Справа № 663/3026/21

Провадження № 2/663/35/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м. Скадовськ Херсонської області

Скадовський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Когутовської Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України», про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою в обґрунтування якої зазначив, що відповідно до наказу відповідача №11-к від 14 грудня 2020 року його прийнято на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва 1 класу Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України» (далі по тексту - ДП «ДГ Інституту рису НААН України»).

01 жовтня 2021 року він передав своєму безпосередньому керівнику, механіку, заяву про те, що з 01 жовтня 2021 року має намір взяти відгули (4 дні), ніяких заперечень не було. Тому з 01 жовтня 2021 року і по 06 жовтня 2021 року він перебував у відгулах. 06 жовтня 2021 року він вийшов на роботу, ніяких питань до нього не було, а вже 07 жовтня 2021 року охорона не допустила його до роботи, посилаючись на його звільнення.

Через деякий час від нього, як зазначає, колишній керівник підприємства ОСОБА_2 , почала вимагати надати їй пояснення щодо прогулу ним чотирьох робочих днів, якій він пояснив, що з 20 вересня 2021 року вона не являється директором підприємства, так як відповідно до наказу Національної академії аграрних наук України була звільнена і призначено нового керівника. З цих причин він відмовився надавати їй будь-які пояснення.

Охорона його так на робоче місце і не допустила, вказуючи, що він звільнений за прогули, проте наказ про звільнення йому не надали, повідомили, що спрямують поштовим зв?язком.

12 жовтня 2021 року поштою він отримав листа від відповідача в якому була лише трудова книжка з відповідним записом про звільнення, а наказу не було. Лише в інтернеті через декілька днів він знайшов наказ №57-к від 07 жовтня 2021 року про його звільнення і виявив, що він був підписаний в.о. директора ОСОБА_2 .

Вважає наказ №57-к від 07 жовтня 2021 року про його звільнення з підприємства за прогули без поважних причин незаконним, оскільки такий підписаний неуповноваженою особою в.о. директора Уманською В. В., яка сама звільнена із займаної посади ще 20 вересня 2021 року, тому вона не має права від імені підприємства вчиняти будь-які дії. Також зауважив, що не допускав ніяких прогулів без поважних причин, так як він ще 01 жовтня 2021 року передав механіку підприємства свою заяву про відгули на 4 дні, а причиною його звільнення вважає вчинення ним дій всупереч волі ОСОБА_2 , за вказівкою якої було загороджено блоками проїзд до поля, які він на прохання мешканців села розтягнув щоб ті мали можливість доступу до поля з метою випасу худоби.

З наведених у сукупності підстав позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ №57-к від 07 жовтня 2021 року ДП «ДГ Інституту рису НААН України» про звільнення його з роботи з 07 жовтня 2021 року за прогули без поважних причин та поновити його на роботі.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 12-13).

08 листопада 2021 року до суду подано відзив на позовну заяву підписаний в.о. директора ДП «ДГ Інституту рису НААН України», в якому висловлено позицію про невизнання позовних вимог з підстав їх необґрунтованості. Зауважила зокрема про законність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та наявність у неї повноважень на підписання оскаржуваного наказу (а.с. 20-21).

Під час судового розгляду позивач та його представник - ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

Адвокат Тимофеєв Д. В. діючий на підставі довіреності, виданої 08 листопада 2021 року в.о. директора ДП «ДГ Інституту рису НААН України» Уманською В. В., просив відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

ОСОБА_4 призначений наказом Національної академії аграрних наук України від 20 вересня 2021 року на посаду директора ДП «ДГ Інституту рису НААН України» та адвокат Кірєєв Є. В. як представник ДП «ДГ Інституту рису НААН України», діючий на підставі Договору №0013 про надання правової допомоги від 24 вересня 2021 року, висловили позицію про визнання позову.

Заслухавши доводи учасників цивільного процесу, дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).

За змістом частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 77 та частиною другою статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), серед іншого визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до вимог статті 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

З викладеного, а також із аналізу діючого трудового законодавства вбачається, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем.

Зі змісту частини першої статті 147-1 КЗпП України слідує, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Згідно статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», у спорах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи враховувалось при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом встановлено, що на підставі наказу директора ДП «ДГ Інституту рису НААН України» №11-К від 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 було прийнято на основну роботу до вказаного підприємства на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва 1 класу з 17 лютого 2020 року на виробничу дільницю (а.с. 22).

07 жовтня 2021 року наказом в.о. директора ДП «ДГ Інституту рису НААН України» Уманської В. В. за №57-К ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із відсутністю його на робочому місці з 01 по 05 жовтня 2021 року включно, не проходженням інструктажу з охорони праці та техніки безпеки на підприємстві на ІV квартал 2021 року. Надати пояснення щодо своєї відсутності на роботі - відмовився (а.с. 33). Підставою для видання вказаного наказу про звільнення слугували:

- доповідні записки провідного інженера наукового відділу механізації і електрифікації ОСОБА_5 (а.с. 23, 24);

- акт №1 від 01 жовтня 2021 року про відсутність працівника на робочому місці (а.с. 27);

- акт №2 від 02 жовтня 2021 року про відсутність працівника на робочому місці (а.с. 28);

- акт №3 від 04 жовтня 2021 року про відсутність працівника на робочому місці (а.с. 29);

- акт №5 від 05 жовтня 2021 року про відсутність працівника на робочому місці (а.с. 30).

Як на підставу для визнання наказу про звільнення незаконним позивач посилався на відсутність в ОСОБА_2 повноважень щодо його підписання.

З цього приводу суд звертає увагу на наступне.

Так, на підставі наказу Президента Національної академії аграрних наук України Гадзало Я. М. від 05 квітня 2021 року №143-к «Про призначення виконуючого обов`язки», ОСОБА_2 призначено виконуючим обов?язки директора ДП «ДГ Інституту Рису НААН України» з 07 квітня 2021 року до призначення керівника у встановленому законом порядку (а.с. 48).

Наказом Президента Національної академії аграрних наук України Гадзало Я. М. від 20 вересня 2021 року №375-к «Про звільнення ОСОБА_2 », у зв?язку з призначенням на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту Рису Національної академії аграрних наук України» ОСОБА_4 , звільнено виконуючу обов`язки директора ДП «ДГ Інституту Рису НААН України» ОСОБА_2 20 вересня 2021 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору (а.с. 49).

Наказом Президента Національної академії аграрних наук України Гадзало Я. М. від 20 вересня 2021 року №376-к, ОСОБА_4 призначено на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту Рису Національної академії аграрних наук України» з 21 вересня 2021 року. Підставою для прийняття наказу слугували: протокол №3 засідання Конкурсної комісії з відбору на посаду директора ДП «ДГ Інституту Рису НААН України» від 16 вересня 2021 року; контракт від 20 вересня 2021 року (а.с. 60, 50-59).

Отже, за встановлених у сукупності обставин, суд вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_1 підписаний неуповноваженою особою, оскільки ОСОБА_2 на час його прийняття була звільнена з посади виконуючої обов`язки директора ДП «ДГ Інституту Рису НААН України», а тому оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

Наведені у відзиві на позовну заяву та озвучені адвокатом Тимофеєвим Д. В. доводи в частині того, що ОСОБА_2 є керівником ДП «ДГ Інституту Рису НААН України», оскільки дані про це внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, й відповідно вона мала повноваження на підписання оскаржуваного наказу, суд вважає безпідставними з огляду на те , що повноваження керівника юридичної особи виникають не з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру, а з моменту фактичного початку виконання ним своїх обов`язків, на підставі прийнятого уповноваженим органом управління юридичної особи рішення про його призначення.

Як встановлено вище, наказами Президента Національної академії аграрних наук України від 20 вересня 2021 року №375-к та №376-к:

- виконуючу обов`язки директора ДП «ДГ Інституту Рису НААН України» Уманську В. В. звільнено 20 вересня 2021 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору;

- ОСОБА_4 призначено на посаду директора ДП «ДГ Інституту Рису НААН України» з 21 вересня 2021 року.

При цьому, відомості про зміну керівника юридичної особи не були внесені до Єдиного державного реєстру з незалежних від ОСОБА_4 обставин, оскільки ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року по справі №540/5482/21 заборонено вчиняти вказані дії.

Зазначеною ухвалою суду також заборонено Національній академії аграрних наук України видавати наказ про звільнення виконуючого обов?язки директора ДП «ДГ Інституту Рису НААН України» Уманської В. В. Тоді як, суд виходить з того, що про наказ звільнення останньої винесено до прийняття ухвали Херсонським окружним адміністративним судом.

Посилання як на підставу заперечень проти позову на прийняття 19 листопада 2021 року Херсонським окружним адміністративним судом рішення в справі №540/5482/21, яким ОСОБА_2 поновлено на посаді директора ДП «ДГ Інституту Рису НААН України» з 20 вересня 2021 року, яке не набрало законної сили, є безпідставним, оскільки на момент підписання нею наказу, який оскаржується позивачем, наказ про її звільнення із займаної посади був чинним, у зв?язку із чим вона не мала повноважень на підписання наказу про звільнення ОСОБА_1 .

За встановлених вище обставин, виходячи із такої засади цивільного судочинства як розумність строків розгляду справи та з урахуванням значення справи для позивача, суд не вбачав підстав для зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням ухваленим Херсонським окружним адміністративним судом у справі №540/5482/21.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз зазначеної правової норми у її сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позивача було незаконно звільнено, тому позов у частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на роботі підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням його розміру встановленого на день подання позовної заяви, що становить 1816 грн. (908х2=1816).

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №57-К від 07 жовтня 2021 року Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України» про звільнення з роботи з 07 жовтня 2021 року тракториста сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 згідно частини 1 пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України за прогули без поважних причин.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді тракториста сільськогосподарського виробництва Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України».

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 32368222) на користь держави судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).

Судове рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд Херсонської області з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 25 січня 2022 року.

Суддя Пухальський С. В.