Справа №430/1967/21

Провадження №2/430/118/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі: головуючого судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Золкіної А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Станично-Луганського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якій просить визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Так, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він є власниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Луганської області Незнайко Н.М., реєстровий номер 626 від 19.05.2007 року. Позивач зазначає, що крім нього у будинку зареєстровані його дружина ОСОБА_3 та його син ОСОБА_4 . Цей факт підтверджується довідкою №398 від 16.08.2021 року, виданою відділом ЦНАП Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації. Проте, син не проживає у будинку позивача з травня 2014 року, що підтверджується письмовими поясненнями сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, складеного Станично-Луганською селищною військово-цивільною адміністрацією Щастинського району Луганської області від 03.09.2021 року. Крім того, відповідач на протязі знаходження на реєстраційному обліку в належному позивачу будинку оплату комунальних послуг не здійснює, його особистих речей в будинку не має. Також, позивач зазначає, що відповідач приїхати та пройти процедуру зняття з реєстрації не має можливості, оскільки постійно працює, тому єдиним шляхом вирішення цього питання є звернення до суду. Позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком з тих підстав, що перебування відповідача на реєстраційному обліку створює перешкоди у володінні майном.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Позивач до суду не з`явився, у позовній заяві просив суд розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати за його відсутності, проти позову не заперечував.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до копії договору-купівлі продажу будинку ВЕО №729523, посвідченого приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Незнайко Н.М. від 19.05.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №626, ОСОБА_1 належить будинок АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №14646046 від 23.05.2007 року та витягом з державного реєстру правочинів за №4004256.

Згідно листа начальника КП «Станично-Луганське БТІ» від 21.09.2021 року за №162 - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 (1/1).

В зазначеному будинку зареєстровані: ОСОБА_1 , 1966 року народження, ОСОБА_3 , 1968 року народження, ОСОБА_2 , 1989 року народження, що підтверджується довідкою за №398 від 16.08.2021 року, виданою в.о. начальника відділу ЦНАП А.О. Огієнко, однак відповідач фактично там не проживає з травня 2014 року, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, складеними та підписаними 03.09.2021 року.

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 47 Конституції України визначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України: власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва, та ст. 150 ЖК Української РСР, в якій йдеться про те що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», коли особа була відсутня понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати її такою, що втратила право на жилу площу.

Відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає понад рік, житловим будинком не користується, житлово-комунальні послуги та витрати на його утримання не сплачує, домовленості з позивачем про збереження користування житлом понад строк укладено не було, а тому правових підстав для подальшої його реєстрації у житловому будинку позивача наразі немає, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність визнання відповідача таким, що втратив право користування вищевказаним житловим будинком.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд враховує, що позивач, звертаючись до суду з позовом, не заявляв вимог про стягнення з відповідача на його користь судового збору, а тому вважає судові витрати залишити за рахунок позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 10-12, 76-80, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П. Дьоміна