Єдиний унікальний номер 219/14053/19

Номер провадження 22-ц/804/126/22        

П О С Т А Н О В А

Іменем  У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі:

Судді-доповідача         Никифоряка Л.П.

Суддів             Гапонова А.В., Новікової Г.В.

за участі секретаря судового засідання    Ротар Я.Б.

розглянувши відкрито в залі судових засідань Донецького апеляційного суду в м. Бахмут справу що виникла з цивільних правовідносин за позовною заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в інтересах Виробничої одиниці «Костянтигівкатепломережа» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_3 на заочне рішення Артемівського  міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2020 року (головуючий у суді першої інстанції Медінцева Н.М.),  –

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2019 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго в інтересах Виробничої одиниці «Костянтигівкатепломережа» - Підприємство  звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогами про стягнення боргу за надані Підприємством послуги з опалення в розмірі  32 645,92грн, інфляційні збитки у розмірі 17 669,22грн та 3% річних у розмірі 3 899,91грн. В обґрунтування позову Підприємство посилалось на те, що в  період часу з 01 жовтня 2008 року по 01 липня 2019 року в квартирі АДРЕСА_1 споживачі не сплачували за надані послуги з централізованого опалення.

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2020року позовні вимоги Підприємства задоволено, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за спожиті послуги з опалення за період з 01 жовтня 2008року по 01 липня 2019року в розмірі 32 645,92грн, інфляційні збитки у розмірі 17 669,22грн, 3% річних у розмірі 3 899,91грн та вирішено питання по судовому збору. Суд погодився з доводами позивача та вважав, що підтверджені обставини з приводу того, що відповідачі з огляду на факт реєстрації місця проживання в квартирі АДРЕСА_2 та огляду на те, що на них відкрито особовий рахунок є споживачами послуг з централізованого опалення, за які не сплачували за період визначений у позові.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 , виклав вимогу про скасування рішення, відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 і просив застосувати позовну давність. 

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказував на порушення судом норм процесуального права в частині повідомлення відповідача ОСОБА_2 про час та місце судового розгляду, вказуючи що останній не були вручені повідомлення чи повістки про час та місце судового розгляду; при цьому стверджував що відповідач з 2015року не проживає в квартирі АДРЕСА_2 . Також з огляду на зазначені обставини, заявник вважав що є підстави для того, щоб відповідач реалізувала своє право на пред`явлення заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що стягуючи з відповідачів заборгованість в солідарному порядку суд не врахував того, що ОСОБА_2 в період часу з 01 жовтня 2008року по 01 серпня 2018року була неповнолітньою і не могла нести цивільну-правову відповідальність за оплату послуг з централізованого опалення.

Також незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягала в тому, що не підтверджені обставини з приводу того, що ОСОБА_2 споживала послугу з централізованого опалення та за відсутності відповідного договору про надання житлово-комунальних послуг особовий рахунок, на який посилався суд, не являється належним і допустимим доказом споживання послуг.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, за відсутності представника відповідача ОСОБА_3 від якого надійшла заява про розгляд справи без нього, також за відсутності позивача та відповідача ОСОБА_1 повідомлених про час та місце належним чином про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З Особового рахунку Підприємства № НОМЕР_1 відкритого на ОСОБА_1 вбачається, що саме остання є споживачем послуг в квартирі АДРЕСА_2 та за нею мається заборгованість за період з 01 жовтня 2008року по 01 липня 2019року в загальному розмірі 32 645,92грн,  розмір витрат від інфляційних процесів 17 669,22грн та 3% річних за вказаний період визначені в сумі 3 899,91грн /а.с.4-6/.

Квартира АДРЕСА_1 , згідно Свідоцтва про право власності від 30 травня 1995 року належить на праві власності ОСОБА_4 та членами її сім`ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 /а.с.89, 91, 93, 94/.

Також згідно Довідки про реєстрацію місця проживання Часовоярської міської ради від 31 липня 2017року № 0257/972 в квартирі АДРЕСА_2 з 31 липня 2017року було зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 /а.с.92/.  

В Акті Виробничого ремонтно-житлового підприємства від 04 серпня 2021 року містяться відомості про те, що ОСОБА_2 зареєстрована, але не проживає в квартирі АДРЕСА_2 з 2015 року по час складання акту /а.с.96/.

У даній справі жоден з учасників не заперечував обставин з приводу обґрунтованості позовних вимог до ОСОБА_1 , також з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду в частині стягнення з останньої заборгованості за послуги з централізованого опалення в частині обґрунтованості позову, розміру та періоду за який заборгованість нарахована, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки в апеляційному порядку. 

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції  визнає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини у справі та не дотримався норм матеріального права.

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Чинні норми права передбачають, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг /частина третя статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»/.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за послуги з опалення покладається на власника майна, а також фактичне споживання послуги володільцем споживачем такого житла є правовою підставою для стягнення коштів на їх оплату.

У даній справі відповідач ОСОБА_2 заперечував обставини з приводу того, що вона споживала послуги з централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_2 ; а позивач наявність зазначеної обставини пов`язував з фактом реєстрації місця проживання відповідача за цією адресою.

Та визначальним у даній справі є не те чи було місце проживання  відповідача зареєстровано за вказаною адресою, відомості щодо чого викладені в письмовому доказі Довідці про реєстрацію місця проживання Часовоярської міської ради від 31 липня 2017року не спростовані, а саме встановлення обставин про фактичне проживання останньої за вказаною адресою і споживання нею послуг з централізованого опалення, з огляду на що у ОСОБА_2 міг виникнути правовий обов`язок нести відповідальність за надану послугу.

За встановлених у справі обставин, нічого не вказує на те, що ОСОБА_2 в період часу з моменту свого повноліття та набуття повної дієздатності з 01 серпня 2018року по 01 липня 2019року споживала послуги з централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_2 .

Так хоч реєстрація місця проживання відповідача ОСОБА_2 не лише не обумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості і обачності, а є прямим наслідком свідомих дій цієї сторони, у розумінні чинного законодавства України, за відсутності договірних відносин між Підприємством та ОСОБА_2 та з огляду на не підтвердження обставин щодо фактичного споживання останньою послуг з централізованого опалення, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо неї.

За конкретних обставин цієї справи, ключові аргументи висунуті Підприємством в позовній заяві про солідарне стягнення заборгованості з двох відповідачів не можуть бути сумісними із принципом верховенства права та вважатися позбавленим свавілля і не задовольняють вимогу законності.

Суд надав надважливе значення тій обставині що місце реєстрації ОСОБА_2 було зареєстроване в квартирі АДРЕСА_2 , без врахування того, що з 2008року по 01 серпня 2018року відповідач була неповнолітньою, а в період часу з 01 серпня 2018року по 01 липня 2019року наданих Підприємством послуг за вказаною адресою не споживала, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції, зазначивши, що солідарне стягнення заборгованості не може мати місце без детальної оцінки індивідуальної ситуації кожного із відповідачів.

З приводу доводів заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права на доступ до суду, апеляційний суд виходить з того, що право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи ... незалежним і безстороннім судом ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У розумінні норм процесуального права України особа визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом та розпорядження своїми правами являється одним із основоположних принципів судочинства, однак право на доступ до суду не є абсолютним, воно може підлягати законним обмеженням, внаслідок дії закону, зокрема норм процесуального права.

ОСОБА_1 беззаперечно мала можливість для звернення до суду за захистом порушеного права у строки визначенні чинним законодавством та остання не довела та не підтвердила належними доказами існування жодних обставин які би об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду, отримання процесуальних документів у справі та рішень суду за місце реєстрації чи за іншою адресою про яку слід було повідомити суд. 

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Отже заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вона не змогла повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач була обізнана про час та місце розгляду справи, отримувала процесуальні документи, надавала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх заперечень. Відповідач беззаперечно мала можливість ознайомитися із змістом позовної заяви і матеріалами справи, та саме відповідач несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням нею процесуальних дій.

Цей висновок, а також висновок суду про недоведеність позовних вимог щодо відповідача ОСОБА_2 усуває необхідність розгляду інших наведених нею аргументів щодо можливості застосування наслідків спливу позовної давності.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду в частині задоволення позову Підприємства до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за період з 01 жовтня 2008року по 01 липня 2019року в розмірі 32645,92грн, інфляційних збитків в сумі 17669,22 та 3% річних в сумі 3899,91грн і судового збору в розмірі 960,50грн та в цій частині позов залишити без задоволення.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року ОСОБА_2 було відстрочено сплату судового збору в сумі 2 427,50грн за подання апеляційної скарги на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 136 ЦПК України якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з Підприємства на користь ОСОБА_2 належить стягнути судовий збір 454(чотириста п`ятдесят чотири),00грн та на користь Держави судовий збір у розмірі 1973(одну тисячу сімдесят три),50гривен.

Керуючись ст. ст.368, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. 

Рішення Артемівського  міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» судового збору.

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання залишити без задоволення.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на користь ОСОБА_2 454(чотириста п`ятдесят чотири),00грн та на користь Держави судовий збір у розмірі  1973(одну тисячу сімдесят три),50гривен.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 січня 2022року.

Судді: