У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючої – судді Григор’євої І.В,
суддів: Квасневської Н.Д., Єленіної Ж.М.,
за участю прокурора Чорної І.С.
розглянула в судовому засіданні 18 січня 2011 року у м.Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 20 вересня 2010 року.
Вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 6 липня 2010 року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судиму вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 4 лютого 2009 року за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 2 роки; на підставі ст. 75 КК України звільнену від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки,
за ч. 2 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на 2 роки 6 місяців;
за ч. 4 ст. 191 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на 3 роки;
за ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на 1 рік;
за ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 призначено покарання шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 4 лютого 2009 року у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3 ст. 76 КК України.
Вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винною у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в тому числі у великих розмірах, та у службовому підробленні, що спричинили тяжкі наслідки за таких обставин. ОСОБА_1, будучи службовою особою та обіймаючи посаду керуючої філії-Менського відділення № 3061 ВАТ "Державний ощадний банк України", розташованої на вул. Корольова, 6-а у м. Мена Чернігівській області, всупереч інтересам служби, 19 червня 2007 року та, діючи повторно, 31 серпня 2007 року на підставі завідомо неправдивих ордерів №3 від 19.06.2007 р. та №№ 8, 9 від 31.08.2007 р., які були виписані за вказівкою засудженої, незаконно отримала з каси названої філії грошові кошти у сумі 40000 грн., 60000 грн. та 100000 грн., якими розпорядилася на власний розсуд.
За апеляцією прокурора апеляційним судом Чернігівської області вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасовано та 20 вересня 2010 року постановлено свій вирок, яким засудженій призначено покарання за ч.2 ст. 191 КК України 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на 3 роки; за ч. 4 ст. 191 КК України – 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на 3 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України – 2 роки обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на 2 роки; за ч. 2 ст. 366 КК України – 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на 2 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ухвалено вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 4 лютого 2009 року виконувати самостійно. В решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У спільній касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 порушують питання про скасування вироку апеляційного суду у зв’язку з невідповідністю призначеного засудженій покарання тяжкості вчинених злочинів та її особі внаслідок суворості. Посилаються на те, що апеляційний суд необґрунтовано визнав обтяжуючою покарання обставиною вчинення злочину повторно, оскільки це є кваліфікуючою ознакою злочину. Вважають, що рішення суду першої інстанції про застосування ст.75 КК України щодо засудженої скасовано безпідставно.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів та кваліфікація її дій не оскаржуються у касаційних скаргах. Дії засудженої за ч. 2 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст.366 КК України кваліфіковані правильно.
Покарання ОСОБА_1 апеляційним судом призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України. Так, суд апеляційної інстанції урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винної, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Водночас, апеляційний суд обґрунтовано взяв до уваги, що діями ОСОБА_1 було заподіяно державній установі шкоду у великому розмірі, а також те, що засуджена вже притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, і це свідчить про її підвищену суспільну небезпечність.
Крім того, апеляційний суд правильно визнав обтяжуючою покарання обставиною вчинення злочинів повторно, оскільки дії засудженої кваліфіковані за ознакою повторності лише за ч. 4 ст. 191 КК України, а в інших випадках така кваліфікуюча ознака відсутня. Тому доводи касаційної скарги в цій частині є неспроможними.
На переконання колегії суддів, покарання, призначене ОСОБА_1, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, і підстав вважати його явно несправедливим внаслідок суворості немає.
Підстав для звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням, про що по суті йдеться в касаційних скаргах, немає.
Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 20 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 – без зміни.
С у д д і :
І.В. Григор’єва Н.Д. Квасневська Ж.М. Єленіна