Справа № 263/848/22

Провадження № 2/263/1239/2022

                                               У Х В А Л А

27 січня 2022 року                                                         місто Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Ікорська Є.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на майно, виділ в натурі частки майна, визнання права власності,

                                        В С Т А Н О В И Л А:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд припинити часткову власність на 18/30 частини домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право власності за ОСОБА_1 на окреме домоволодіння в цілому, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ.Д-1, підвал літ.Д/п, ганок літ.д, гараж літ.0-1, навіс літ.П-1, огорожа № 3, 1/3 частини огорожі № 2, загальною площею 104,4 кв.м, житловою площею 51,6 кв.м.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем до позовної заяви додана квитанція на суму 993 грн. на підтвердження сплати судового збору, який сплачений у січні 2022 року.

У позовній заяві позивач посилається на те, що зазначені спірні правовідносини є немайновими, однак вимога про виділ частки майна, що є у спільній частковій власності, є вимогою майнового характеру, оскільки пов`язана з правом власності.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду немайнові спори – це вимоги про захист права або інтересу, об`єктом якого виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (постанова від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17).

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява, серед іншого, повинна містити: зазначення ціни позову, яка визначається дійсною вартістю майна.

Відповідно до п. 1, п. 2 і п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. 9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Разом з тим, враховуючи майновий характер спірних правовідносин, позов не містить повного виконання п. 4 і п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Зокрема, зміст позовної заяви не містить і в позові не викладено обставин та не зазначено доказів на визначення позивачем ціни позову, яка має бути визначена дійсною вартістю нерухомого майна станом на день звернення з даною позовною заявою до суду, що має бути підтверджено звітом про незалежну оцінку майна, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 та п. 9 ч. 1 ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, для визначення ціни позову, позивачем має бути проведено експертну оцінку майна в межах спору про визнання права власності, оскільки оцінка має бути не середньою ціною на нерухоме майно на даний час, а дійсною, тобто за висновком спеціаліста-оцінювача.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2022 року встановлено у розмірі 2481 грн.

За змістом ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, необхідно дійти висновку про залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на майно, виділ в натурі частки майна, визнання права власності – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду, а саме:

- визначити ціну позову;

- надати звіт про оцінку на нерухоме майно;

- надати оригінал квитанції на підтвердження сплати судового збору відповідно до ціни позову.

У випадку невиконання ухвали позовна заява буде вважатися не поданою та повернута позивачеві.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/sud0519.

Ухвала набуває законної сили негайно.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя                                                                                                                        Є.С. Ікорська