УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №273/1528/21                Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ч.3 ст.286-1 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді                         ОСОБА_2 ,

суддів:                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар                                 ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора                 ОСОБА_6 ,

представника потерпілого                 ОСОБА_7 ,

потерпілого                                 ОСОБА_8 ,

захисника                                 ОСОБА_9 ,

обвинуваченого                         ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №273/1528/21 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_11 - представника цивільного відповідача Моторного (Транспортного) Страхового бюро України, на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2021 року відносно

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

в с т а н о в и в:

зазначеним вироком ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні, які становлять 5491 грн. 84 коп.

Знято арешт з майна накладений ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського суду Житомирської області від 05 травня 2021 року.

Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_8 страхове відшкодування утриманцям померлої в сумі 216000 грн., 7 300 грн. витрат на ритуальні послуги, 72 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 200000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_10 а на користь ОСОБА_8 6000 грн. витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, 28.04.2021 близько 22 години, в порушення вимог пунктів 2.1 (а), 2.9(а), 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1306 від 10.10.2001, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_10 керував мотоциклом "ИЖ" реєстраційний номер НОМЕР_1 , гальмівна система якого внаслідок демонтажу елементів переднього гальмівного механізмі знаходилась в технічно несправному стані.

Рухаючись вказаним транспортним засобом в темну пору доби по частково освітленій ділянці дороги поблизу буд. №29 вул. Чорновола в смт. Довбиш, Баранівського району в напрямку с. Наталі, Баранівського району, водій ОСОБА_10 в порушення вимог п.12.2 Правил дорожнього руху України «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», п. 12.3 вказаних вище Правил «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди» п. 12.4 зазначених Правил «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год» та пункту 12.9(6) вказаних Правил «водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7», водій ОСОБА_10 не вжив заходів для зменшення швидкості свого руху аж до зупинки свого транспортного засобу, в результаті чого допустив зіткнення з велосипедисткою ОСОБА_12 , яка рухалась попереду в попутному напрямку.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедистці ОСОБА_12 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна в лобно-висковій ділянці справа, на нижній губі справа, на лівому крилі носа, на тилі правої кисті /велика кількість/, на тилі лівої кисті /велика кількість/, на передній поверхні правого колінного суглоба, на зовнішній поверхні правої гомілки у нижній частині, на тилі 3-5 пальців правої стопи /по 1/, на тилі лівої стопи в проекції 1 плеснової кістки, на зовнішній поверхні правого стегна у верхній частині та в проекції крила правої клубової кістки /велика кількість/, на задній поверхні лівері гомілки у середній частині, на задній поверхні лівого стегна у верхній частині /З/, на лівій сідниці /4/, синці навколо правого ока, на задній поверхні правого ліктьового суглоба, на тилі правої кисті та 2-5 пальців, надрив верхньої долі правої легені по задній поверхні із крововиливом в тканину навколо, крововиливи в тканину по задній поверхні нижніх долей обох легень, перелом З ребра справа по біляхребтовій лінії з крововиливом в м`які тканини навколо, перелом правої ключиці у середній частині з крововиливом в м`які тканини навколо, розрив плечеголовного стовбура по правій поверхні нижче розгалуження на підключичну та загальну сонну артерії та пристінкової плеври на цьому рівні із крововиливом в клітковину навколо, крововилив у м`які тканини голови в лобно-тім`яно-висково-потиличній ділянці справа, переломи потиличної кістки посередині та справа, перелом по висково-потиличному шву справа, правої частини тіла клиноподібної кістки, правої частини ґратчастої кістки, лобної кістки справа на рівні передньої частини верхньої стінки очної ямки, розриви твердої мозкової оболонки в проекції переломів на потиличній кістці справа, та на рівні клиноподібної, ґратчастої та лобної кістки, крововиливи над і під твердою мозковою оболонкою по лініях переломів кісток та розривів її, крововиливи під м`які мозкові оболонки головного мозку на всьому протязі, крововиливи в речовину кори на зовнішньо-нижній поверхні лівої півкулі на межі вискової та потиличної долей, крововиливи в м`які тканини по задній поверхні шийно-грудного відділу хребта, по задній поверхні лівої гомілки у середній Частині, по задній поверхні лівого стегна у середньо-верхній частині та лівої сідниці, розміжчення підшкірної жирової клітковини лівої сідниці, які мають прямий причинний зв`язок з настанням її смерті та ознаки тяжких тілесних ушкоджень при житті за ознакою небезпеки для життя.

Порушення водієм ОСОБА_10 вимог пунктів 2.1 (а), 2.9(а), 12.2, 12.3, 12.4, 12.9(6) 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

В апеляційній скарзі (з доповненнями) адвокат ОСОБА_11 , не оскаржуючи вирок в частині правильності кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного покарання, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині задоволення цивільного позову до Моторного (транспортного) страхового бюро України та постановити в цій частині рішення про відмову в задоволенні цивільного позову до МТСБУ. При цьому, звертає увагу, що провадження розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КПК України, однак, суд не врахував положення ст.128 КПК України та розглянув це питання без участі сторони цивільного відповідача, Моторного (транспортнорго) страхового бюро України, чим відповідно було порушено його законні права та інтереси. Ухвалою Баранівського районного суду Жимтомирської області від 11 серпня 2021 року було призначено справу до розгляду на 20 серпня 2021 року, приєднано цивільний позов та залучено МТСБУ, як цивільного відповідача, при цьому, строк надання відзиву на цивільний позов в порушення ст.178 ЦПК України не встановлено, ця ухвала надійшла на адресу МТСБУ лише 25 серпня 2021 року. З огляду на ст.62 ЦПК України, з 26 серпня 2021 року по 10 вересня 2021 року МТСБУ мало законне право реалізувати свої права, передбачені нормами ст.178 ЦПК України, підготувати відзив на цивільний позов, надати докази по справі, тобто реалізувати свої права, передбачені нормами ЦПК. Однак ці права були порушені судом першої інстанції. За таких обставин, застосовуючи положення ч.3 ст.349 КПК України суд першої інстанції мав обговорити питання про залишення позову без розгляду та роз`яснити позивачеві порядок звернення з цим позовом в цивільному провадженні. Призначивши справу до розгляду, не встановивши причини неявки та не подання відзиву на позов, суд першої інстанції в одне судове засідання, вирішив справу по суті, чим грубо порушив норми процесуального права та права МТСБУ, фактично формально підійшов до розгляду цивільного позову.

Наголошує, що вирішуючи питання про стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_8 регламентної виплати на підставі ст.1200 ЦК України та п. 27.2 ст.27 Закону суд зобов`язаний з`ясувати кількість утриманців померлого та їх право на отримання такої виплати. Так, з позовом щодо відшкодування зазначених виплат звернувся чоловік ОСОБА_12 , згідно довідки про склад сім`ї вбачається, що разом з померлою, крім її чоловіка проживали троє дітей: ОСОБА_13 , 12 травня 2000 року, якій на день настання страхового випадку (28.04.2021 року) виповнилося 20 років; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому на день настання страхового випадку виповнилося 17 років; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому на день настання страхового випадку виповнилося 11 років. Тобто, фактичними утриманцями є неповнолітні діти та батьки померлої. Згідно п.27.2 ст.27 Закону загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, що на дату ДТП становило 216 000 грн., ця сума має бути сплачена рівними частинами кожній особі, яка має право на таку виплату, тому суттєве значення для вирішення цього питання має кількісний склад всіх утриманців, який судом першої інстанції не був встановлений.

Згідно заяви від 26 травня 2021 року, яка надійшла на адресу МТСБУ від представника цивільного позивача та подальшому додатково наданих документів, самим позивачем МТСБУ 06 вересня 2021 року згідно наказу №3.1./5954 від 03.09.2021 частково сплатило позивачу суму регламентну виплату в розмірі 108 000 грн. на двох неповнолітніх утриманців, що відповідно було приховано позивачем під час судового засідання 08 серпня 2021 року, оскільки ці кошти вже були на рахунку позивача. Інформація щодо інших утриманців в МТСБУ позивачем надана не була. При цьому, вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2021 року також не містить інформації про батьків загиблої, що не дає можливості визначитися і з виплатою відшкодування у повному обсязі та свідчить про неповне з`ясування обставин по справі.

У свою чергу, при підтвердженні відсутності інших утриманців, тобто батьків померлої особи, Моторне (транспортне) страхове бюро має вирішити питання про здійснення доплати відшкодування на підставі п.27.2 ст.27 Закону та ст.1200 ЦК України. В протилежному випадку це буде свідчити про безпідставне стягнення коштів неуповноваженій особі.

Згідно п.27.3 ст.27 Закону Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "г" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Станом на дату ДТП загальна суму такого відшкодування становить 72 000 грн. Вирок не містить інформації про батьків загиблої, що не дає можливості визначити кількісний склад утриманців та свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин по справі та безпідставного розгляду справи згідно ч.3 ст.349 ЦПК України. Крім того, цивільним позивачем не надано доказів, що винна особа підпадає під категорію осіб, визначених пунктом 13.1 ст. 13 Закону або доказів тому, що існують обставини визначені підпунктами "г1" пункту 41.1 ст 41 та "в" пункту 41.2 ст. 41 Закону. Таким чином, покладення судом першої інстанції на Моторне (транспортне страхове бюро України відшкодування моральної шкоди в розмірі 72 000 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства та є незаконним.

Звертає увагу, що п.27.4 ст.27 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Однак, позивач в МТСБУ не надав жодних документів на підтвердження понесення витрат на поховання. Вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2021 року такі витрати покладені на МТСБУ і підставою для їх стягнення є лише товарний чек, який невідомо кому та для поховання кого був виданий. Разом з цим, вказаний доказ не може вважатися належним доказом з огляду на «Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів» затвердженого Наказом Міністерства фінансів № 13 від 21 січня 2016 року, потерпіла ж особа має надати документи, які повинні відповідати зазначеному Положенню, а такі документи, як товарні чеки не є розрахунковими, а тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами, з огляду на зазначене, судове рішення і в цій частині не відповідає вимогам чинного законодавства.

У відгуку на апеляційну скаргу з доповненнями адвоката ОСОБА_11 , потерпілий ОСОБА_8 вважає апеляційні вимоги представника Моторно транспортного страхового бюро України надуманими та безпідставними. Навпаки наводить доводи щодо визначеної ним невиплаченої суми страхового відшкодування на його користь.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення потерпілого та його представника, які просили вирок суду першої інстанції змінити шляхом стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, пояснення обвинуваченого та його захисника, які покладаються на розсуд суду, позицію прокурора, яка просила вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження, їх кримінально-правова кваліфікація, призначене покарання, в апеляційному порядку сторонами кримінального провадження не оскаржено, а тому вирок суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Фактично, предметом апеляційного розгляду у цьому провадженні є цивільний позов в частині стягнення з Моторно транспортного страхового бюро України на користь потерпілого ОСОБА_8 страхового відшкодування утриманцям померлої в сумі 216 000 грн., 7 300 грн. витрат на ритуальні послуги, та 72 000 грн. моральної шкоди.

Згідно з положеннями ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ч.2 ст.127 КПК України встановлено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно до вимог ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, з`ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Вирішуючи у кримінальному провадженні цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої правопорушенням, суд першої інстанції вказаних вимог процесуального закону не дотримався.

Згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Положеннями ч.1 ст.129 КПК визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. При цьому, суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Так, порядок виплати страхового відшкодування регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як зазначено у ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 до Моторно транспортного страхового бюро України, зроблено без належного з`ясування доведеності підстав і розміру цих позовних вимог, розгляд провадження здійснено з порушенням права цивільного співвідповідача на участь в судовому засіданні, судом належно не забезпечено цивільному співвідповідачу право на подання відповідного відзиву на позовну заяву, надання доказів щодо заперечення позовних вимог.

Згідно апеляційних доводів та наданих до апеляційної скарги копій документів, а також змісту заперечення (відзиву) потерпілого ОСОБА_8 на апеляційну скаргу, вбачається, що на час ухвалення (08.09.2021 року) судом першої інстанції оскарженого вироку Моторне транспортне страхове бюро України на користь потерпілого ОСОБА_8 06.09.2021 року перерахувало грошові кошти в розмірі 108000 грн. Про зазначений факт перерахунку коштів потерпілий суд першої інстанції не повідомив. Тобто, вирішуючи цивільний позов, суд першої інстанції, не будучи обізнаним про певні грошові розрахунки вже проведені між сторонами, прийняв рішення про стягнення в рахунок відшкодування в тому числі й ті кошти, які вже добровільно відшкодовані цивільним співвідповідачем. При цьому, з наявних в матеріалах справи даних апеляційним судом не встановлено, підстави та в рахунок якого саме виду шкоди страховою організацією було сплачено потерпілому 108000 грн. В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий додатково вказує на участь у відшкодуванні шкоди ТОВ «Центр автопоміч поліс».

Зазначені обставини в сукупності вказують на неналежне встановлення судом першої інстанції виду та розміру шкоди заподіяної потерпілому ОСОБА_8 , яка підлягає стягненню з цивільних відповідачів.

Вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілого є незаконним та необґрунтованим, підлягає скасуванню на підставі п.1, п.3 ч.1 ст.409, ст.412, ст.415, ч.6 ст.9 КПК України, у зв`язку з неповнотою судового розгляду та у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а справа в цій частині - направленню в суд першої інстанції на новий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_11 – задовольнити частково.

Вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2021 року відносно ОСОБА_10 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 до Моторного (Транспортного) Страхового бюро України та обвинуваченого ОСОБА_10 – скасувати.

Призначити судове провадження в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 до Моторного (Транспортного) Страхового бюро України та обвинуваченого ОСОБА_10 до нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити без змін.

На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду в частині скасування вироку в частині вирішення цивільних позовів та призначення провадження до нового розгляду в порядку цивільного судочинства – касаційному оскарженню не підлягає.

       Судді :