У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних  справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого-судді               Григор’євої І.В.

суддів:                 Квасневської Н.Д., Єленіної Ж.М.

за участю прокурора           Тилика Т.М.          

розглянула в судовому засіданні 18 січня 2011 року у м.Києві справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Волинської області на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2010 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судиму,

засуджено за ч.1 ст.191 КК України на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік та покладено обов’язки, передбачені п.п.3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 засуджена за те, що вона наприкінці червня 1995 року, працюючи кондуктором у КП «Луцьке підприємство електротранспорту», будучи матеріально-відповідальною особою, привласнила ввірені їй гроші в сумі 6400000 крб. (64 грн.), які одержала від реалізації проїзних квитків, які використала на власні потреби, чим завдала підприємству матеріальну шкоду у великих розмірах.

 У касаційній скарзі перший заступник прокурора Волинської області просить змінити вирок щодо ОСОБА_1 та звільнити засуджену від відбування призначеного покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України у зв’язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу першого заступника прокурора Волинської області, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів кримінальної справи видно, що злочин було вчинено ОСОБА_1 у червні 1995 року, кримінальну справу було порушено 10.02.1997 року, досудове слідство у даній справі зупинялося у зв’язку з невідомим місцем перебування обвинуваченої.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст.49 КК України особа, яка ухилилася від слідства, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину минуло п’ятнадцять років і вона не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.

На час постановлення судом вироку 29 липня 2010 року минуло більше п’ятнадцяти  років, тобто закінчилися строки давності, нового злочину ОСОБА_1 не вчинила, тому на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України суду належало звільнити її від призначеного покарання. Суд не звернув на це уваги та звільнив засуджену від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України.

У зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, на підставі ч.1 ст.398 КПК України, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.394 – 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Волинської області    задовольнити.

Вирок  Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2010 року щодо  ОСОБА_1 змінити, звільнити засуджену від  відбування призначеного судом за ч.1 ст.191 КК України основного та додаткового покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

С у д д і :

         Григор’єва І.В.               Квасневська Н.Д.                Єленіна Ж.М.