Справа №22ц-8686/2010 Головуючий в суді 1 інстанції Толкачова Л.А.
Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.,
суддів Іванової І.В., Савченка С.І.,
при секретарі Вішик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 серпня 2010 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
У лютому 2010 року позивач Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій посилався на те, що 09.11.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 та 1.4 якого позивач надає відповідачу кредит у сумі 3000 доларів США строком на 36 місяців з 09.11.2006 року по 09.11.2009 року, а відповідач прийняв на себе зобов’язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 18% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно графіку додаток № 1 до кредитного договору, кінцевий строк погашення кредиту 09.11.2009 року.
У забезпечення зобов’язання за кредитним договором 09.11.2006 року позивач уклав з відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договори поруки, згідно з п. 1.3 яких у випадку невиконання позичальником боргових зобов"язань перед банком за кредитним договором поручителі прийняли на себе зобов’язання здійснити виконання грошових зобов"язань в обсязі, заявленому банком у письмовій формі, протягом 5-ти банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку.
Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав, перерахувавши кошти у сумі 3000 доларів США на поточний рахунок ОСОБА_3, що підтверджується заявою на видачу готівки від 09.11.2006 року.
У порушення умов договору відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконав своїх зобов’язань, в результаті чого має на дату подачі позовної заяви прострочену заборгованість за кредитом в сумі 1635,95 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 13097,56 грн., яка складається з: суми непогашеного кредиту – 750,56 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 6005,38 грн., суми несплачених процентів за користування кредитом – 87,86 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 702,99 грн., пені за порушення строків повернення кредиту – 718,03 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 5745,10 грн., пені за порушення строків повернення відсотків – 80,50 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 644,10 грн.
Оскільки у порушення умов кредитного договору, додатків до нього та вимог ст. ст. 526, 546, 553, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, то позивач звернувся в суд з даним позовом і просив стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 1635,95 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 13097,56 грн., та судові витрати в сумі 250,98 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 2 серпня 2010 року позов задоволено, стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 13097,56 грн. та судові витрати в сумі 250,98 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, посилаючись на неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконав свої зобов’язання за кредитним договором.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що 09.11.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 та 1.4 якого позивач надає відповідачу кредит у сумі 3000 доларів США строком на 36 місяців з 09.11.2006 року по 09.11.2009 року, а відповідач зобов’язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 18% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно графіку додаток № 1 до кредитного договору, кінцевий строк погашення кредиту 09.11.2009 року.
У забезпечення зобов’язання за кредитним договором 09.11.2006 року позивач уклав з відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договори поруки, згідно з п. 1.3 яких у випадку невиконання позичальником боргових зобов"язань перед банком за кредитним договором поручителі зобов’язалися здійснити виконання грошових зобов"язань в обсязі, заявленому банком у письмовій формі, протягом 5-ти банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку.
Встановлено, що позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав, перерахувавши кошти у сумі 3000 доларів США на поточний рахунок ОСОБА_3, що підтверджується заявою на видачу готівки від 09.11.2006 року.
У порушення умов договору відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконав своїх зобов’язань, в результаті чого має на дату подачі позовної заяви прострочену заборгованість за кредитом в сумі 1635,95 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 13097,56 грн., яка складається з: суми непогашеного кредиту – 750,56 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 6005,38 грн., суми несплачених процентів за користування кредитом – 87,86 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 702,99 грн., пені за порушення строків повернення кредиту – 718,03 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 5745,10 грн., пені за порушення строків повернення відсотків – 80,50 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 644,10 грн.
За правилами ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_3 всупереч вимогам ст. ст. 526-527, 530, 1048-1050, 1054 ЦК України та умовам кредитного договору не виконав грошове зобов’язання по кредитному договору, то відповідно до ст. ст. 625, 1050 ЦК України та умов договору він зобов’язаний сплатити суму кредиту та встановлений договором розмір процентів, а позивач вправі вимагати повернення кредиту та сплати процентів за зазначеним кредитним договором.
Крім того, боржник ОСОБА_3 та його поручителі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 554 ЦК України відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
З урахуванням наведеного, висновок суду про задоволення позову відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_3 належним чином не повідомлений про час і місце розгляду справи судом першої інстанції 2 серпня 2010 року, не заслуговують на увагу, оскільки про час і місце розгляду справи апеляційним судом 31.01.2011 року він повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься розписка. В судове засідання не з"явився, повторно надіслав поштою клопотання про відкладення справи у зв’язку з можливістю вирішення питання мирним шляхом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді