10.01.2022

Справа №664/1520/21

Провадження 2/664/248/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2022 року

Цюрупинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Сіденка С.І.,

при секретарі Скорик Н.С.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олешки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні з підстав того, що вона є власником 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 . Власником 1/4 частки цієї квартири на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 24.03.2000р. № НОМЕР_3, набутої в порядку приватизації житла, є ОСОБА_2 (далі - відповідач), яка з 20.10.2000 року фактично у вказаній квартирі не проживає та знялася з реєстрації проживання. На даний час її місцезнаходження не відоме. З 2000 року і до моменту набуття позивачем у 2006 році права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину зазначеної квартири у ній ніхто не мешкав. 21.07.2010 року позивач набув право власності ще на 1/4 її частку і оскільки квартира перебувала в занедбаному стані, позивач здійснив капітальний ремонт всього помешкання. Протягом всього часу володіння 3/4 квартири усі платежі за її утримання в цілому, здійснювала позивач. Натомість відповідач з моменту вибуття жодним чином не приймала участі в утриманні своєї частки у власності і більше 21 року не проживає і не цікавиться квартирою взагалі. Зазначені обставини, перешкоджають позивачу, як власнику значно більшої частки і фактичному повному її володільцю і утримувачу володіти і розпоряджатися цією власністю в повному обсязі, у тому числі відчужувати її. Позивач також вказує на те, що частка відповідача в квартирі площею 80,9 кв.м. становитиме 20,22 кв.м., а тому є незначною, не може бути виділеною в натурі і є неподільною, оскільки конструктивно і технічно неможливо для власника такої частки створити окремий вхід/вихід та відокремлені системи водо-, газо-, електропостачання і опалення без порушення державних будівельних норм. Спільне володіння і користування майном є неможливим внаслідок неможливості виділу в натурі цієї незначної частки та відсутності її співвласника, яку позивач ніколи в житті не бачила і яка жодного разу за майже 20 років не заявила про своє існування, не виявила наміри і пропозиції стосовно своєї частки у власності, у тому числі і в порядку, передбаченому ст. 364 ЦК України. Позивач також вказує на ту обставину, що припинення права відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, оскільки відповідч фактично більше 21 року не користується житлом, що свідчить про наявність у неї іншого житла та позивачем попередньо внесено кошти на депозитний рахунок суду для подальшого відшкодування вартості нерухомого майна.

Позивач зазначає, що вирішити питання про подальшу долю спільної часткової власності (квартири) особисто з відповідачем не уявляється за можливе. З метою збереження квартири від розграбування, накопичення боргів з імовірністю подальшого її відчуження, позивач погодився на оформлення засобів обліку газу, води, електроенергії на своє прізвище. Позивач зазначає, зщо відносини, що виникли в питаннях утримання квартири, в повній мірі створили стійкі умови для неможливості спільного володіння або користування квартирою, адже на протязі 2000-2021 року позивачу доводилось проводити заходи по збереженню від фактичного знищення та розграбувань квартири, а відповідач жодним чином не приймав і не приймає участі у цих заходах. Позивач також зазначає, що з огляду на триваючу бездіяльність відповідача по відношенню до ј частини належної йому квартири, враховуючи умову грошової компенсації вартості цієї частки, припинення права власності на неї не завдасть ніякої, а тим більш, істотної шкоди інтересам відповідача з огляду на той факт, що вартість частки квартири відповідача розрахована як ј частина вартості повноцінної, повнофункціональної чотирикімнатної квартири проведеною, за заявою позивача оціночною експертизою встановлено реальну ринкову вартість 1/4 частки квартири, яка складає 102 945,25 грн. Відповідач, отримавши грошовий еквівалент своєї частки квартири може розпорядитися нею на свій розсуд, наприклад: в разі відсутності житла, може придбати житлову нерухомість еквівалентну характеристикам (комунальна квартира або гуртожиток, загальна кухня та санвузол, віддаленість від центра, етажність та т.і.) своїй частці в квартирі АДРЕСА_2 . Просить припинити право власності на 1/4 частку у спільному майні ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 , стягнувши в її користь компенсацію її вартості в сумі 102 945,25 гривень, що внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Херсонській області, визнати за ОСОБА_1 право власності на належну ОСОБА_2 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 .

Позивач до суду не з`явилася, подала заяву про слухання справи за її відсутності, позов підтримала.

Відповідач в судове засідання не з`явилася повторно, про місце та час судового засідання повідомлялася належним чином оголошенням на офіційному сайті судової влади, про причини неявки до суду не повідомила, від неї не надходило заяви про розгляд справи за її відсутності, відзиву не подала.

За нормою ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вказане, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, Позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1391 (номер спадкової справи 231/2008) є власником Ѕ частини чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , шо також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав ХДБТІ від 23.04.2012 року № витягу 33907819. Також ОСОБА_1 на підставі свідоцтва від 21.07.2010 року, виданого нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Красновою Н.В. ( зареєстровано в реєстрі № 1162) є власником ј частини квартири АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав ХДБТІ від 23.04.2012 року № витягу 33907799. Тобто разом позивач є власником ѕ частин вказаної квартири. Власником 1/4 частки цієї квартири на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 24.03.2000р. № НОМЕР_3, набутої в порядку приватизації житла, є ОСОБА_2 - відповідач по справі, яка з 20.10.2000 року фактично у вказаній квартирі не проживає та знялася з реєстрації проживання 20.10.2000 р., що підтверджується довідкою паспортиста від 01.02.2006 р., адресною довідкою адресного бюро УМВД в Херсонській області від 08.05.2002 р., довідкою паспортиста ЖЄУ від 11.10.2006 р.. Згідно довідки центру надання адміністративних послуг виконкому Олешківської міської ради від 10.06.2021 р. № 4965/08-10 ОСОБА_2 не зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 . На даний час її місцезнаходження не відоме. З 2000 року і до моменту набуття позивачем у 2006 році права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину зазначеної квартири у ній ніхто не мешкав. 21.07.2010 року позивач набув право власності ще на 1/4 її частку і оскільки квартира перебувала в занедбаному стані, що підтверджується актом комісії у складі інспекторів Цюрупинського міськвиконкому від 22.11.2006 року. Позивач здійснив капітальний ремонт всього помешкання, здійснює поточний темонт, сплачує комунальні послуги.

В судовому засідання свідок ОСОБА_3 показала суду, що з моменту набуття права власноті на частину квартири позивачем відповідач ОСОБА_2 в квартирі не мешкала. Квартира перебувала в захаращеному стані, позивач здійснила ремонт, оплачує комунальні послуги та витрати по утриманню квартири. Відповідач не з`являється більше 21 років в належній йому на праві спільної часткової власності квартирі. Не повідомляє про свої наміри, бажання, пропозиції та не робить інших кроків відносно вирішення проблем співвласників цієї нерухомості, не цікавиться долею своєї частки в квартирі та чи існує вона на цей час.

В судовому засідання свідок ОСОБА_4 надав аналогічні свідчення та повідомив, що протягом всього часу, з моменту виникнення права власності на свої частки квартири, позивач одноособово ніс витрати в часі на охорону та матеріальні витрати на відновлення, а в подальшому на підтримання у жилому стані всієї квартири.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем одноособово щомісяця сплачуються комунальні послуги, оскільки, через загрозу відключення таких послуг він змушений одноосібно здійснювати комунальні платежі, хоча рахунки за ці послуги повинні сплачуватися обома власникам квартири відповідно до своїх часток. Це становить додаткове фінансове навантаження на позивача та підтверджується угодами з підприємствами, які надають послуги з електро та газопостачання, водопостачання, прибирання прибудинковою території, укладені з позивачем, адже відповідач не приймає участі в утриманні квартири.

Статтею 316 ЦК України дано визначення поняття права власності, згідно якого правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як зазначено у ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном закріплений у ст.41 Конституції України та с т.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ст.357 ч.1 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Права власника квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України та передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, членів сім`ї, розпоряджатись ним на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Як випливає з ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до п.14 постанови Пленуму ВСУ №20 від 22.12.1995р."Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", квартира, яка є спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як вбачається із змісту даної норми законодавець визначив три самостійні підстави, кожна з яких окремо може слугувати приводом для припинення права власності на частку в спільному майні, однак, за умови, що таке припинення не задасть істотної шкоди співвласнику.

Згідно Висновку про вартість майна «Звіту про незалежну оцінку чотирикімнатної квартири АДРЕСА_4 » ринкова вартість зазначеної квартири становить 411 781,00 грн. Відповідно, розмір компенсації вартості 1/4 частки, яка має бути сплаченою відповідачу шляхом внесення на депозитний рахунок суду, становитиме 102 945,25 грн. Висновок судового експерта від 28.04.2021 року № 216/21, наданий позивачем до суду, виготовлений у відповідності до вимог Закону України "Про судову експертизу" та наказу міністерства Юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень». Згідно висновку судового експерта від 28.04.2021 року № 216/21 будівельно технічної експертизи в квартирі АДРЕСА_3 виділити в натурі ј частину квартири неможливо з огляду на «заборону виділу згідно із законом» (ч.2 ст. 364 ЦК України) так як виділена в натурі частка буде значно меншою від мінімально необхідної площі для проживання згідно п.5.19 ДБН В.2.-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення». При мінімальній загальній площі у 28 кв.м. позивачу належить лише 20,2 кв. м., що на третину менше за мінімальну. Крім того жодна з кімнат в квартирі не відповідає ідеальній частці відповідача. Житлова площа в однокімнатній квартирі повинна бути не менша 14 м2. Тобто є мінімально необхідною. В той же час ј частина житлової площі квартири становить 12,78 м2 що менше мінімальної на 28%, отже, є незначною. Ці обставини вказують на те, що частка відповідача в даній квартирі не може бути виділена в натурі та є незначною. Також згідно висновку судового експерта від 28.04.2021 року № 216/21 будівельно-технічної експертизи квартира АДРЕСА_4 є неподільною з причини відсутності властивостей регламентованих спеціальними нормами, дотримання яких дозволяло б використати квартиру для певної мети - постійного проживання (ч.2 с. 183 та ч.2 ст.364 Цивільного Кодексу України). Є неподільною тому, що при виділі ј частини в натурі повинно передати співвласникові частину квартири, яка буде складатися з житлових і допоміжних приміщень і за своїми показниками (об`ємно-планувальним рішенням, складом приміщень, площею, забезпеченістю інженерним обладнанням тощо) відповідати чинним вимогам нормативних документів, при цьому має буди можливість влаштувати ізольовані та забезпечені окремими виходами на сходову клітину, що в даному випадку неможливо. Тобто, відсутні правові підстави для поділу приміщення квартири у натурі. При вирішенні спору про поділ квартири в натурі необхідно виходити з умови можливості такого поділу, за якого кожному із співвласників може бути виділена ізольована частина квартири, що відповідає ідеальній частці в праві спільної власності.

Як зазначено у п.7 постанови Пленуму ВСУ №20 від 22.12.1995р."Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", оскільки, суд за чинним законодавством вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватись ним.

В ході розгляду справи встановлено, що частка ОСОБА_2 у праві власності на спірну квартиру становить 1/4, і є незначною. Також в судовому засіданні з`ясовано, що відповідач в спірній квартирі не проживає більше 21 року, місце її перебування не відоме. Суду не представлено жодних доказів, які б свідчили, що припинення права власності відповідача на частки у квартирі, може завдати істотної шкоди її інтересам.

Відповідно до ч.2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно висновку про вартість майна «Звіту про незалежну оцінку чотирикімнатної квартири АДРЕСА_4 » ринкова вартість зазначеної квартири становить 411 781,00 грн. Відповідно, розмір компенсації вартості 1/4 частки, яка має бути сплаченою відповідачу шляхом внесення на депозитний рахунок суду, становитиме 102 945,25 грн. Позивач вніс на депозитний рахунок суду вказану суму, що підтверджується дублікатом квитанції від 29.04.2021 року № 0.0.2107232468.1.

Отриманий грошовий еквівалент частки квартири гарантує можливість придбання відповідачем житла, еквівалентного тому, що є у нього в квартирі АДРЕСА_2 , а тому не завдасть не тільки істотної, а взагалі будь-якої шкоди інтересам відповідача. Як уже зазначалося вище, відповідач на протязі 21 року (2000-2021) не проживає, не відвідує, не цікавиться, не приймає участі у відновленні та утриманні своєї частки квартири, не користується своєю часткою і, як видно з обставин, користуватися в майбутньому не планує. Тому, внаслідок припинення права спільної часткової власності відповідач не буде позбавлений житла, адже відповідач позбавляється ј частки квартири, яка не є його житлом на протязі 21 року, натомість отримує еквівалент своєї частки у грошовому виразі. Якщо твердження про наявність житла в іншому місці не відповідає дійсності, то відповідачу потрібно заявити про відсутність у нього іншого житла та надати відповідні докази, повідомити де знаходиться його помешкання останні 21 рік та чому він не опікується своєю часткою у спільному майні.

За вимогами ст. ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.

Втручання у право власності може бути виправданим згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і буде відповідати усталеній прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок щодо застосування пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що спільне володіння та користування сторін спірною квартирою є неможливим, а з врахуванням відсутності можливості її реального поділу та неможливості виділення часток відповідачів в натурі, внесення позивачем на депозитний рахунок вартості частки відповідача, суд приходить до висновку, що право відповідача на належну їй частку слід припинити, стягнувши в її користь компенсацію її вартості, що внесена позивачем на депозитний рахунок та визнати за позивачем право власності на належну відповідачу частку у спільній власності - квартирі АДРЕСА_3 . Таке припинення права власності, відповідачу не завдасть шкоди, оскільки судом встановлено, що відповідач більше 21 року не проживає у вказаній квартирі, отже мешкає в іншому місці, тобто не має нагальної потреби у вказаному житлі. Частка відповідача у праві спільної часткової власності на спірну квартиру є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, тому є підстави для припинення права ОСОБА_2 на 1/4 частини у квартирі АДРЕСА_3 .

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 15, 30 ,57 ,60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПКУкраїни, ст.ст. 15, 16, 183, 316, 317, 321, 350, 355, 357, 358, 364, 365, 370, 383 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні - задовільнити повністю.

Припинити право власності на 1/4 частку у спільному майні ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 , стягнувши в її користь компенсацію її вартості в сумі 102 945,25 гривень, що внесені ОСОБА_1 на рахунок № UA968201720355209001000001110 ТУ ДСА України в Херсонській області згідно квитанції № 9230-9655-8065-2779 від 29.04.2021 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на належну ОСОБА_2 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду через Цюрупинський районний суд Херсонської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено 20 січня 2022 р.

Суддя С.І. Сіденко