Справа № 315/1837/21

Номер провадження № 2/315/64/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2022 року

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Дмитренко В.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

13.12.2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовче засідання.

30.12.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судове засідання на 25.01.2022 року.

В позові позивач посилався на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності від 01.04.1986 року. Зміна номеру житлового будинку з №91а на №103 була здійснена на підставі рішення Гуляйпільської міської ради №4 від 21.01.1988 року.

В його житловому будинку раніше проживав разом з його донькою ОСОБА_3 та є зареєстрованим з ІНФОРМАЦІЯ_1 його колишній зять ОСОБА_2 . Однак, шлюбні відносини між ними не склалися, з 23.11.2020 року вони спільно вже не проживали, відповідач виїхав з його будинку, точне місце його проживання наразі йому не відоме. Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 25.02.2021 року шлюб між відповідачем та його донькою було розірвано. Таким чином, з 23.11.2020 року, тобто вже понад 1 рік його колишній зять в житловому будинку більше не проживає.

Таким чином, відповідач більше не є членом його сім`ї, у житлового будинку він зареєстрований лише формально, але фактично у ньому вже більше одного року не проживає, участі у витратах по утриманню будинку не бере, а тому законних підстав бути зареєстрованим у жилому приміщенні він не має. Реєстрація відповідача у домоволодінні порушує його права, як власника, оскільки він не може оформити субсидію.

На його неодноразові вимоги виписатися з житлового будинку відповідач не реагує, чим порушує його законні права та інтереси, порушує законне право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Прохав визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 , не стягувати з відповідача понесені судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явився, 25.01.2022 року подав заяву про розгляд справи без його участі, прохав позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с. 21, 26), про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Тому суд на підставі ч.5 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Гуляйполе Запорізької області народився позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20.03.1997 року Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився відповідач ОСОБА_2 , уроженець Нахічевань, Азербайджан, рнокпп НОМЕР_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 19.06.2020 року, орган видачі 2327 (а.с.5).

Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб №613177 від 23.11.2021 (а.с.9) та копією Будинкової книги (а.с.10-12).

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 01.04.1986 року, виданого виконавчим комітетом Гуляйпільської міської ради народних депутатів (а.с.7).

Зміна номеру житлового будинку №91а у Свідоцтві про право приватної власності на житловий будинок від 01.04.1986 року на №103 була здійснена на підставі рішення виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради №4 від 21.01.1988 року, що підтверджується копією довідки ТОВ «КП Імпульс» №23 від 24.11.2021 року (а.с.8).

В житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , та дружина позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується копією довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб №613177 від 23.11.2021 (а.с.9).

22.05.1999 року між донькою позивача та відповідачем укладено шлюб.

25.02.2021 року рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області у справі №315/82/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, рішення набрало законної сили 30.03.2021 року (а.с.13).

Згідно копії довідки депутата Гуляйпільської міської ради Рибалко Н.М. від 23.11.2021 року відповідач ОСОБА_2 фактично з 23.11.2020 року не проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

На неодноразові вимоги позивача до відповідача виписатися з житлового будинку останній не реагує, чим порушує його законне право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Суд, задовольняючи позов, виходить з наступного.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.2 п.7 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Глава 28 ЦК визначає житло об`єктом права приватної власності.

Відповідно ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ч.1 ст.405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

01.12.2021 року набрав чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 року.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: 2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.

У п.4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» закріплено, що місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до дня набрання чинності цим Законом, обліковується в реєстрі територіальної громади, знімається з реєстрації/скасовується у порядку, встановленому для зняття/скасування зняття з реєстрації місця проживання, визначеного цим Законом.

Відповідно п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житлом.

Згідно п.26 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, який є чинним на час прийняття рішення, - зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Згідно п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. У разі виникнення спору між власником і членами його сім`ї суд повинен врахувати, що право члена сім`ї власника на користування житлом є сервітутним правом, у зв`язку з чим припинення цього права повинно відбуватися відповідно до вимог ст.ст. 405, 406 ЦК. Зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення, або через відсутність без поважних причин члена сім`ї понад один рік у спірному житловому приміщенні, якщо іншого не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, який є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з позовом до відповідача, як колишнього члена його сім`ї - чоловіка його доньки, шлюб між якими розірвано рішенням суду від 25.02.2021 року, та який зареєстрований у належному позивачу житловому будинку, однак фактично не проживає у ньому з 23.11.2020 року, чим створює позивачу перешкоди у користуванні власністю, з вимогою про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Судом встановлено, що відповідач вселився у спірний житловий будинок в якості члена сім`ї власника (позивача) і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом, однак після розірвання шлюбу з донькою позивача, відповідач втратив право користування чужим нерухомим майном відповідно ст.405 ЦК України через відсутність без поважних понад один рік у спірному житловому приміщенні, а саме: з 23.11.2020 року, тому суд доходить висновку, що право відповідача на користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві власності, підлягає припиненню шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Крім того, відповідно до ч. 1, 8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзив на позов не подав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

А тому позов підлягає задоволенню, як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та перевірений наданими суду доказами.

Відповідно до ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Так як позивач прохав не стягувати з відповідача понесені судові витрати, то суд під час ухвалення рішення не вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 89, 211, 247, 263-266, 268, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 16, 317, 319, 379, 383, 391, 405 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уроженець Нахічевань, Азербайджан, паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 19.06.2020 року, орган видачі 2327, таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Суддя: С.М.Телегуз