КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

     Справа № 11-cc/824/851/2022 (757/52644/21-к)                Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

     Категорія: ст. 170 КПК України                                         Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року,–

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня                2021 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 62020000000000982, що вилучене у ОСОБА_7 , а саме на мобільний телефон iPhone 12 Pro Max в корпусі синього кольору, з тріщиною у нижньому лівому куті на захисному екрані, із захисним чохлом синього кольору.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході обшуку у адвоката ОСОБА_7 майно, в рамках кримінального провадження № 62020000000000982 від 09.12.2020, за ознаками ч. 4                   ст. 189 КК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, оскільки матеріали провадження не містять доказів наявності події будь-якого кримінального правопорушення. Стверджує про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України та зазначає, що постанова про визнання майна речовим доказом є незаконною та необґрунтованою. Додає про штучне створення обставин наявності факту кримінального правопорушення.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску строку вказує, що він не був присутній при оголошенні повного тексту ухвали слідчого судді, а копію повного тексту оскаржуваного судового рішення отримав 09.10.2021 засобами електронного зв`язку.

Клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки, на переконання колегії суддів, необізнаність з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,  дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга власника майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження №62020000000000982, відомості про яке 09.12.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом вимагання суддею Малиновського районного суду                     м. Одеса ОСОБА_9 у засновника ПП «РІА «Медікомпас Україна» та ПП «Мир Лео» ОСОБА_10 грошових коштів за не створення штучних перешкод у здійсненні підприємницької діяльності, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

30.09.2021 старший слідчий в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на речові докази у кримінальному провадженні №62020000000000982, а саме вилучений у ОСОБА_7 мобільний телефон iPhone 12 Pro Max в корпусі синього кольору, з тріщиною у нижньому лівому куті на захисному екрані, із захисним чохлом синього кольору, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від              04 жовтня 2021 року, задоволено. 

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання старшого слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не знайшли підтвердження, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. 

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до  ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання старшого слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах провадження доказів наявності події                     будь-якого кримінального правопорушення, слід визнати необгрунтованими, оскільки додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема протоколи допиту потерпілого ОСОБА_10 від 09.12.2020, від 09.02.2021, від 08.06.2021, протоколи допиту свідка ОСОБА_11 від 11.03.2021, від 07.07.2021, протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 09.02.2021, протоколи допиту свідка ОСОБА_13 від 07.07.2021, від 08.06.2021, від 09.08.2021, протокол огляду від 08.06.2021, протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням №62020000000000982 від 21.05.2021, від 30.07.2021, від 29.07.2021, від 02.08.2021, протокол обшуку від 19.09.2021, протокол огляду від 19.09.2021.

Твердження адвоката про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речовими доказами від 20.09.2021 /а.с. 164-165 т. 1/.

Посилання власника майна на відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, колегія суддів визнаєнепереконливими, оскільки такі твердження спростовуються змістом клопотання сторони обвинувачення про арешт майна та змістом оскаржуваного судового рішення, відповідно до яких, метою накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні,є забезпечення збереження речових доказів.

Доводи апеляційної скарги в частині незаконності та необгрунтованості постанови про визнання майна речовим доказом, не знайшли свого підтвердження, з урахуванням відповідності вказаної постанови вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України.

Теза автора апеляційної скарги про штучне створення обставин наявності факту кримінального правопорушення, на переконання колегії суддів, носить характер припущень, з урахуванням ненадання фактів на підтвердження наведеного, як це передбачено положенням ч. 5 ст. 132 КПК України.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог           ст.ст. 131-132, 170 – 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні старшого слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, –     

УХВАЛИЛА:

Поновити власнику майна ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня                2021 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 та накладено у кримінальному провадженні №62020000000000982 арешт на майно, вилучене у ОСОБА_7 , а саме на мобільний телефон iPhone 12 Pro Max в корпусі синього кольору, з тріщиною у нижньому лівому куті на захисному екрані, із захисним чохлом синього кольору, залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

      ________________________        ___________________________         __________________________

               ОСОБА_2                             ОСОБА_3                            ОСОБА_4