Справа № 310/3552/20

2/310/238/21

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Дубровської Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Гоноболіної О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Бердянську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2020 АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 03.06.2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та відкрито провадження.

Крім того, ухвалою від 15.10.2020 прізвище відповідача замінено з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », оскільки 11.09.2019 відповідач уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією паспорта ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву №б/н від 23.11.2010. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю поінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2500 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3 договору, на підставі якого відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

AT КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.

В порушення умов кредитного договору, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого станом на 28.04.2020 має заборгованість в розмірі 12259,72 грн., яка складається з: 3507,95 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1225,44 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 6466,34 грн. - нарахована пеня;, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 559,99 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, Банк просив стягнути з відповідача вказану вище заборгованість та понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання не прибула, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином. 15.10.2020 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що вважає вимоги позивача безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. 23.11.2010 нею була підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідно до зазначеної анкети-заяви їй надавалась платіжна кредитна картка без надання кредитного ліміту. Незважаючи на це, їй за ініціативою банку без попереднього узгодження була надана кредитна лінія. З Умовами та Правилами надання кредитної лінії її не ознайомили, жодних додаткових договорів (угод) вона не підписувала. Графік погашення кредиту їй не відомий. Незважаючи на це, нею все ж таки погашався кредит, але до тих пір, коли сума сплачених коштів не стала в рази більшою, ніж розмір наданого кредиту та процентів за користування ним. 24.01.2017 її кредитна картка була замінена, видана нова, але незважаючи на це в квітні 2017 року вона перестала сплачувати кредит та проценти по ньому, оскільки сплачені нею грошові кошти значно перевищували розмір взятого банківського кредиту. Зазначила, що з Умовами та правилами надання банківських послуг, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, вона ознайомлена не була та їх не підписувала. Позивачем не додано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила були нею прийняті при підписанні Анкети-Заяви. Крім того, сама Анкета-Заява від 23.11.2010 домовленості сторін щодо Умов надання кредиту, його процентної ставки за надання кредиту, фінансові санкції, збільшення строку позовної давності не має. У зв`язку із цим, не можна вважати додані до позовної заяви Умови та Правила складовою частиною укладеного між сторонами договору від 23.11.2010. Крім того, зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності, який сплив у квітні 2020 року, просила застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

09.11.2020 позивач надав відповідь на відзив, в якій посилаючись на те, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором, на відсутність підстав для застосування позовної давності, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За анкетою-заявою від 23.11.2010 року відповідач приєднався до умов та правил надання банківських послуг. У подальшому відповідачу було встановлено та збільшено кредитний ліміт на картку для виплат.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача перед банком станом на 28.04.2020 складає 12259,72 грн., яка складається з: 3507,95 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1225,44 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 6466,34 грн. - нарахована пеня; 500 грн. - штраф (фіксована частина), 559,99 грн. - штраф (процентна складова).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві від 23.11.2010, яка підписана сторонами не визначена процентна ставка за користування грошовими коштами, а також не визначено вид картки, яку бажає оформити на своє ім`я відповідач, що має суттєве значення для розгляду справи, оскільки з витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що для кожного виду кредитних карт встановлені різні види зобов`язань.

Крім того, у цій заяві відсутні умови договору щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її розміру.

Звертаючись з позовом до суду, банк просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема стягнути заборгованість за відсотками на прострочений кредит за ст. 625 ЦК України, пеню, та штрафні санкції.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємну частину договору, тарифи банку, а також анкету-заяву від 23.11.2010, яка передбачає, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають договір про надання банківських послуг.

Умовами та правилами надання банківських послуг, що надано позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: умови обслуговування, права та обов`язки банка та клієнта, відповідальність сторін та інші умови. Ці умови позивачем та відповідачем не підписані.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та привила, а також витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2013 року, ухваленому у справі №1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», останній дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, а також у рішенні від 12 липня 2021 року у справі № 310/2195/21, у рішенні від 02 серпня 2021 року у справі № 310/6867/20 та у рішенні Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 314/2197/20.

За встановлених обставин у відповідача виникає зобов`язання по поверненні АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів, які отримані нею і на теперішній час не повернуті позивачу.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач з урахуванням збільшення кредитного ліміту отримала у АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти у сумі 2500 грн. З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 23.11.2010, який долучений позивачем в обґрунтування позову, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 сплатила АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти за кредитом у сумі 6391,86 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» повернуті, при цьому у більшому розмірі, ніж отримані, тому у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.141, 259, 263-265, 280-282, 273, 354 ЦПК України,ст.ст.3, 207, 257, 258, 264, 267, 509, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.11, 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд

У х в а л и в:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 13 грудня 2021 року.

Суддя Н. М. Дубровська