстроване у встановленому законом порядку.

У відповідності до статті 74 Господарського кодексу України тягар доказування позовних вимог лежить на позивачеві, а тому саме Позивач зобов`язаний довести відповідними доказами як факт будівництва майна та введення його в експлуатацію іншою особою, так і здійснену державну реєстрацію такого майна.

У даному випадку Позивач не довів відповідних обставин, а тому суд приходить до загального висновку, що спірне майно не має правового статусу нерухомого майна, а тому у Позивача не виникло право на набуття права власності на нього за набувальною давністю.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до квитанції від 09.11.2021 у сумі 2270 грн, які у відповідності до статті 129 ГПК України підлягають віднесенню на нього.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

                                                                     в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене – 19.01.2022          

                                         Суддя                                                  М.К. Закурін