Справа № 147/54/22

Провадження № 1-кп/147/38/22

В И Р О К

іменем України

26 січня 2022 року                         смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022025120000008 від 08.01.2022,  по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Тростянець, Гайсинського району Вінницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 08.01.2022 близько 13.00 год. біля автобусної зупинки, що розташована за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, смт. Тростянець, вул. Соборна, на землі, біля лавки знайшов паперовий згорток, розгорнувши який виявив всередині речовину рослинного походження у подрібненому сухому стані. Бувши особою, яка вживає наркотичні засоби, та розуміючи, що у паперовому згортку може міститися наркотичний засіб – канабіс, ОСОБА_3 забрав його собі та помістив у праву кишеню куртки, в яку останній був одягнений, і таким чином незаконно придбав наркотичний засіб – канабіс, який в подальшому незаконно зберігав до 18.12 год. 08.01.2022 для власного вживання без мети збуту, тобто до часу його вилучення працівниками відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.

08.01.2022 о 15.40 год. по вулиці Шкільна в смт. Тростянець Гайсинського району Вінницької області, ОСОБА_3 був затриманий працівниками ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.178 КУпАП – розпивання алкогольних напоїв у заборонених законом місцях, про що складено протокол про адміністративне затримання серії АА №174862 від 08.01.2022.

Після цього, 08.01.2022 о 18.12 год., відповідно до ст. ст. 29, 30, 31, 32, 33, 34 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 264 КУпАП, в присутності понятих, за добровільної згоди ОСОБА_3 у приміщенні кімнати прийому громадян відділення поліції № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, було проведено особистий огляд та огляд його речей, в ході якого у правій кишені куртки в яку був одягнений ОСОБА_3 , виявлено та вилучено паперовий згорток з вмістом речовини рослинного походження, яка згідно висновку експерта №СЕ-19/102-22/210-НЗПРАП від 11.01.2022 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом, масою 5,43 г.

Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченого  ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 , в якій обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та повідомив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального тпровадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3   у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та правильної кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 309 КК України, а саме – незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України  цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначанні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком, раніше не судимий, не одружений не працюючий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає, що останній відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 309 КК України, що буде відповідати загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень відповідно до вимог ст. 50 КК України.

Згідно з ч.1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаних діянь, а також особу винного, який не вперше притягається до кримінальної відповідальності, те що обвинувачений беззастережно визнав себе винним в інкримінованому проступку, розкаюється у вчиненому, суд переконаний, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та його перевиховання можливе без відбування покарання, а відтак останнього варто звільнити від відбування покарання призначеного вироком суду.

Приймаючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.

Вимога додержувати справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.09.2009 в справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При цьому суд враховує те, що призначення покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу є недоцільним, оскільки ОСОБА_3 ніде не працює та не має стабільного джерела доходу.

На переконання суду, захід примусу визначений судом, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде відповідати одному із основних принципів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Майнова шкода кримінальним проступком не заподіяна.

Витрати на проведення судових експертиз необхідно стягнути з обвинуваченого.

Згідно з ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 174, 374, 381, 382 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку,  передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді одного року обмеженні волі з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судових експертиз у розмірі 1372,96 (одна тисяча триста сімдесят дві гривні 96 коп.) грн.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 11.01.2022.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: паперовий згорток із вмістом речовини рослинного походження – канабісу масою 5,43 г., який знаходиться в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області - знищити.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.

Суддя                                                                                            ОСОБА_1