Єдиний унікальний номер 236/2741/21

Номер провадження 22-ц/804/116/22        

П О С Т А Н О В А

Іменем  У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року Донецький апеляційний суд колегією в складі:

Суддів Никифоряка Л.П. (доповідач), Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

розглянувши в м. Бахмут цивільну справу без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, в якій подано апеляційну скаргу Акціонерним товариством «Українська залізниця», через представника Пинзіну Юлію Олександрівну на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 вересня 2021 року (головуючий у суді 1 інстанції Сердюк Н.В.), –

ВСТАНОВИВ:

28 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» - Товариства про стягнення заборгованої заробітної плати. В обґрунтування позову заявник посилалася на те, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем по 11 липня 2016 року, про що має відповідний запис у трудовій книжці та у вказаний період виконувала роботу згідно своїх посадових обов`язків і була звільнена з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням. При звільненні відповідач не провів розрахунок, не сплатив заробітну платню за період з січня 2016 року по липень 2016 року в розмірі 31 511,93грн та у зв`язку з порушенням термінів її виплати повинен компенсувати втрату частини заробітної плати в розмірі 18 258,15грн.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, правові підстави для цього суд вбачав у тім, що нараховані суми заробітної плати з січня по липень 2016 року не виплачені позивачці в строк.

В апеляційній скарзі представник Товариства просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки нараховані суми заробітної плати мають бути стягнутими з ДП «Донецька залізниця», через те що ДП «Донецька залізниця» залишається юридичною особою, яка продовжує самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов`язаннями.

На час розгляду справи відзив не надходив.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Товариством до 11 липня 2016 року та була звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України /копія трудової книжки а.с.10-11/; працювала черговим по залізничній станції «Станції Іловайськ» Державного підприємства  «Донецька залізниця» якій нарахована заробітна плата за січень 2016 року 5376,50грн (при 144 відпрацьованих годинах та всіх належних виплатах); лютий 2016 року 5279,03грн (при 159 відпрацьованих годинах та всіх належних виплатах); за березень 2016 року 5 294,87грн (при 173 відпрацьованих годинах); за квітень 2016 року 5 135,16грн (при 171 відпрацьованих годинах); за травень 2016 року 5 121,14грн (при 152 відпрацьованих годинах);  за червень 2016 року 5118,25грн (при 158 відпрацьованих годинах); за липень 2016 року 186,98грн (при 59 відпрацьованих годинах)/розрахунок заробітної плати за січень-липень 2016 року а.с.13-19/.

У той же час, страхувальник «Станції Іловайськ» Державного підприємства  «Донецька залізниця» надав в Пенсійний фонд України індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 які внесені до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за звітний період з січня по травень 2016 року/довідка ПФУ за формою ОК-5 а.с.40-41/.

Перевіривши  законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд обґрунтовано виходив із того, що відповідач, в порушення вимог статті 116 КЗпП України не провів розрахунок з позивачем при звільненні.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що ДП «Донецька залізниця» перебуває у стані припинення і запис про припинення у реєстрі відсутній, інвентаризація та передавальний акт відсутні, а тому АТ «Укрзалізниця» не є належним відповідачем у справі.

Правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать Державі, визначено Законом України від 23 лютого 2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі Закон № 4442-VI).

Згідно пункту 6 статті 2 Розділу ІІ Закону № 4442-VI, товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Згідно пунктів 1, 2, 12 Статуту АТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону № 4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Постанова № 200); Українська залізниця є правонаступником усіх прав і обов`язків підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Державну реєстрацію АТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

  Відповідно до Закону № 4442-VI постановою № 200 утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено Державне підприємство «Донецька залізниця».

  Відповідно до частини 4 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

За змістом частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Разом з тим, фактичні дії щодо допуску працівника до роботи на новоствореному підприємстві, нарахування та виплата заробітної плати за інший період – фактично складають зміст трудового договору та свідчать про існування між сторонами спору трудових правовідносин.

Отже, АТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем у справі, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 за оскаржуваний період є належними, допустимими та прийнятними доказами що оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства.

Тому рішення в частині наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній паті в розмірі що був визначений судом першої інстанції.

Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено у відзиві на позовну заяву та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду в частині задоволення позовних вимог здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,– 

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 січня 2022 року.

Судді: