№ 2-988/2010

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

     Головуючого, судді –Старової Н.А.,

     при секретарі – Лешко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням, за зустрічною позовною заявою  ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про поділ спільного майна подружжя,-

встановив:

           Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на наступне.

Він  вступив в зареєстрований шлюб з відповідачем 16.11.2002 року. Шлюб розірвано відділом реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АРК 03.04.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1.  За час шлюбу подружжям була придбана квартира АДРЕСА_1, Україна, що підтверджується договором  купівлі-продажу квартири, посвідченим 31.08.2004 року ОСОБА_3, державним нотаріусом Джанкойської міської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 2-996. Просить відповідно до статей 69,70 Сімейного кодексу України поділити майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме квартиру АДРЕСА_1, Україна.

Позивач після проведення судової будівельно-технічної експертизи змінив позовні вимоги та просив визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, Україна.

Ухвалою Джанкойського міськрайонного суду об’єднані в одне провадження первісний позов та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про поділ спільного майна подружжя, згідно якого зустрічний позивач просить  поділити квартиру  АДРЕСА_1, Україна, яка є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В судове засідання сторони не з’явилися, представник позивача, яка діє на підставі довіреності на бланку серії ВМК №865293, посвідченої приватним нотаріусом Джанкойського міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якої наділена усіма правами позивача, передбаченими законом,  в письмовій заяві  просить справу розглянути в її відсутності, просить визначити порядок користування квартирою, виділивши в  користування позивача кімнату площею 12,9 кв.м., а в користування відповідача кімнату площею 19,5 кв.м., інші приміщення залишити в загальному користуванні. Зустрічні позовні вимоги визнає в повному обсязі, від стягнення судових витрат відмовляється.

Відповідач в судове засіданні не з’явилася, в письмовій заяві просить справу розглянути в її відсутності, позовні вимоги підтримує, позовні вимоги первісного позивача щодо визначення порядку користування житловим приміщенням визнає, від стягнення судових витрат відмовляється.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази, які надані сторонами,  вважає, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом  підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

  Судом встановлено, що сторонами під час шлюбу, який розірвано 03.04.2009 року  придбана квартира АДРЕСА_1, Україна, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири на бланку серії №687184, посвідченим Джанкойською міською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 2-996, витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №73297 від 31.08.2004 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Джанкойського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації та не заперечувалося  сторонами в попередньому судовому засіданні.

Відповідно до п.1  «Прикінцевих положень» Сімейного Кодексу України та п.п.1,4  «Прикінцевих положень» ЦК України  в редакції 2003 року  Сімейний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004 року.

Правовідносини сторін регулюються ст. 60,61, 69-70 Сімейного кодексу України, оскільки майно набуте подружжям 31.08.2004 року та на час виникнення спірних правовідносин діяв Сімейний кодекс України, суд при ухваленні рішення керується нормами Сімейного Кодексу України.

  Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.

 З огляду на вказані норми  закону при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною власністю з’ясуванню підлягають підстави й час набуття такого майна.

Судом встановлено, що спірне майно у вигляді квартири АДРЕСА_1, Україна придбане подружжям під час шлюбу, що не заперечувалося сторонами в попередньому судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд визнає спірний житловий будинок  спільною сумісною власністю подружжя.

 Згідно ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70, 71  Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.  Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1, 2  ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Право на поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності передбачено ст. 372 ЦК України, згідно якої майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між  співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.  У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи  фірми «Юлга» №3 від 04.05.2010 року  запропонований варіант поділу квартири з залишенням в загальному користуванні коридору, ванної кімнати, туалету, кухні.

Пленум   Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.98 N 15) "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" у пункті 14 роз’яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною часткою власності, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або ті, які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.      

Відповідно до роз’яснень п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року  «Про практику застосування судами   законодавства при розгляді справ                про право на шлюб, розірвання шлюбу,  визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи  питання  про поділ майна,  що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,  зокрема  неподільної  речі, суди мають   застосовувати   положення  частин  4,  5  ст.  71  СК України  щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової  компенсації  та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності  такої  згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав,  передбачених ст. 365 ЦК України, за умови  звернення  подружжя  (одного з них) до суду з таким позовом (ст.  11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний  рахунок  суду відповідної грошової суми.

У разі  коли  жоден  із  подружжя  не  вчинив  таких  дій,  а неподільні   речі   не  можуть  бути  реально  поділені  між  ними відповідно до їх часток,  суд визнає ідеальні  частки  подружжя  в цьому  майні  без  його  реального  поділу  і  залишає  майно у їх спільній частковій власності.

З огляду на викладене, враховуючи, що спірна квартира не може бути поділена в натурі, а позивач за зустрічним позовом не бажає присудження грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно,  суд вважає, що первісні позовні вимоги щодо визначення порядку користування житловим приміщенням та зустрічні позовні вимоги щодо поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності  та визнання права власності кожного на ?  ідеальну  частку спірної квартири підлягають до задоволення.

        Таким чином суд визнає право кожного з подружжя  на ?  ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 та вважає можливим визначити порядок користування зазначеною квартирою, визначений сторонами, а саме в користування ОСОБА_1 виділити  кімнату площею 12,9 кв.м., а в користування ОСОБА_2  кімнату площею 19,5 кв.м., інші приміщення залишити в загальному користуванні.

       За клопотанням сторін, які просять в письмових заявах не стягувати судові витрати, понесені ними при розгляді зазначеної цивільної справи, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, ст. 69-71 Сімейного кодексу України,  ст. ст.365, 368, 369, 372  ЦК України,  к еруючись ст.ст. 10,60,88, 212, 215   Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням – задовольнити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про поділ спільного майна подружжя –задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_2 на ? ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, залишивши  право  власності за ОСОБА_1  на другу ? ідеальну частку квартири АДРЕСА_1,  припинивши право спільної сумісної власності  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 на зазначену квартиру.

Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_1 кімнату літера 6 площею 12,9 кв. метрів, в користування ОСОБА_2 кімнату літера 8 площею 19,5 кв. метрів, інші приміщення – літера 1-коридор, літера 2-ванну кімнату, літера 3-туалет, літера  5-кухню, літера 7-вбудовану шафу залишити в загальному користуванні.

Судові витрати залишити за сторонами.

Рішення  може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Джанкойський  міськрайонний суд Автономної Республіки Крим   протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

  Суддя                                                                          Н.А. Старова

                            Справа № 2-2-988/2010

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  (вступна та резолютивна частина)

17 грудня 2010 року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

     Головуючого, судді –Старової Н.А.,

     при секретарі – Лешко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням, за зустрічною позовною заявою  ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про поділ спільного майна подружжя,-

 встановив:

  Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України, оголошується вступна та резолютивна частина рішення.

    На підставі викладеного, ст. 69-71 Сімейного кодексу України,  ст. ст.365, 368, 369, 372  ЦК України,  к еруючись ст.ст. 10,60,88, 212, 215   Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням – задовольнити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про поділ спільного майна подружжя –задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_2 на ? ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, залишивши  право  власності за ОСОБА_1  на другу ? ідеальну частку квартири АДРЕСА_1,  припинивши право спільної сумісної власності  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 на зазначену квартиру.

Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_1 кімнату літера 6 площею 12,9 кв. метрів, в користування ОСОБА_2 кімнату літера 8 площею 19,5 кв. метрів, інші приміщення – літера 1-коридор, літера 2-ванну кімнату, літера 3-туалет, літера  5-кухню, літера 7-вбудовану шафу залишити в загальному користуванні.

Судові витрати залишити за сторонами.

Рішення  може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Джанкойський  міськрайонний суд Автономної Республіки Крим   протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

         Суддя                                                                          Н.А. Старова