Справа № 263/7619/21

Провадження № 2/263/348/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року                 м. Маріуполь Донецької області

       Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Федоренко Т.І., за участю секретаря Ясир А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Кредит капітал», третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

                                                          ВСТАНОВИВ:

         До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за реєстраційним № 28932, вчинений 25.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.  На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 13.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Гореликом Є.Б. відкрито виконавче провадження № 65134055 про примусове виконання виконавчого напису №28932 від 25.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з неї на користь ТОВ ФК «Кредит Капітал» заборгованості. Вважає, що приватний нотаріус не перевірив на час вчинення виконавчого напису чи є заборгованість безспірною. Також жодної вимоги відповідача про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та попередження про початок примусових заходів стягнення заборогованості вона не отримувала, тому була позбавлена можливості вчасно оскаржити розмір заборгованості. У зв`язку із чим, позивач просить задовольнити позовні вимоги, також просить стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу.

               Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 18 червня 2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 65134055.

       Згідно розпорядження керівника апарату Жовтневого районного суду м.Маріуполя №322 від 30.09.2021 було прийнято рішення про повторний автоматичний розподіл справи.                        Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2021 вказану справу передано для розгляду судді Федоренко Т.І.                                 Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04 жотвня 2021 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.                                                Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 листопада 2021 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.                                         Представник позивача адвокат Конуп І.М. надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.                                                Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

   Третя особа у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

              Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

  Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

             25 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 28932, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит Капітал» заборгованості за кредитним договором №004-04513-170413 від 17.04.2013 року, укладеним з АТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ ФК «Кредит Капітал», за період з 18.06.2020 року по 11.02.2021 року у розмірі 8995,33 грн., яка складається з 4270,33 грн.- просрочена заборгованість за сумою кредиту, 4725 грн.- просрочена заборгованість по несплаченим відсоткам, та стягнуто плата за вчинення виконавчого напису, загальною сума , що підлягає стягненню – 10295,33 грн.

       13 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Гореликом Є.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 6513455, на підставі виконавчого напису № 28932, виданого 25.02.2021 року приватним нотаріусом Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит Капітал» заборгованості.

            За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

              Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

              Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

               Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

              Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

               Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

              Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

               Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

               У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

       Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

               За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

              Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

             Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).        

              Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

              Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

               Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

              З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

              Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

              Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

                Правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц із подібних правовідносин.

               Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

  Відповідачем суду не надано документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача.

         За таких обставин, необхідно дійти висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

              Крім того, позивач у позовній заяві зазначає вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.

        Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

       Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

       Згідно ч.8.ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

       Відповідно до п. 48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

       Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

       Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні«Лавентс проти Латвії»(пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат на підставі, наданих стороною доказів.

       На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу до суду надано договір про надання правової допомоги від 10.06.2021 року, акт № 1 від 10.06.2021 приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги, до якого входить: юридична консультація -500 грн., складання позовної заяви – 2500 грн., складання заяви про забезпечення позову – 1000 грн., вивчення судової практики та відпрацювання правової позиції у справі – 1000 грн., квитанція прибуткового касового ордера на суму 5000 грн.

       Оцінюючи співмірність складності справи, суд вбачає обгрунтованою вартість послуг адвоката, тому зазначена сума підлягає відшкодуванню.

       Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

       Згідно вимог п.1 ч.2  ст.141 ЦПК України в зв`язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору сплаченого позивачем при зверненні з позовом до суду в розмірі 908 грн.та сплаченого за зачву про забезпечення позову в розмірі 454 грн.

              Керуючись ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ЦК України, Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22лютого 2012 року № 296/5, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд

                                                                УХВАЛИВ:

             Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Кредит капітал», третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

       Визнати виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олег Станіславович від 25.02.2021 року, зареєстрований в реєстрі за №28932, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Кредит капітал» заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.

       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Кредит капітал» (ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати в розмірі 1362 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

       Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

       Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

               Суддя                                                                            Т.І.Федоренко