УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                       Григорєвої І.В.,        

суддів                                    Тельнікової І.Г., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора     Вергізової Л.А.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 18 січня 2011 року  кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Кіровського міського суду Донецької області від 10 вересня 2010 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

раніше неодноразово судимого, востаннє 4 квітня 2006 року за ч. 1 ст. 263 КК України з застосуванням ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, 31.01.2008 року постановою Кіровського міського суду Донецької області звільнений умовно-достроково на 6 місяців 9 днів,

засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 20.04.2010 року, приблизно об 11 год. 30 хв., знаходячись біля породного відвалу, розташованого за адміністративною будівлею ВАТ «Шахта «Комсомолець Домбасу» в м. Кіровське Донецької області, знайшов і привласнив частини конструктивно оформленого заряду амоніту – вибухової речовини групи бризантних, пониженої потужності, класу аміачно-селітрових, промислового (заводського) виготовлення, загальною масою (брутто) 148 г. Зберігаючи при собі вибухову речовину, ОСОБА_1 переніс її в підвальне приміщення під’їзду АДРЕСА_1, де зберігав без передбаченого законом дозволу.

    У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постановленого по справі вироку і направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає призначене ОСОБА_1 покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування або зміни вироку є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та його кваліфікація в касаційній скарзі не оспорюються.

При призначенні засудженому покарання суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1, обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання.

    Разом з тим, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином не мотивував, які саме обст а вини справи та дані про особу засудженого давали підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Так, суд не звернув уваги, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий і судимості не погашені. Останнє покарання у виді позбавлення волі він відбував за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Із матеріалів справи вбачається, що після звільнення з місць позбавлення волі, ОСОБА_1  на шлях виправлення не став, веде антисоціальний спосіб життя (а.с.96,98,101,102 ), схильний до порушень громадського порядку, за що притягався до адміністративної відповідальності (а.с.100), вчинив аналогічний злочин.

Суд послався у вироку на зміну сімейних обставин ОСОБА_1, але такі дані відсутні у матеріалах справи.

Не підтверджуються матеріалами справи і дані про те, що ОСОБА_1 працює, про що зазначено у вироку.

За вказаною у вироку адресою ОСОБА_1 не проживає, застосований привід не виконано, в зв’язку з чим оголошувався його розшук (а. с. 104-106).

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України через його м’якість не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.

Отже, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то покарання має бути призначене з урахуванням вимог закону та відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Керуючись ст. ст. 395, 396, 398 КПК України, колегія суддів

 у х в а л и л а :

касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

    Вирок Кіровського міського суду Донецької області від 10.09.2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд .

Судді :

____________                             _____________                          ____________

І.В. Григор’єва І.Г. Тельнікова Ж.М. Єленіна