09.02.2011 Справа № 1-65/11

 Справа № 1-65

2011р.

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 лютого 2011 року                                                              Оболонський районний суд м.Києва

         у складі:   головуючого-судді                         -                     Мамонтової І.Ю.

       при секретарі                                                                          -                     Рахуба І.Л.

       за участю прокурора                                                     -                     Синицького О.В.

       за участю потерпілої                                                     -                     ОСОБА_1

       за участю захисника                                                      -                      ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києва кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м.Києва, українця, громадянина України,  розлученого,  приватного підприємця, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою –АДРЕСА_1, проживаючого за адресою –АДРЕСА_2, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст.191 ч.1 КК України

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 розтратив чуже майно, яке перебувало у його віданні, а саме автомобіль «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, ринковою вартістю 72954,18 грн., який належав ОСОБА_1 при наступних обставинах.

04.06.2010 року близько 17.00год. ОСОБА_3, знаходячись на території ТОВ «АрендАвто»по вул.Полярній, 8-а в м.Києві, підписав договір найму (оренди) транспортного засобу, а саме автомобіля «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_1, та акт прийому-передачі даного автомобіля. Після підписання вказаних документів ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1  автомобіль «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_1, технічний паспорт на нього, комплект ключів та довіреність на право керування автомобілем, згідно якої ОСОБА_1 надала ОСОБА_3 законні повноваження на керування автомобілем.

Через декілька днів після отримання довіреності та автомобіля, у ОСОБА_3 виник умисел на розтрату ввіреного йому майна. В червні 2010 року у невстановлений слідством день та час ОСОБА_3, знаходячись у с.Хотів Києво-Святошинського району Київської області, передав автомобіль «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_1, в якості застави ОСОБА_4, не повідомивши при цьому кому належить автомобіль та про те, що він не має права ним розпоряджатись. Через деякий час ОСОБА_4 розібрав вказаний автомобіль на запчастини. Внаслідок дій ОСОБА_3 ОСОБА_1 заподіяна матеріальна шкода на суму 72954,18 грн.   

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні  злочину, передбаченого ст.191 ч.1 КК України, визнав повністю, а також визнав заявлений цивільний позов. Повністю підтвердив обставини, вказані вище, фактичні обставини злочину та розмір цивільного позову не оспорює.  

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 також підтвердила обставини, зазначені вище. Просить стягнути з підсудного завдану шкоду, а саме 72954,18 грн. матеріальної шкоди відповідно до висновку експертизи та 20000 грн. моральної шкоди. Також потерпіла суду показала, що їй виплачено страхове відшкодування у сумі 50400,00 грн., але вона просить стягнути з підсудого всю суму завданого матеріального збитку, тому, що вважає, що після того, як підсудний відшкодує їй шкоду, вона буде повинна повернути страховій компанії 50400 грн.  

Враховуючи те, що підсудний та інші учасники процесу не оспорювали фактичні обставини справи та розмір цивільного позову і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників процесу, та роз’яснивши їм положення ч.3 ст.299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Згідно ст.275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудного і тільки  в межах пред’явленого йому обвинувачення.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі зібрані докази, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_3 у судовому засіданні доведена повністю.

Дії  ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за  ст.191 ч.1 КК України, тому, що він вчинив умисні дії, які виразились у розтраті чужого майна, яке перебувало у його віданні.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання.

Обставинами, що пом’якшують покарання, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття підсудного та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.  

На підставі викладеного, з урахуванням особи підсудного, який хоча й вважається не судимим, але раніше притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини та відбував покарання у місцях позбавлення волі, суд вважає за необхідне обрати йому покарання саме у виді позбавлення волі, тому що це покарання необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження нових злочинів та не знаходить підстав для застосування щодо нього ст.75 КК України, але враховуючи пом’якшувальні покарання обставини –не у максимальних  межах санкції ч.1 ст.191 КК України.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 на момент учинення злочину у встановленому законом порядку не обіймав посади та не займався діяльністю, з використанням яких вчинив злочин, суд вважає за необхідне не призначати йому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати  певні посади або займатися певною діяльністю, яке передбачене у санкції ч.1 ст.191 КК України.

Вирішуючи питання по цивільному позову, який заявлений потерпілою, суд вважає за необхідне задовольнити його частково в частині стягнення матеріальної шкоди, а саме на суму 22554,18 грн., враховуючи при цьому страхове відшкодування в сумі 50400,00 грн., яке отримала потерпіла в рахунок завданої їй шкоди.  

Визначаючі розмір моральної шкоди, суд виходить з норм цивільного законодавства, а саме зі ст.23 ЦК України, та враховує характер і тривалість моральних страждань потерпілої,  істотність вимушених змін у життєвих стосунках членів її сім’ї, ступень вини підсудного, та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди повністю у розмірі 20000 гривень, тому, що ця сума моральної шкоди відповідає фактично понесеним моральним втратам.

          Також, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 кошти за проведення експертизи.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.191 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді одного року шести місяців  позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.  

          Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 02.08.2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3, до вступу вироку у законну силу, залишити без змін –взяття під варту.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 22554,18 грн. завданої матеріальної шкоди та 20000 грн. завданої моральної шкоди, а всього стягнути 42554,18 грн.  

Речові докази по справі, а саме деталі та запчастини автомобіля, ключ з брелоком сигналізації, тадон технічного огляду –передати їх законному володільцю ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_3 за послуги експерта 811,30 грн. (отримувач платежу –НДЕКЦ при ГУМВС України в м.Києві, ГУДКУ у Київській області р/р №31253272210699 код ЗКПО 25575285, МФО  821018, код послуги 11515).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим –протягом п'ятнадцяти діб з моменту отримання копії вироку.

        Суддя:                                                                                                                    І.Ю.Мамонтова