СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року                                 м. Харків                        Справа № 922/2913/21  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Барбашова С.В. , суддя  Стойка О.В.

за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.

та  представників сторін:

позивача – Горболис О.А.

відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.3742) на додаткове  рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2021 (суддя Буракова А.М., повний текст складено 16.11.2021) у справі №922/2913/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татойл", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент +",

м. Харків   

про стягнення 1560447,79 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Татойл" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент +" (відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 1389774,34 грн.; пені у розмірі 83386,46 грн.; інфляційних втрат у розмірі 69353,19 грн.; 3% річних у розмірі 17933,80 грн.  за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №ТА-ФЗ-24 від 21.01.2021.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 у справі №922/2913/21 позов задоволено.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2021 у справі №922/2913/21 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Татойл" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№ 25934 від 04.11.2021). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент +" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татойл" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120000 грн.

У вказаному додатковому рішенні суд зазначив, що виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, враховуючи обставини справи, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 120000 грн. є такими, що підлягають відшкодуванню відповідачем.

Відповідач  із вказаним  додатковим рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного  апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивач, в порушення ч.4 ст.60 ГПК України, не надав суду першої інстанції ордер на підтвердження повноважень адвоката.

Відповідач також зазначає про те, що при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції не було дотримано вимоги стосовно співмірності розміру витрат зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та часом, витраченим на її виконання.

Також відповідач посилається на те, що заява про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду першої інстанції після спливу встановленого процесуального строку на її подання.

Крім того, як зазначає відповідач, позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, доказів оплати адвокату грошових коштів за надані послуги.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якому зазначає, зокрема про те, що ним надано суду першої інстанції належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, тоді як, відповідач, в порядку ч.6 ст.126 ГПК України, не звертався до суду першої інстанції із клопотанням про зменшення їх розміру.  Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване додаткове рішення суду – залишити без змін.

В судове засідання 18.01.2021 відповідач не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.    

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у позові позивач навів попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, вказавши, що ним вже  понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 23406,73 грн. та очікуваними є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100000-120000 грн. (а.с.7 т.1).

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

25.10.2021 Господарським судом  Харківської області прийнято рішення у справі №922/2913/21, яким  позов задоволено.

Відповідно до ч.1 ст.116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч.4 ст.116 ГПК України).

Таким чином, п`ятиденний строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, сплинув 01.11.2021, оскільки 30.10-31.10.2021- вихідні дні.

Згідно ч.7 ст.116 ГПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про винесення додаткового рішення та додані до неї докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу здані позивачем на пошту 01.11.2021, про що свідчить штамп ПАТ «Укрпошта»  на поштовому конверті (а.с.192 т.1).

Таким чином, після прийняття рішення судом першої інстанції, позивач у встановлений ч.8 ст.129 ГПК України строк, надіслав суду докази на підтвердження  розміру судових витрат, які він поніс у зв`язку із переглядом справи в суді першої  інстанції.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача в апеляційній скарзі про порушення відповідачем строків, встановлених ч.8 ст.129 ГПК України для подання доказів - спростовуються матеріалами справи та є безпідставними.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 120000 грн. відповідач надав суду першої інстанції наступні документи:  договір №03/02 про надання правової допомоги від 03.01.2020; додаткову угоду № 3 від 01.07.2021 до договору №03/02 про надання правової допомоги від 03.01.2020; акт приймання-передачі наданих послуг від 25.10.2021 за договором №03/02 про надання правової допомоги від 03.01.2020 та додатковою угодою № 3 від 01.07.2021; додаток №1 від 25.10.2021 до акту приймання-передачі наданих послуг від 25.10.2021 (опис послуг, наданих ТОВ "Татойл"); рахунок-фактуру № 210930 від 25.10.2021.

Статтею 123 ГПК України   визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема,  витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4      статті 126 ГПК України      встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6   ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.   Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:  у разі задоволення позову – на відповідача.

Згідно частини 5      статті 129 ГПК України      під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до   статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»      гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши надані відповідачем  докази, судова колегія приймає до уваги наступне.

03.01.2020 між ТОВ "Татойл" (клієнт) та Адвокатським бюро “Стеценко та партнери” (адвокатське бюро) укладено договір №03/02 про надання правової допомоги (далі – договір, а.с.160 т.1).

Згідно п. 1.1 договору, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання відповідно до умов даного договору надати клієнту юридичні послуги, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги. Зміст, умови та вартість послуг адвокатського бюро зазначаються сторонами у додаткових угодах до договору.

Пунктом 3.3 договору було передбачено, що на підставі виставленого адвокатським бюро рахунку клієнт має сплатити вартість послуг наданих по кожному акту впродовж п`ятнадцяти робочих днів з дня підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг, але не раніше дня отримання рахунку на оплату. Оплата послуг адвокатського бюро може здійснюватися клієнтом, шляхом попередньої оплати. У випадку попередньої оплати клієнтом послуг адвокатського бюро, сума попередньої оплати автоматично зараховується до загальної вартості наданих адвокатським бюро у звітному місяці та/або подальших місяцях послуг.

01.07.2021 позивач та адвокатське бюро уклали додаткову угоду №3 до договору, у відповідності до умов п. 1.1 якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати клієнту юридичні послуги, що полягають у наданні правової допомоги щодо стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів, укладеного клієнтом з ТОВ "Брент +", що включає:

п.п.1.1 - представництво інтересів клієнта у господарському суді першої інстанції та інша професійна правова допомога, пов`язана зі справою (включаючи підготовку, збір доказів): вивчення матеріалів справи, розробка та обговорення стратегії стягнення, аналіз та збір доказової бази, підготовка та подача до суду позовної заяви, підписання позовної заяви, завірення усіх без виключення та обмежень документів та доказів поданих разом з позовною заявою тощо, надання рекомендацій щодо збору доказової бази, проведення переговорів з боржником (боржниками), підготовка і подача до суду клопотань/пояснень/заяв по суті спору, участь в судових засіданнях, отримання рішення суду, надання інших послуг, необхідних для належного представництва інтересів клієнта.

Згідно п. 2 додаткової угоди № 3 від 01.07.2021 до договору, вартість послуг, що надаються адвокатським бюро встановлюється в наступному розмірі: за надання послуг згідно п.п.1.1 додаткової угоди - в розмірі 100000 грн. без ПДВ.

У відповідності до п. 3 додаткової угоди № 3 від 01.07.2021 до договору, в разі коли за результатами розгляду справи в суді першої інстанції буде винесене рішення про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів на користь клієнта, останній додатково сплачує адвокатському бюро гонорар успіху в розмірі 20000 грн.

25.10.2021 року між позивачем та адвокатським бюро було складено акт приймання-передачі наданих послуг за договором №03/02 про надання правової допомоги від 03.01.2020 та додатковою угодою №3 від 01.07.2021, а також  додаток №1 до акту (опис послуг, наданих ТОВ "Татойл").

Згідно вказаного акту, адвокатським бюро були надані замовнику юридичні послуги відповідно до п.п. 1.1. п.1. додаткової угоди № 3 від 01.07.2021 та договору №03/02 про надання правової допомоги від 03.01.2020 за розгляд справи №922/2913/21 в Господарському суді Харківської області. Вартість послуг -100000 грн.

Гонорар успіху відповідно до п.3 додаткової угоди № 3 від 01.07.2021 року та договору № 03/02 про надання правової допомоги від 03.01.2020 року - 20000 грн.

В додатку №1 до акту приймання-передачі наданих послуг наведено перелік послуг, наданих адвокатським бюро: аналіз первинних документів, що підтверджують заборгованість за договором поставки нафтопродуктів №ТА-ФЗ-24 від 21.01.2021; підготовка розрахунку; підготовка позовної заяви; участь в судових засіданнях 11.08.2021, 13.09.2021, 27.09.2021, 11.10.2021, 25.10.2021; підготовка та подача заяв про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Судова колегія зазначає, що  у вказаному додатку № 1 до акту було помилково зазначено про участь адвоката в судовому засіданні 11.08.2021, замість участі адвоката в судовому засіданні 25.08.2021.

Адвокатським бюро складено рахунок-фактуру № 210930 від 25.10.2021 на суму 120000 грн. (а.с.167 т.1).

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом послуг, які передбачені п.п.1.1 додаткової угоди №3 від 01.07.2021, зазначені в акті приймання-передачі наданих послуг  від 25.10.2021 та перелічені у додатку №1 до вказаного акту.

Судова колегія враховує наступне.

У разі недотримання вимог частини четвертої   статті 126 ГПК України   суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат   на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята   статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні зазначених норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд першої інстанції, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний  висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19,  постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №920/1007/19,  №873/56/21 від 08.07.2021.

Відповідач, в порядку ч.5 ст.126 ГПК України, не заявляв суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, судова колегія, на виконання вимог частини 5      статті 129 ГПК України, враховує ціну позову (1   560   447,79 грн.),  поведінку відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції, що призвела до затягування розгляду справи (відповідач не з`явився в жодне судове засідання, хоча розгляд справи відкладався судом 6 разів; відповідач не надав суду відзив на позов чи будь-яких пояснень по суті спору), відсутні докази вчинення відповідачем дій щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Враховуючи наведене, дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу доведений, документально обґрунтований.

Згідно ч.5 ст.126 ГПК України, апелянт мав право  подати суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката із обґрунтуванням неспівмірності цих витрат, що не було зроблено.

З урахуванням вимог ч.4 ст.129 ГПК України, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі  - 120000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем не надано суду доказів сплати адвокату грошових коштів за надані послуги.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини другої статті   126, частини восьмої статті   129 ГПК України    розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже,  витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено   у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Враховуючи наведене, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що фактично позивач не сплатив адвокату за надані послуги не можуть бути підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивач, в порушення ч.4 ст.60 ГПК України, не надав суду першої інстанції ордер на підтвердження повноважень адвоката.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до   Закону України   "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

До позовної заяви позивачем додано ордер серії ВІ від 19.07.2021 на надання адвокатом Стеценко О.В. правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Татойл» (а.с.57 т.1).

Крім того, в матеріалах справи міститься договір №03/02 від 03.01.2020 про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Стеценко та Партнери» (а.с.160 т.1).

Отже, позивач надав суду належні докази на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів ТОВ «Татойл» в суді.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем не доведено документально розмір понесених витрат на правову допомогу є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального  і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2021 у справі №922/2913/21 – без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282,  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської  області від 09.11.2021   у справі №922/2913/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 24.01.2022р.

Головуючий суддя                                                                    О.Є. Медуниця

Суддя                                                                                           С.В. Барбашова  

Суддя                                                                                           О.В. Стойка