У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 лютого 2011 року                                                    м. Рівне

Колегія суддів   судової палати з цивільних справ Апеляційного   суду Рівненської області в складі:  головуючого судді –Буцяка З.І.,

                   суддів: Ковальчук Н.М., Мельника Ю.М.,

                  з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за  апеляційною скаргою   ОСОБА_1 на рішення  Дубенського міськрайонного суду від 13 грудня 2010 року в справі за позовом  ОСОБА_2      до    ОСОБА_1    про  розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням  Дубенського міськрайонного суду від 13 грудня 2010 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований відділом РАГС Дубенського районного управління юстиції Рівненської області 22 грудня 2003 року, актовий запис № 397.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказував, що допомагав дружині по господарству, забезпечував сім”ю продуктами харчування та надавав матеріальну допомогу.

   Просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на апеляційну скаргу позивачка рішення місцевого суду вважала правильним і просила апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що  сторони зареєстрували шлюб  22 грудня 2003  року. Спільних дітей від шлюбу не мають.

Відповідно до ч. 1 ст. 24, ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ст. ст. 110, 111, 112 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд з’ясовує фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.  

Судом установлено, що сторони по справі протягом трьох років спільного господарства не ведуть. Позивачка категорично наполягає на розірванні шлюбу, вказуючи, що примирення неможливе, відновлювати сімейно-шлюбні відносини вона не має наміру. Питання про розірвання шлюбу ставиться нею вдруге.        

У зв’язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з’ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої  апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 24, 104, 105, 110, 111, 112 СК України, ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и  л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 13 грудня 2010  року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її  проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

          Судді: