Справа № 2- 364/2010

      РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23  грудня  2010  року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

       Головуючого, судді –Старової Н.А.,

       при секретарі –           Мінасовій Е.Р., Лешко Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2  до  управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради,  територіального  центру  соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Джанкойської міської ради АР Крим про стягнення моральної шкоди, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору –  ОСОБА_3, -      

                                          встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2  з позовною заявою до управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради про стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує наступним. 15.11.2007 року у відділенні реабілітації дітей-інвалідів при територіальному  центрі  соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян «Сонечко»  управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради АР Крим її малолітній син ОСОБА_2 отримав травму в вигляді ушибу голови, про що батьки  не були повідомлені співробітниками відділення. Вдома,  коли син зняв шапочку, вони побачили рану на лобі. Весь вечір син був неспокійний, проявляв недомагання. Наступного дня дитина була оглянута лікарем поліклініки ст. Джанкой, хірург зафіксував ушиб лобної області, неспокійність, лякливість  після травми.  16.11.2007 року був виданий  наказ по управлінню праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради №27 про проведення розслідування нещасного випадку. Наказом по територіальному центру від 16.11.2007 року №122 була створена комісія. 26.11.2007 року комісією складено акт про причини нещасного випадку. Внаслідок невиконання працівниками реабілітаційного центру своїх посадових обов’язків її син отримав травму, наслідки якої відбуваються до цього часу, син скаржиться на болі в області лобу. Працівники відділення реабілітації дітей-інвалідів несуть відповідальність за життя та здоров’я ввірених ним дітей. Неналежним виконанням  працівниками реабілітаційного центру своїх посадових обов’язків її сину спричинена моральна травма, яка полягає в  спричиненні шкоди, заподіяної здоров’ю дитини. Просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Ухвалою Джанкойського міськрайонного суду залучено до участі у справі в якості співвідповідача територіальний  центр  соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян  управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради АР Крим, який був перейменований згідно рішення  Джанкойської міської ради №1185 від 26.02.2010 року в  територіальний  центр  соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Джанкойської міської ради АР Крим (далі –територіальний центр).

09.04.2010 року позивач уточнила позовні вимоги та просила стягнути з двох відповідачів на свою користь спричинену моральну шкоду в розмірі 10000 грн., 19.11.2010 року позивач уточнила позовні вимоги в частині того, що просить стягнути моральну шкоду  на користь  ОСОБА_2  з відповідачів в солідарному порядку.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі згідно підстав викладених в позовній заяві.

 Представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 пояснила, що  малолітня дитина ОСОБА_2 15.11.2007 року у відділенні реабілітації дітей-інвалідів при територіальному  центрі  соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян  управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради АР Крим отримав травму в вигляді ушибу голови о дверний косяк.  Того дня дитину з центру забирала його баба, якій працівники зазначеного  центру не повідомили про те, що дитина отримала травму. Про те, що дитина отримала ушкодження вони дізналися дома, коли дитина роздяглася, та вони побачили рану на лобі дитини. Наступного дня батько дитини подзвонив в  територіальний  центр та йому було повідомлено, що дитина вдарилася о двері. Згідно акту про причини нещасного випадку від 26.11.2007 року зазначено, що причиною нещасного випадку є особиста недбалість дитини. Але ОСОБА_2 є інвалідом дитинства та страждає затримкою моторного та речового розвитку. Він був поміщений до територіального центру для проведення з ним психолого - коррекційної роботи соціальним педагогом. Згідно посадової інструкції соціального педагога, затвердженої директором територіального центру 01.07.2007 року, соціальний педагог турбується про здоров’я та безпеку ввірених їй учнів. Вважає, що педагог ОСОБА_3 неналежним чином виконала свої обов’язки, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав травму. Постановою Джанкойського МВ від 05.12.2008 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб територіального центру, але згідно листа УТСЗН Джанкойської міської ради  визнане недобросовісне виконання педагогом та зазначено, що комісією розроблені заходи  по попередженню таких випадків та внесені в посадові обов’язки  доповнення в частині обов’язкового супроводження дітей-інвалідів при відправленні ними природних потреб та гігієнічних нужд.

Згідно акта СМЕ  від 21.01.2008 року  ОСОБА_2 спричинені легкі тілесні ушкодження, які не потягли за собою короткочасного розладу здоров’я. Після отриманої травми дитина стала перебувати в нервозоподібному стані, її психічний стан здоров’я погіршився. Вважає, що з вини працівників центру ОСОБА_2 отримав травму, наслідки якої впливають на його здоров’я до цього часу, дитина скаржиться на головні болі, постійно знаходиться в нервозоподібному стані. Після травми погіршився психічний стан здоров’я дитини, а саме до даного випадку в ОСОБА_2 був діагноз - легка розумова відсталість, після травми  він неодноразово проходив курс лікування в КРПЛ №1 м. Сімферополь. В 2009 році дитині встановлений інший аналіз – помірна розумова відсталість з синдромом   аутизму.

Внаслідок невиконання  працівниками реабілітаційного  центру  своїх посадових обов’язків ОСОБА_2 спричинена моральна шкода, яка полягає в спричиненні шкоди його здоров’ю, розмір якої оцінює в 10000 грн.

Посилаючись на ст.ст. 23,1167,1172,1190 ЦК України просить стягнути з управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради,  територіального  центру  на користь ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Представник управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилався на наступне.  Територіальний центр є самостійною юридичною особою, та управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради не несе відповідальності за шкоду,   спричинену територіальним центром. Крім того вважає, що вина працівників центру в спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не встановлена, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи за даним фактом, актом розслідування випадку, який мав місце 15.11.2007 року відносно ОСОБА_2, згідно якого  дитина вдарилася в власної необачності, вини в діях  працівників територіального центру не встановлено.  Таким чином, у зв’язку з відсутністю вини в діях працівників територіального центру,  не доведений сам факт заподіяння моральної шкоди та відсутні підстави для її  відшкодування.

Представник територіального центру в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.  15.11.2007 року в територіальному  центрі  мав  місце  нещасний випадок, внаслідок якого малолітнім ОСОБА_2 отриманий ушиб  лобної  частини голови, але винних осіб в спричиненні тілесних  ушкоджень ОСОБА_2   проведеною перевіркою на підставі наказу УПСЗН Джанкойської міської ради  №27 від 16.11.2007 року не встановлено.  В  діях педагога ОСОБА_3, стажера ОСОБА_5  також не встановлено порушень функціональних  обов’язків, жоден з працівників територіального центру не був притягнутий до  дисциплінарної відповідальності. Згідно постанов про відмову у порушенні кримінальної справи Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим  малолітній ОСОБА_2 вдарився по власній недбалості, коли знаходився в туалеті, до якого  був супроводжений практикантом  ОСОБА_5

Представники позивача посилаються на те, що моральна шкода спричинена ОСОБА_2 ушкодженням його  здоров’я,  але ушкодження здоров’я полягає в його тривалому або короткочасному розладі, а в даному випадку згідно акту СМЕ дитині спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до легких, які не потягли за собою короткочасного розладу здоров’я, таким чином шкода здоров’ю  не спричинена. Крім того, представниками позивача не зазначено  чим обґрунтовується розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди. Позивачем не наведено доказів того, що психічний стан здоров’я  ОСОБА_2 погіршився внаслідок випадку, який трапився з ним  15.11.2007 року  в територіальному центрі.  Спеціаліст Романова Т.В. в судовому засіданні пояснила, що погіршення діагнозу дитини викликано вродженою патологією. З огляду на те, що в діях робітників територіального центру не встановлено вини в спричиненні малолітньому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді ушибу лобної частини  голови просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_3  в судовому засіданні пояснила, що вона працює соціальним педагогом   в територіальному центрі, 15.11.2007 року  в центрі перебувала під її наглядом п’ять дітей, зокрема ОСОБА_2 До складу штату входить також  психолог, вихователь, реабілітолог, в той день вона залишилася одна,  допомогу надавав  практикант ОСОБА_5, який проходив практику в територіальному центрі. Коли ОСОБА_2 попросився знаками до туалету, ОСОБА_5  взяв його за руку та повів  до туалетної кімнати, а вона  залишилася  з іншими дітьми, оскільки вони потребують постійного догляду. Після повернення ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_2 при виході з туалету вдарився головою об  двері. Вона оглянула дитину, на лобі дитини була невеличка припухлість, вона наклала на лоб дитини компрес. Дитину з центру забирала баба, але вона не встигла їй повідомити про те, що дитина вдарилася. Після цього випадку дитина ще декілька днів перебувала в територіальному центрі, поведінка дитини ніяким чином не змінилася.

Свідок ОСОБА_5  в судовому засіданні пояснив, що 15.11.2007 року  проходив практику в територіальному центрі,  ОСОБА_2 взяв його за руку та повів його до туалету, він зайшов з дитиною в приміщення туалету, після того як дитина одяглася, взяв  його за руку, та повів  в групу, при виході дитина хитнулася та вдарилася  о  двері. Він не знав, що в дитини порушена координація руху, та що він може через це вдаритися, навіть при тому, що він вів дитину за руку. Після того як вони повернулися, він одразу повідомив про це ОСОБА_3, візуально він бачив на лобі дитини маленьку  червону припухлість.

Спеціаліст   Велинська М.Е. в судовому засіданні пояснила, що нею проводилося судово-медичне   освідування ОСОБА_2, у дитини виявлено садно на лобної частині голови від ушибу м’яких тканей, тілесні ушкодження відносяться до легких, що не потягли короткочасного розладу здоров’я.    

Спеціаліст Шевченко О.В. в судовому засіданні пояснила, що є лікарем невропатологом, до 2006 року під її наглядом перебував   ОСОБА_2, який з народження страждав затримкою моторного та речового розвитку, гідроцефальним синдромом. Виявити причинний зв'язок між отриманою травмою в територіальному центрі можливо лише у умовах стаціонарного обслідування в КРПЛ м. Сімферополь.

Спеціаліст  Романова Т.В.  в судовому засіданні пояснила, що є дитячим психіатром, ОСОБА_2 перебуває на обліку психіатра з серпня 2006 року, страждає легкою розумовою відсталістю, перебував на стаціонарному лікуванні. З 12.05.2008 року діагноз дитини погіршився до помірної розумової відсталості. Погіршення діагнозу може бути пов’язано із уродженою патологією дитини.  

Суд, вислухавши представників позивача, представників відповідачів,  дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.  

 Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

 Малолітній ОСОБА_2, проходив програму реабілітації  у відділенні реабілітації дітей-інвалідів при територіальному  центрі  соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян  управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради АР Крим.

15.11.2007 року ОСОБА_2  знаходився в групі територіального центру  в кількості п’ятьох дітей під наглядом соціального педагога ОСОБА_3, з дозволу якої дитина була супроводжена практикантом ОСОБА_5 до туалетної кімнати, при виході з приміщення дитина вдарилася  головою об двері. Після повернення до групи дитини педагогом   ОСОБА_3 була  надана медична допомога у вигляді компресу. Про те, що дитина вдарилася ОСОБА_3 бабі дитини, яка її забирала з зазначеної установи не повідомила. Наступного дня батько дитини ОСОБА_10 подзвонив до територіального центру, та йому було повідомлено в телефонному режимі про те, що дитина вдарилася.

Зазначені обставини сторонами не заперечувалися та підтверджуються постановами  Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим  про відмову у порушенні кримінальної справи від 13.06.2008 року, 12.09.2008 року, 05.12.2008 року, згідно яких ОСОБА_2 15.11.2007 року вдарився лобною частиною голови при зазначених вище обставинах.

Згідно наказу  № 122 від 16.11.2007 року  управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради  створено  комісію  щодо розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_2 15.11.2007 року.

Згідно акту розслідування  по заяві ОСОБА_11, складеного територіальним центром  ушиб лобної частини голови  ОСОБА_2  трапився з особистої необережності дитини, в діях робітників відділення порушень не встановлено.  

Згідно запису медичної книжки ОСОБА_2 від 26.11.2007 року лікаря хірурга при огляді дитини встановлено припухлість в області лоба, болісність при пальпації.

Відповідно акту судово-медичного дослідження Джанкойського СМЕ  №53 від 26.12.2008 року  в дитини виявлені ушкодження у вигляді садна лобу зліва, строк вчинення  можливий 15.11.2007 року, тілесні ушкодження відносяться до легких, яки не потягли короткочасного розладу здоров’я.  

Представники позивача обґрунтовують позовні вимоги тим, що дитині спричинена моральна шкода ушкодженням її здоров’я, посилаючись на те, що внаслідок зазначеного удару дитина, яка страждає на психічне захворювання була вимушена переносити нові страждання,  діагноз дитини погіршився з легкої  розумової  відсталості до  помірної  розумової  відсталості  з синдромом   аутизму.

Представники відповідачів заперечуючи проти позову, вважають, що в діях працівників територіального центру відсутня вина в спричинення шкоди здоров’ю дитини, дитина вдарилася з власної необачності, у зв’язку з чим відсутні підстави відшкодування моральної шкоди.

Правовідносини сторін регулюються ст. 16, 22, 23, 1167,1172  Цивільного кодексу України.

Положеннями статей 1166 та 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що  для покладення відповідальності за спричинення майнової та моральної шкоди на особу, яка її завдала, необхідна сукупність  обов’язкових умов, а саме - наявність шкоди; протиправність дій особи, яка її завдала; вина в завданні шкоди; причинний зв’язок між протиправною поведінкою винної особи та шкодою.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Відповідно до ч.1, п.1.ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від  характеру правопорушення,  глибини фізичних  та душевних  страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд, аналізуючи усі докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

ОСОБА_2 є дитиною інвалідом, був направлений до територіального центру для проходження реабілітації. Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда  ОСОБА_2, затвердженої Джанкойською МСЕК  20.06.2007 року, дитина мала клініко-функціональний діагноз –розумова відсталість легкого ступеню, затримка речової функції, деформація обох стоп.

Згідно п.11.1.2. програми реабілітації медична реабілітація полягає зокрема в реконструктивній хірургії –ЛФК, масаж, прогулянки, ігри, відповідно до п. 11.2.5 у допоміжних засобах пересування дитина не нуждається.  Разом з тим, згідно п.10.1,10.2. ОСОБА_2 має часткову втрату здібності до самообслуговування та пересування.

Згідно Положення територіального  центру  соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян  управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради АР Крим, затвердженого 08.02.2002 року зазначена установа  є державною установою, яка надає послуги інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам.

Згідно розділу першого  Положення про відділення ранньої соціально-бутової реабілітації дітей - інвалідів територіального центру, затвердженого територіальним  центром  соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян 01.06.2007 року зазначене відділення входить до складу територіального центру та надає кваліфіковану  коррекційно-соціальну, психологічну, суспільну адаптацію дітей - інвалідів.

Згідно другого розділу зазначеного  Положення основними завданнями відділення є  надання кваліфікованої допомоги дітям - інвалідам в здійсненні корекції психофізичного розвитку по індивідуальній програмі з притягненням до участі  в цієї програмі батьків та інших членів сім’ї.

Суд, зауважує, що згідно постанов про відмову у порушенні кримінальної справи, змісту позовної заяви зазначений випадок мав місце  у відділенні  реабілітації дітей – інвалідів «Сонечко», але згідно відомостей  Територіального центру соціального обслуговування Джанкойської міської ради №523 від 20.12.2010 року   станом на 2007 рік  мав назву – Територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг УПСЗН Джанкойської міської ради, відділення ранньої соціально-бутової реабілітації дітей – інвалідів, «Сонечко»- це назва програми реабілітації, яка була представлена на Всеукраїнський конкурс органів місцевого самоврядування.

Суд враховує, що згідно постанов Джанкойського МВ відмовлено у порушенні кримінальної справи за зазначеним фактом, актом розслідування  по заяві ОСОБА_11 в діях робітників відділення порушень не встановлено.

Але, суд зауважує, що  відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України,  підставами для звільнення від доказування є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова  суду у справі  про адміністративне  правопорушення. Вони обов’язкові  для суду, що  розглядає справу про цивільно-правові наслідки  дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тобто, постанова  про відмову у порушенні  кримінальної справи оцінюється судом наряду з іншими доказами та не є преюдиціальним фактом у розумінні ст. 61 ЦПК України.

Згідно пояснень третьої особи ОСОБА_3, яка була допитана судом в якості свідка,  вона працювала педагогом –організатором в територіальному центрі, 15.11.2007 року вона здійснювала нагляд за п’ятьма дітьми, їй допомагав практикант ОСОБА_5, коли за штатом у відділенні повинно знаходитися три працівника, у зв’язку з чим, коли виникла необхідність  проводити дитину до туалетної кімнати, вона залишилася в приміщенні групи з чотирма дітьми, а практикант повів дитину до туалету.

Суд враховує  пояснення свідка ОСОБА_5 щодо того, що він не знав, що дитина має фізичні вади та в неї порушена координація руху, через що  вдарилася об двері при тому, що він вів дитину за руку.

Таким чином, враховуючи, що малолітній ОСОБА_2 має вади  тазових органів, часткову втрату здібності до самообслуговування та пересування, він не міг бути направлений до іншого приміщення у супроводженні практиканта, який не має необхідних навиків для  контакту, контролю, забезпеченню безпеки пересування  дітей, яки мають зазначені вади. Саме в цьому є вина в діях ОСОБА_3, яка повинна була особисто проконтролювати дитину  при її переміщеннях при тому, що дитина частково втратила можливість пересування, ОСОБА_3 не передбачила можливих наслідків своєї бездіяльності, яки наступили у вигляді тілесного ушкодження, хоча повинна була та могла їх передбачити.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів, що до  посадових обов’язків ОСОБА_3 не входить супроводження дітей до туалетної кімнати, оскільки згідно Типового положення                   (взірцевого) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян  територіальний центр повинен діяти на підставі Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.  

Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони  праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила поведінки працівників на робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим. При цьому, роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У відповідності до ст. 28 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» власники і керівники підприємств, установ і організацій зобов'язані забезпечити в їх діяльності виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони праці, передбачених законодавством про працю, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей.

З огляду  на те, що територіальний центр, в якому перебував ОСОБА_2 є відповідальним за життя та здоров’я дитини, враховуючи, що не було забезпечено належної кількості працівників для здійснення належного догляду за дітьми, враховуючи, що в територіальному центрі перебувають не здорові діти, а діти яки мають вади психічного  та фізичного характеру, суд вважає, що саме діями територіального центру спричинена моральна шкода ОСОБА_2, яка полягає у спричиненні шкоди його здоров’ю, а саме спричиненні легких тілесних ушкоджень, яки не потягли короткочасного розладу здоров’я.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4  «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Разом з тим,  суд не приймає до уваги доводи представників позивачів в тієї частині, що внаслідок спричинення зазначених тілесних ушкоджень  діагноз ОСОБА_2 погіршився з легкої  розумової  відсталості до  помірної  розумової  відсталості  з синдромом   аутизму, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими  доказами.

Дійсно  ОСОБА_2 згідно медичної карти  вузлової поліклініки ст. Джанкой  з 25.09.2006 року перебуває на обліку  у лікаря психіатра, за  період з 2006 року по листопад 2007 року  чотири рази проходив стаціонарне лікування у КРПЛ №1 м. Сімферополь та  неврологічному відділенні РДКЛ  АР Крим.

Згідно річного епікризу, який знаходиться в медичній карті ОСОБА_2   за період 2006 року знаходився на обліку з діагнозом легка розумова відсталість ОНР ІІ ступеню, згідно річного епікризу за 2007 рік  ОСОБА_2 перебуває на обліку з діагнозом   легка розумова відсталість ОНР ІІ ступеню, попутні захворювання –уроджена аномалія головного мозку, гідроцефалія субкомпенсірованої форми, переводиться на 2007 рік в задовільному стані здоров’я.

Згідно річного епікризу за 2007 рік  ОСОБА_2 перебуває на обліку з діагнозом   легка розумова відсталість ОНР ІІ ступеню, попутні захворювання –уроджена аномалія головного мозку, гідроцефалія субкомпенсірованої форми, тугоухость переводиться на 2008 рік в задовільному стані здоров’я.

Згідно корінця медичного висновку №60   Джанкойської МСЕК від 04.08.2008 року ОСОБА_2  встановлений діагноз - помірна розумова відсталість.

Ухвалою Джанкойського міськрайонного суду  від 09.06.2010 року у справі була призначена судова комплексна психолого-медико-психіатрична  експертиза, на вирішення якої було поставлено,  зокрема, запитання чи є причинний зв’язок між травмою,  отриманою ОСОБА_2 15.11.2007 року  та погіршенням його психічного стану. Але представники позивача відмовилися від її проведення у зв’язку з відсутністю грошових коштів на проведення експертизи, у зв’язку з чим провадження у справі відновлено без проведення експертного дослідження.

Положеннями ст.ст.10,11,60 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у  справі; кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може грунтуватися на припущеннях.  

Суд зауважує, що відсутність грошових коштів  на оплату експертного дослідження не є підставою для звільнення сторони від обов’язку доказування, який передбачений ст. 60 ЦПК України.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №8 від 30.05.1997 року ( зі змінами), у разі незгоди сторони оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.  

Висновок щодо погіршення психічного стану здоров’я  потребує спеціальних знань у галузі  психології та психіатрії та не може ґрунтуватися на доводах представників позивача в частині того, що після отримання ушибу, який мав місце в територіальному центрі 15.11.2007 року  діагноз дитини змінився на більш важкий, дитина стала постійно перебувати в нервозоподібному стані.

Суд, задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди враховує роз’яснення  п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,  згідно яких  розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд при визначення розміру моральної шкоди враховує, що  малолітній ОСОБА_2, який  страждає психічним захворюванням  та відноситься до категорії найбільш незахищених громадян, які потребують найбільшої уваги та захисту з боку  держави. Основним завданням територіального  центру   соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян  управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради АР Крим є  надання кваліфікованої допомоги дітям - інвалідам в здійсненні корекції психофізичного розвитку, неналежна організація роботи відділення, зокрема незабезпечення достатньої кількості персоналу необхідного для забезпечення безпечних умов для перебування дітей, потягло за собою спричинення тілесних ушкоджень, дитині, яка без того має вади здоров’я. Разом з тим, суд враховує, що згідно акту СМЕ спричинені  легкі тілесні ушкодження, які не потягли за собою короткочасного розладу здоров’я.

З огляду на викладене,  суд вважає, що сума відшкодування моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_2  в розмірі 500 грн.  відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_1, яка є законним представником дитини, суд вважає  можливим стягнути спричинену моральну шкоду на користь законного представника ОСОБА_1

Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає, що особою, яка повинна відповідати за даним позовом є територіальний центр, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3, 4 Типового положення (взірцевого) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, затвердженого наказом Міністерства соціального захисту населення (нині Міністерство праці та соціального захисту населення) від 01.04. 1997 року № 44, зареєстрованого в Мін’юсті України від 24.09. 1997 року № 442/2246, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики № 145 від 11. 04. 2007 року   територіальний  центр  є юридичною особою,  має печатку із зображенням герба України,  штамп із  своїм  найменуванням  і  діє відповідно до цього Типового положення (взірцевого).

Територіальний центр утримується  за  рахунок  коштів,  що виділяються  із  місцевих бюджетів на соціальний захист населення, інших надходжень,  в тому числі у вигляді прибутку від  діяльності структурних  підрозділів  територіального  центру,  а також коштів благодійних фондів,  пожертвувань окремих  громадян,  підприємств, установ тощо. Територіальний центр  має  розрахунковий  рахунок   та   інші рахунки в установах банку.

Згідно п. 3 Положення територіального  центру  соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян  управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради АР Крим, затвердженого 08.02.2002 року зазначена установа  є юридичною особою, має свій рахунок в банку,  печатку та штамп.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі,  питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Представники позивача просять стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу, яка надавалася адвокатом ОСОБА_4 в розмірі 400 грн.

 Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, відповідно до положень ст.79 ЦПК України, належать і витрати на правову допомогу. Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На цей час  закону про встановлення граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу немає. До прийняття відповідного закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Згідно з додатком до зазначеної постанови  компенсація витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинна перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі (яка надає правову допомогу) виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Таким чином, витрати в розмірі 400 грн., які підтверджені документально, враховуючи обсяг часу адвокату відповідно до журналів судового засідання не перевищують вимоги зазначеної постанови, але враховуючи, що судом задоволено п’ять відсотків від заявлених позовних вимог відшкодуванню підлягає пропорційно до задоволених вимог 20 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд стягує з відповідача –територіального центру  в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 00 грн. 85 коп., на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 01 грн.  85 коп.

На підставі ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1172  Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.  10, 60, 61,  84, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

              вирішив:

      Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до  управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради,  територіального  центру  соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Джанкойської міської ради АР Крим про стягнення моральної шкоди, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_3 - задовольнити частково.

 Стягнути з територіального  центру  соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Джанкойської міської ради АР Крим на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної  шкоди, спричиненої  ОСОБА_2 500 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 20 грн., 01грн.  85 коп. витрат з інформаційно-технічного  забезпечення розгляду цивільної справи , а  всього 521 (п’ятсот двадцять одну) грн. 85 коп.

Стягнути з територіального  центру  соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Джанкойської міської ради АР Крим судовий збір в дохід держави в розмірі 00  грн. 85 коп.

Рішення  може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Джанкойський  міськрайонний суд Автономної Республіки Крим  протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

           Суддя                                                                                       Н.А.Старова  

                                             Справа № 2-364/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            (вступна та резолютивна частина)

23  грудня  2010  року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

       Головуючого, судді –Старової Н.А.,

       при секретарі –           Мінасовій Е.Р., Лешко Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2  до  управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради,  територіального  центру  соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Джанкойської міської ради АР Крим про стягнення моральної шкоди, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_3, -      

встановив:

  Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України, оголошується вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1172  Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.  10, 60, 61,  84, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

              вирішив:

 Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до  управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради,  територіального  центру  соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Джанкойської міської ради АР Крим про стягнення моральної шкоди, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_3 - задовольнити частково.

 Стягнути з територіального  центру  соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Джанкойської міської ради АР Крим на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної  шкоди, спричиненої  ОСОБА_2 500 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 20 грн., 01грн.  85 коп. витрат з інформаційно-технічного  забезпечення розгляду цивільної справи , а  всього 521 (п’ятсот двадцять одну) грн. 85 коп.

Стягнути з територіального  центру  соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Джанкойської міської ради АР Крим судовий збір в дохід держави в розмірі 00 грн. 85 коп.

Рішення  може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Джанкойський  міськрайонний суд Автономної Республіки Крим  протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

           Суддя                                                                                       Н.А.Старова