Ухвала

іменем   україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої                     Григор'євої І.В.,  

суддів                 Єленіної Ж.М., Кваснєвської Н.Д.,                  

з участю прокурора         Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 січня 2011 року  кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 21 травня 2010 року, яким засуджено:

                    ОСОБА_1,

                    ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судиму, останнього разу

03.02.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України на

три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК

України звільнену від відбування покарання з

випробуванням з іспитовим строком один рік

шість місяців,

за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом крадіжки на початку січня 2010 року на три роки один місяць позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом крадіжки 25 січня 2010 року на три роки два місяці позбавлення волі.

    На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено три роки два місяці позбавлення волі.

    На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком від 03.02.2010 року у виді трьох років позбавлення волі, більш суворим визначено три роки два місяці позбавлення волі.

За ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом крадіжки 02 березня 2010 року на три роки шість місяців позбавлення волі.

    На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено чотири роки позбавлення волі.

    Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
180 гривень матеріальної шкоди.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

    Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона в
с. Воздвижівка Гуляйпільського району Запорізької області на початку січня та 25 січня 2010 року повторно двічі проникла на територію домоволодіння ОСОБА_3, звідки таємно викрала домашню птицю вартістю відповідно 350 грн. та 125 грн.

Крім того, вона 02 березня 2010 року в цьому ж селі та за аналогічних обставин повторно вчинила крадіжку домашньої птиці вартістю 180 грн., поєднану з проникненням до домоволодіння ОСОБА_2

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд неправильно застосував положення ч. 1 ст. 70 КК України, призначаючи покарання за епізодами крадіжок в січні 2010 року, оскільки ці злочини не становлять сукупності. Також вказує на те, що попередній вирок, відповідно до роз’яснень, які містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», слід виконувати самостійно.

 Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу, вказуючи про відсутність підстав для застосування положень ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України та, що всі дії засудженої мають бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку, і у касаційній скарзі не оспорюється.

Разом із тим, при юридичній оцінці вчинених ОСОБА_1 діянь органи досудового слідства й суд допустили помилку.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні трьох епізодів таємного викрадення майна –  двох в січні 2010 року та одного епізоду 02 березня 2010 року і кожна з цих дій були кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України за ознакою повторності та проникнення у сховище.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден із яких її не було засуджено.

У даному випадку суд, дійшовши висновку про вчинення
ОСОБА_1 трьох тотожних злочинів, мав би кваліфікувати її дії за ч. 3
ст. 185 КК України за трьома епізодами крадіжок, а не за кожен з них окремо, оскільки вони підпадають під дію одного й того самого кримінального закону і потрійної кваліфікації не потребують.

Оскільки допущена судом помилка може бути виправлена касаційною інстанцією і цим не погіршується становище засудженої, підстав для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, як про це ставиться питання у касаційній скарзі, не вбачається.

Тому вирок щодо ОСОБА_1 слід змінити, а її дій за епізодами таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у сховище на початку січня 2010 року, 25 січня та 02 березня 2010 року кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України з призначенням їй покарання, визначеного судом за останнім епізодом. При цьому рішення суду про застосування до ОСОБА_1 ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України має бути виключено. Крім того, з урахуванням вчинення ОСОБА_1 крадіжки майна з домоволодіння ОСОБА_2 під час іспитового строку, встановленого попереднім вироком від 03.02.2010 року при звільненні від відбування покарання з випробуванням, остаточне покарання має бути призначено на підставі ст. 71 КК України.

Отже рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України, є правильним.

За таких обставин посилання прокурора у скарзі про те, що суд відповідно ч. 4 ст. 70 КК України мав постановити рішення про самостійне виконання вироків, безпідставні.

          Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області від
21 травня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Кваліфікувати дії ОСОБА_1 за епізодами таємного викрадення чужого майна, повторно, з проникненням у сховище на початку січня 2010 року, 25 січня 2010 року та 02 березня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України та вважати ОСОБА_1 засудженою за цим законом до покарання, визначеного судом – позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до цього покарання невідбутої частини покарання за вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2010 року  до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.  

Виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України.

У решті вирок залишити без зміни.

судді:

Григор'єва І.В.                Єленіна Ж.М.                    Кваснєвська Н.Д.