Справа № 489/8843/21

Провадження № 2/489/1017/22

РІШЕННЯ

Іменем України

26 січня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Микульшиної Г.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2021 року ПриватБанк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 157,12 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що відповідач звернулась до ПриватБанку про надання кредитних послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 23.09.2010, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Через неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань станом на 07.12.2021 утворилася заборгованість у розмірі 22 157,12 грн., яка складається з 17 977,31 грн. заборгованості за тілом кредиту, в т.ч. 00,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту та 17 977,31 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованості за нарахованими процентами, 4 179,81 грн. за простроченими процентами.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористалась. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів за адресою реєстрації.

Направлена на її адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 23.09.2010 між ПриватБанком та відповідачем укладено договір б/н у вигляді Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Анкета-заява не містить умов про розмір кредиту, нарахування процентів та інших платежів, а також відповідальності позичальника.

Підписавши анкету - заяву відповідач надав свою згоду, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомився в письмовому вигляді.

Позивач додав до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом ПриватБанку від 06.03.2010 № СП-2010-256, підпис на яких позичальника відсутні.

Відповідно до розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань станом на 07.12.2021 утворилась заборгованість у розмірі 22 157,12 грн., яка складається з 17 977,31 грн. заборгованості за тілом кредиту, в т.ч. 00,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту та 17 977,31 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованості за нарахованими процентами, 4 179,81 грн. за простроченими процентами, 0,00 грн. заборгованості за процентами, нарахованими відповідно до статті 625 ЦК України на прострочений кредит, 0,00 грн. заборгованості по пені та 0,00 грн. комісії.

При цьому, із наданого розрахунку вбачається, що відсоткава ставка за користування кредитним коштами наодноразово змінювалась та за період з 01.06.2015 по 30.12.2015 складала 2,50 % на місяць, з 30.12.2015 по 18.06.2016 - 2,90% на місяць, з 19.06.2016 по 21.10.2018 - 3,60 % на місяць, з 22.10.2018 по 30.06.2019 - 3,50 % на місяць.

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив випискою за період з 04.10.2011 по 09.12.2021, яка згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом.

На підтвердження кредитних відносин з відповідачем надано також довідку про зміну кредитного ліміту та довідку про кредитні картки, видані відповідачу, відповідно до якої в останнє кредитна картка перевипущена 22.10.2018, термін дії - до вересня 2022 року.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного правового регулювання.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач розумів Умови та правила надання банківських послуг, а також тарифи банку ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву.

Тому надані позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку, не можуть бути належними доказами, оскільки ці докази повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити відповідні зміни до умов та правил споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 по справі № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Між тим підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, виписка по картковому рахунку та довідки про зміну кредитного ліміту і видані відповідачу кредитні картки, є належними і допустимими доказами на підтвердження наявності між сторонами кредитних правовідносин.

Водночас, позивачем до матеріалів справи долучено довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем ОСОБА_1 та зі змісту якої вбачається, що базова ставка відсотків за користування кредитом на місяць становить 3,0%.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Із доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що за користування позичальником кредитними коштами ПриватБанк нараховував проценти, ставка яких неодноразово змінювалася банком одноосібно на власний розсуд (доказів на погодження зміни відсоткової ставки з позичальником суду не надано), та кошти, внесені відповідачем на погашення заборгованості, зараховувалися банком в тому числі на погашення таким чином нарахованих процентів.

За таких обставин, враховуючи доведення позивачем належними доказами фактичне отримання відповідачем кредиту, користування кредитними коштами, обумовлений сторонами розмір відсоткової ставки, а також сукупний розмір нарахованих банком та сплачених позивачальником сум за кредитним договором (як вбачається із виписки з особового рахунку), суд вважає обгрунтованими вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 318,41 грн., а також заборгованості за відсотками 22,87 грн., що разом складає 341,28 грн.

Щодо стягнення іншої частини заборгованості, підстави для задоволення таких вимог відсутні через їх спростованість наданим розрахунком, випискою з особового рахунку та довідкою про умови кредитування.

Відповідно до статті 141 ЦПК України пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 34,96 грн. (2270,00 х 1,54 %).

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 23.09.2010, яка станом на 07.12.2021 становить 341,28 грн. (триста сорок одна гривня 28 коп.), яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 318,41 грн., заборгованості за відсотками - 22,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 34,96 грн. (тридцять чотири гривні 96 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 26.01.2022.

Суддя Г.А. Микульшина