Справа № 426/3590/21

Провадження № 22-ц/810/1104/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2022 року                                                                                     м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Схід»,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 09 грудня 2021 року, постановлену судом у складі судді Скрипник С.М. в м. Сватове Луганської області,

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» про захист прав споживачів, в обґрунтування якої зазначив, що 21 листопада 2021 року представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» відрізане електропостачання його будинку.

З такими діями відповідача ОСОБА_1 не погоджується та зазначає, що на час відключення будинку від електропостачання, Луганська область, у якій знаходиться його будинок, перебувала у «червоній зоні» епідемічної небезпеки, викликаної розповсюдженням Covid-19.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати дії відповідача щодо припинення розподілу електроенергії до будинку (одночасно адвокатської контори) неправомірними, зобов`язати відповідача поновити становище, яке існувало до порушення.

Разом з позовною заявою, ОСОБА_1 , надав суду заяву про забезпечення позову, у якій просив поновити становище, яке існувало до відключення 21 листопада 2021 року представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» електропостачання його будинку, зобов`язати відповідача відновити електропостачання будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити здійснювати будь-які дії пов`язані з відключенням від електричної мережі будинку до закінчення розгляду справи по суті.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 09 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» про захист прав споживача, визнання неправомірними, зловживанням монопольним становищем, дій постачальника електроенергії по припиненню надання послуг під час розгляду спору в суді та зобов`язати поновити становище яке існувало до порушень повернуто заявнику, з підстав несплати судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 09 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, у суду першої інстанції не було підстав для повернення заяви з причини не сплати судового збору, оскільки заявник звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року у цивільній справі відкрито апеляційне провадження, роз`яснювалося Товариству з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Копію ухвали Луганського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року про відкриття апеляційного провадження у справі та апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» отримало 30 грудня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 28).

Копію ухвали Луганського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_2 отримав 04 січня 2021 року 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 29).

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 10 січня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу від 09 грудня 2021 року про повернення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що заява про забезпечення позову не відповідає ч. 6 ст. 151 ЦПК України, зі змісту якої до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору є необгрунтованим бо положення статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не підлягають застосуванню.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 вказував, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Із матеріалів відокремленого провадження вбачається, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 03 вересня 2013 року.

Предметом позову, із яким ОСОБА_1 звернувся до суду, є визнання дій відповідача щодо припинення розподілу електроенергії до будинку неправомірними та зобов`язання поновити електропостачання.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у частині другій статті 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» у сукупності з положеннями частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає підстави для висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з реалізацією їхнього правового статусу.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вказаний висновок по застосуванню пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» зроблений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

Оскільки заява про забезпечення позову подана у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» про захист прав споживачів, який спрямований на захист його права як споживача щодо користування електричною енергією та не стосується питань його соціального захисту як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому положення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»  до правовідносин у цій справі не застосовуються.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 як учасника бойових дій від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що положення ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають застосуванню до правовідносин сторін, з огляду на таке.

У ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» порушуються його права як споживача з приводу розподілу електроенергії до будинку.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 226343725 від 01 жовтня 2020 року власником житлового будинку, який знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг відносяться зокрема і комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Поняття побутового споживача міститься у п. 62 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» відповідно до якого ним є - побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Однак, суд не звернув уваги на зазначені вище норми права та не врахував те, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до суду звернувся із позовом предметом якого є визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» щодо припинення розподілу електроенергії до будинку неправомірними та зобов`язання поновити електропостачання, тобто є споживачем комунальної послуги, тому звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин, достатніх підстав для повернення заяви про забезпечення позову, з підстав несплати судового збору, у суду першої інстанції не було.

Вимога ОСОБА_1 про задоволення заяви про забезпечення позову не ґрунтується на нормі права, оскільки заява про забезпечення позову судом першої інстанції не розглядалась, а відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374,  п. 4 ч. 1 ст. 379, 384, 447 ЦПК України,  апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 09 грудня 2021 року скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 січня 2022 року.

Головуючий                                                                                          В.А. Коновалова

Судді                                                                                                     М.В. Назарова

                                                                               Ю.П. Лозко