У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних  справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої – судді             Григор’євої І.В.,

суддів:                 Квасневської Н.Д.,   Єленіної Ж.М.  

за участю прокурора               Гладкого О.Є.

розглянула в судовому засіданні 18 січня 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Чернігівської області на вирок  Семенівського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2010 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч.1 ст.366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 1 рік.

На підставі п. "є" ст. ст. 1, 2 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарання.

За ч. 2 ст. 364 КК України ОСОБА_1 виправдано.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

відповідно до ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 1 рік.

На підставі п. "є" ст. ст. 1, 2 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарання.

За ч. 2 ст. 364 КК України ОСОБА_2 виправдано.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджені за вчинення 12 травня  2000 року та 24 вересня 2002 року службового підроблення за таких обставин.

ОСОБА_1, обіймаючи посаду сільського голови Жадівської сільської Ради Семенівського району Чернігівської області, за попередньою змовою зі ОСОБА_2, який обіймав посаду директора сільськогосподарського ТОВ "Лан", внесли завідомо неправдиві відомості до офіційних документів – додаткових списків осіб, що мають право на отримання земельної ділянки (паю), про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є членами колективного сільськогосподарського підприємства "Червоний Партизан", які були не внесені до основних списків, та надали ці списки до Семенівського районного відділу земельних ресурсів. На підставі додаткових списків названі особи незаконно отримали сертифікати на право власності на земельні ділянки, згідно яких отримали у приватну власність земельні ділянки, вартість кожної з яких складала 18004,71 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Посилається на необгрунтованість виправдання засуджених за ч. 2 ст. 364 КК України та перекваліфікації їхніх дій з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України. Також, прокурор посилається на порушення судом  вимог        ст. ст. 323, 324 та 335 КПК України, зазначає, що при призначенні додаткового покарання суд чітко не сформулював його, обравши покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Крім того, прокурор зазначає, що суд не взяв до уваги, що у даній справі минули строки давності притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає  задоволенню з таких підстав.

Частина перша ст.49 КК України передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, якщо з дня вчинення цього злочину і до набрання вироком законної сили минули три роки. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11-1 КПК України суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв’язку із закінченням строків даності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

З матеріалів кримінальної справи видно, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України,               12 травня 2000 року та 24 вересня 2002 року . Вирок щодо засуджених було постановлено 20 травня 2010 року, тобто з дня вчинення ними злочину до набрання вироком законної сили минуло більше шести років. Постановляючи вирок, суд не звернув уваги на те, що в даному випадку закінчилися строки давності, та не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню.  

          Обґрунтовуючи своє рішення щодо виправдання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364 КК України, суд послався на те, що суб'єктивна сторона вказаного складу злочину характеризується умисною формою вини і  діяння повинно вчинятись з прямим умислом, а досліджені судом докази вказували на те, що їхні дії характеризуються окремими ознаками халатного відношення до виконання службових обов’язків, а не зловживання службовим становищем.

Такий висновок суду є суперечливим, оскільки засуджені визнані винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 КК України,  що передбачає наявність прямого умислу. При цьому суд не звернув уваги, що засуджені давали у справі однакові показання щодо своїх дій, які були кваліфіковані досудовим слідством за ч. 2 ст. 364 та  ч. 1 ст. 366 КК України, не визнавали своєї вини та пояснювали, що не перевіряли знесену у документи інформацію та вважали свої дії законними..

Крім того, як видно з вироку, суд, всупереч вимогам ч.7 ст.334 КПК України, у мотивувальній частині виправдувального вироку взагалі не виклав формулювання обвинувачення, яке було пред’явлене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і визнане судом недоведеним.

Приймаючи рішення про перекваліфікацію дій засуджених з ч. 2 ст. 366 КК України на з ч. 1 ст. 366 КК України, суд у вироку вказав, що вказана органом досудового слідства загальна сума шкоди 72018,84 грн., не може вважатись матеріальними збитками, завданими державі, оскільки вказана вартість земельних часток (паїв) є умовною вартістю. Такі висновки  суду суперечать матеріалам справи, так, згідно довідки відділу Держкомзему у Семенівському районі, вартість кожної земельної ділянки станом на 2003 рік становила 18004,71 грн. (а.с. 152-155).

Також, суд не взяв до уваги, що, відповідно до примітки до ст. 364 КК України, тяжкими наслідками, що передбачені ст. ст. 364-367 КК України, є заподіяння збитків, що у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян. На час вчинення злочинів тяжкі наслідки наставали при спричинені збитків на суму від 4250 грн., тобто вартість кожної земельної ділянки перевищувала цю суму.

Додаткове покарання, що призначене  ОСОБА_1  і ОСОБА_2  не відповідає вимогам закону, оскільки рішення суду про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не є чітко сформульованим та не містить конкретної вказівки суду про обмеження, покладені на засуджених.

Таким чином, у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України, вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а  справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно і всебічно дослідити докази по справі, надати діям засуджених правильну юридичну оцінку та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.394 – 396  КПК України, колегія суддів

                                            у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від            20 травня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

                                               С у д д і :

         І.В. Григор’єва Н.Д. Квасневська Ж.М.   Єленіна