Копія
Справа № 326/1701/21
Провадження № 2/326/28/2022
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року м. Приморськ
Приморський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Каряки Д.О.,
при секретарі Кузякіної К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Солар» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 (в особі представника – адвоката Хотько С.С.) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ТОВ «Азов Солар» на його користь: 1) нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі 125 873,66 грн.; 2) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 19.07.2021 по 14.09.2021 включно у розмірі 53 093,36 грн.; 3) витрати на правничу допомогу у розмірі 9 800 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 908 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неодноразово він та його колеги по роботі звертались до керівництва відповідача з приводу виплати зарплати, на запитання коли буде проведений остаточний розрахунок по заробітній платі, проте відповідач не відповідав. У зв`язку із чим він був вимушений звільнитись з ТОВ «Азов Солар» на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ № 210716/1 від 16.07.2021). Дії роботодавця щодо невиплати йому заробітної плати у період його роботи на підприємстві, не проведення із ним розрахунків при звільненні поставили його у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування його та членів його сім`ї. Заборгованість вказаного підприємства перед ним із зарплати складає 125 873,66 грн. і залишається непогашеною і на теперішній час. Відповідачем порушено його трудові права, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі. У зв`язку з не проведенням відповідачем повного розрахунку із заробітної плати, відповідач повинен виплатити йому також і середньоденний заробіток, за весь час прострочки виплати заробітної плати починаючи з 19.07.2021 по 14.09.2021 включно у розмірі 53 093,36 грн. Орієнтовний розрахунок послуг адвоката, які будуть надані йому становить 9 800 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 в порядку ст. 178 ЦПК України подала до суду відзив на позовну заяву, який було доповнено, в якому вказує, що 16.07.2021 ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника зміни за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України з нарахуванням та виплатою компенсації за 13 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки. Зазначений позивачем розмір не виплаченої заробітної плати - 125 873,66 грн. не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, також позивачем не враховані виплати, які здійснювались після його звільнення. Станом на дату написання доповнення до відзиву - 30.11.2021 нарахована, але не виплачена заробітна плата складає 56 985,92 грн. (з урахуванням податків та зборів, до виплати ця сума складає 45 873,66 грн.). Визнає позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Азов Солар» нарахованої, але невиплаченої заробітної плату в сумі 56 985,92 грн. (з урахуванням податків та зборів, до виплати ця сума складає 45 873,66 грн.). Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, щодо стягнення з ТОВ «Азов Солар» середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 53 093,36 грн. та щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 9 800 грн. (а.с.47-53,81-82).
Позивачем в порядку ст. 179 ЦПК України подано відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначено, що він підтверджує проведення відповідачем часткового розрахунку із заробітної плати, і не заперечує того, що станом на 04.01.2022 залишок заборгованості із заробітної плати складає 45 872,66 грн. Вважає необґрунтованим висновок відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, щодо стягнення з ТОВ «Азов Солар» середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 53 093,36 грн., у зв`язку із тим, що відповідач систематично несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував йому зарплату. Навіть на теперішній час відповідач повністю не сплатив йому заборгованість із зарплати, що і не спростовується відповідачем, а навпаки додатково свідчить про наявність підстав для стягнення з нього середнього заробітку в сумі 53 093,36 грн., без будь-якого зменшення розміру стягуваної суми або відмови від стягнення такої суми. Крім, того просить стягнути з відповідача витрати па правничу допомогу в сумі 9 800 грн. та сплачений ним судовий збір за подання позову в сумі 908 грн. (а.с.102-103).
Позивач та його представник належно повідомлені про розгляд справи в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.110).
Представник відповідача - ТОВ «Азов Солар» належно повідомлений про розгляд справи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за її відсутності, визнає позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в іншій частині позову просить відмовити (а.с.111).
За таких обставин суд розглядає справу без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.
Вивчивши докази по справі, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно записів в трудовій книжці серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 28.05.2020 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Азов Солар» (а.с.8-15). Наказом № 200527 від 27.05.2020 (запис в трудовій книжці під № 21 дата 28.05.2020) прийнятий на посаду начальника зміни (а.с.28-31). Наказом № 210716 від 16.07.2021 (запис в трудовій книжці під № 22 дата 16.07.2021) звільнений із займаної посади згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України – за угодою сторін (а.с.32).
Факт перебування у трудових відносинах позивача з відповідачем та факт звільнення позивача за п. 1 ст. 36 КЗпП України відповідач не оспорює.
Згідно довідки № 20210715/11 від 16.07.2021, наданої ТОВ «Азов Солар» станом на 16.07.2021 заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 125 873,66 грн. (а.с.25).
Згідно довідки про середній заробіток від 20.10.2021, наданої ТОВ «Азов Солар» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1 336,61 грн. (травень 2021 року (18 днів) – 24 900 грн.; червень 2021 року (10 днів) – 12 525 грн. (а.с.64).
Згідно платіжного доручення № 812 від 15.11.2021, ТОВ «Азов Солар» 15.11.2021 було виплачено ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 10 000 грн. (а.с.84).
Згідно довідки про доходи № 7 від 29.11.2021, наданої ТОВ «Азов Солар» загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.05.2020 по 30.08.2020 за винятком утримань становить 45 873,66 грн. (а.с.83).
Таким чином, сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 45 873,66 грн.
Положеннями ч. 4 ст. 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
За приписами ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 94 КзпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.
Статтею 47 КЗпП України визначено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 12, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що при звільненні з позивачем не був проведений повний розрахунок та не виплачено усі належні йому суми.
Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 зазначав, що розмір заборгованості по заробітній платі складає 125 873,66 грн. Проте враховуючи виплату заборгованості по заробітній платі: 16.07.2021 у розмірі 50 000 грн.; 03.08.2021 у розмірі 10 000 грн.; 01.11.2021 у розмірі 10 000 грн.; 15.11.2021 у розмірі 10 000 грн., суд вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 45 873,66 грн. заборгованості по заробітній платі. Вказана сума визначена з врахуванням попереднього утримання роботодавцем в дохід держави всіх обов`язкових платежів, а отже вона повторно утримуватися не може.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України.
Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КзпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КзпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в вище зазначеному Рішенні Конституційного Суду України, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Обчислення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, провадиться судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок).
Абзацом третім пункту 2 наведеного Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 у справі №6-195цс14.
Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у період з 19.07.2021 по 14.09.2021 у розмірі 53 093,36 (41 робочий день).
При розрахунку середнього заробітку суд виходить з довідки про середній заробіток наданої ТОВ «Азов Солар», оскільки інші докази щодо заробітної плати позивача в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до довідки, наданої ТОВ «Азов Солар» заробітна плата позивача за два останні повних місяці роботи, які передують події з якою пов`язана виплата, становить 37 425 грн. (травень 2021 року – 24 900 грн.; червень 2021 року – 12 525 грн.) (а.с.64).
Кількість робочих днів, виходячи із п`ятиденного робочого тижня та даних, викладених у листах Мінсоцполітики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік від 12.08.2020 року № 3501-06/219, в травні 2021 року становить 18 днів, в червні 2021 року становить 20 днів.
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 984,87 грн. (37 425 грн. / 38 днів).
У зв`язку із цим, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період вказаний позивачем складає 40 379,67 грн. (984,87 грн. х 41 днів). Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислений судом з урахуванням податків та обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню в дохід держави при виплаті позивачу вказаної суми.
При цьому, суд не приймає розрахунок позивача, оскільки при розрахунку середньоденного заробітку позивач допустився помилки.
Тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 45 873,66 грн. заборгованості по заробітній платі без відрахування всіх обов`язкових платежів та 40 379,67 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з відрахуванням із вказаної суми всіх обов`язкових платежів.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 – 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в особі адвокатів Хотько С.С. та Морозова В.С., надано: договір про надання адвокатської (правничої) допомоги № 10/08/21 від 10.08.2021; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1040552 від 10.08.2021; договір про надання адвокатської (правничої) допомоги №26/11/21 від 26.11.2021.
Однак, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо) не надано, тому підстави для стягнення вказаних витрат відсутні через їх недоведеність.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: виходячи з розрахунку: (86 253,33 грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 908 грн. (розмір судових витрат) / 178 967,02 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 437,61 грн.
На підставі ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 133, 137, 141, 247, 263-265, 272, 353, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Солар» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку – задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Солар», що знаходиться за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Миколаївка, вул. Горького, буд. 13 (ідентифікаційний код юридичної особи 38563841) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 45 873 (сорок п`ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 66 коп. без відрахування всіх обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2021 по 14.09.2021 в розмірі 40 379 (сорок тисяч триста сімдесят дев`ять) грн. 67 коп. з відрахуванням із вказаної суми всіх обов`язкових платежів та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 437 (чотириста тридцять сім) грн. 61 коп.
В іншій частині позову – відмовити.
Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Суддя: Д.О. Каряка
Згідно з оригіналом: суддя Д.О. Каряка
19.01.22