ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/86/22Головуючий по 1 інстанції

Справа №708/697/21 Категорія: Попельнюх А. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2021 року, ухвалене в складі судді Попельнюха А.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, повний текст рішення складений 26 листопада 2021 року, -

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності, обґрунтовуючи вимоги тим, що 26 серпня 1995 року між ним та відповідачем було укладено шлюб.

18 липня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Вказана квартира придбана сторонами під час перебування в шлюбі, тому є спільною сумісною власністю і позивач має рівні права на володіння, користування і розпорядження нею.

Вважає, що факт зазначення в договорі покупцем тільки відповідача не може скасовувати наявність у позивача права спільної власності на спірну квартиру, яке виникло на підставі закону.

04 лютого 2021 року шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області.

Відповідач не перешкоджає доступу позивача до спірної квартири, він продовжує нею користуватися, також у нього знаходиться оригінал договору купівлі-продажу від 18 липня 2001 року.

Після розірвання шлюбу позивач звертався до відповідача з пропозицією щодо поділу спірної квартири або оформлення права власності на частки, чи переоформлення квартири у власність їх спільних дітей, натомість остання такі пропозиції відхилила. За таких обставин позивач був впевнений, що його права як співвласника не порушуються, відповідач не зможе розпоряджатися квартирою без його дозволу, в будь-який момент він як співвласник квартири зможе передати належну йому частку квартири своїм дітям, тому не звертався до суду з приводу поділу спільного майна.

Згодом йому стало відомо, що відповідач після постановлення судового рішення про розірвання шлюбу між ними, але до набрання ним чинності, звернулась до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Кашицької О.Г. з метою внесення відомостей про квартиру до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Інформацію про внесення відомостей про відповідача як єдиного власника квартири позивач отримав 03 липня 2021 року. Згідно цих відомостей квартира АДРЕСА_1 не є об`єктом права спільної сумісної власності та належить виключно відповідачу. Належне позивачеві право спільної сумісної власності не підтверджене у встановленому законом порядку, право володіти, користуватися та розпоряджатися належить виключно відповідачеві.

При зверненні до державного реєстратора відповідач зобов`язана була повідомити про наявність прав ОСОБА_1 на вказану квартиру як співвласника, оскільки зазначене майно придбано під час перебування сторін у шлюбі. У свою чергу державний реєстратор повинен був відмовити в реєстрації відповідача єдиним власником квартири за умови отримання чи наявності у нього відомостей про перебування майна в спільній сумісній власності.

За наведених підстав позивач, з врахуванням поданої у жовтні 2021 року заяви про збільшення позовних вимог (т.1 а.с. 223-224) просив суд визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку виникло на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі № 1766, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2307526271254, номер запису про право власності в державному реєстрі речових прав 40890141 від 04 березня 2021 року об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази виключають можливість суду визнати доведеним та встановленим факт придбання сторонами квартири, яка розташована саме за вказаною позивачем адресою, оскільки в оригіналі договору та його копіях, які зберігаються в бюро технічної інвентаризації та архіві приватного нотаріуса, відсутні повні відомості про місце розташування предмета договору у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати предмет договору. Також, на підтвердження факту належності майна ОСОБА_2 станом на 01 січня 2013 року ні нотаріусу, як державному реєстратору, ні суду під час розгляду справи не була надана довідка - характеристика БТІ. Визнання позову відповідачем в цій частині не може бути визнано належним підтвердженням набуття права власності та належності спірного майна сторонам, оскільки за наведених обставин не виключається можлива наявність спору із продавцями квартири та іншими особами, які можуть бути її власниками.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що до позовної заяви було додано документи, що підтверджують придбання та користування спірною квартирою з 2001 року. При цьому суд, не надавши оцінку доказам та аргументам сторін взяв до уваги лише відомості про право власності зареєстроване у 2021 році та не визнав права власності позивача. Дії відповідача та державного реєстратора в 2021 році не залежали від позивача, ним не вчинялись і саме порушення його прав протиправними діями було підставою для звернення до суду.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 серпня 1995 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Рацівською сільською Радою народних депутатів Чигиринського району Черкаської області, актовий запис № 17.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2021 року шлюб між сторонами розірвано (т. 1 а.с. 17-18).

18 липня 2001 року приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу, в період перебування сторін у шлюбі, між ОСОБА_3 , яка діяла від себе та від імені неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець) було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.5).

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки спірне майно набувалось у час дії норм Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України) то до встановлення обставин набуття права власності підлягають застосуванню норми зазначеного кодексу.

Відповідно до статті 22 КпШС України (в редакції, який діяв на час придбання квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно із частиною першою статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Відповідачем презумпція права спільної сумісної власності на спірну квартиру не спростовується.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_2 для реєстрації права власності на придбане нерухоме майно подала до Чигиринського відділку КП ЧООБТІ засвідчену приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу Кашицькою О.Г. у день посвідчення правочину фотокопію договору купівлі-продажу від 18 липня 2001 року, в якій також відсутні відомості про вулицю, на якій розташована придбана квартира. Надана фотокопія договору приєднана до інвентаризаційної справи № 212 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 215-217).

04 березня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Кашицької О.Г. із заявою про реєстрацію належного їй права власності на нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . За наслідками розгляду вказаної заяви приватним нотаріусом Кашицькою О.Г. як державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 56983428 від 09 березня 2021 року, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 (а.с. 51-64).

Під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири 18 липня 2001 року нотаріусом була допущена описка в частині місця розташування об`єкта нерухомого майна, а саме не зазначено вулицю, на якій розташована вказана квартира.

Однак така обставина не могла бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, з підстав недоведеності придбання спірної квартири, оскільки матеріали справи дозволяють встановити як предмет договору купівлі-продажу так і те, що мала місце описка.

В п. 3 договору купівлі-продажу спірної квартири від 18 липня 2001 року зазначено, що документом, який підтверджує право власності продавців на відчужувану ними квартиру є свідоцтво про право власності на житло, видане Чигиринською міською радою 18 липня 1994 року та зареєстроване в Чигиринському бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі за № 26 за реєстром № 49.

13 вересня 2021 року приватний нотаріус Кашицька О.Г. надіслала суду копію договору купівлі-продажу та копії документів, на підставі яких він посвідчувався. (т.1 а.с.101-106, т.2 а.с.146-149)

Згідно доданого свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_3 та членам її сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 104, т. 2 а.с. 108).

Рішенням виконавчого комітету Чигиринської міської ради № 10-307 ухваленого в липні 2001 року ОСОБА_6 , яке також зазначено в договорі купівлі-продажу від 18 липня 2001 року, надано дозвіл від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відчуження квартири АДРЕСА_1 , в зв`язку зі зміною місця проживання (т. 1 а. с. 105, т.2 а.с. 148).

Також до договору додана довідка-характеристика Чигиринського бюро технічної інвентаризації за вказаною адресою та зазначено право власності продавців на відчужувану квартиру.

Окрім цього на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі №1766, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 (т.1 а.с.215-217, т.2 а.с.145)

Вказані відомості існували станом на 1 січня 2013 року, тобто станом, на який є посилання в частині 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а відтак право власності, після укладення договору купівлі-продажу від 18 липня 2001 року не відчужувалось.

Суд першої інстанції, вказаним доказам належної оцінки не дав, при цьому вдався до оцінки та перевірки порядку реєстрації права власності, тобто обставин, які не є предметом позову в даній справі, внаслідок чого вийшов за межі позовних вимог чим порушив статтю 13 ЦПК України.

Вказані докази підтверджують ту обставину, що спірна квартира була набута сторонами під час шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю.

Таким чином, наведене спростовує висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем факту придбання сторонами квартири, яка розташована саме за вказаною ним адресою.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.374,376,381,382,383,384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2021 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_2 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1135 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 27 січня 2022 року.

Судді