Справа № 2а-13/2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 січня 2011 року                                                     смт. Станиця Луганська

Суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Дьоміна О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, третя особа – Головне управління Державного казначейства у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати підвищення до пенсії згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»протягом з 01.01.2006 року по теперішній час, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2006 року по теперішній час, зобов’язання й надалі виплачувати підвищену пенсію, -

                                                    ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з цим адміністративним позовом до суду до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Станично-Луганському районі щодо невиплати їй з 01.01.06 р. по теперішній час підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити їй підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.06 р. по теперішній час; зобов’язати відповідача надалі виплачувати підвищену пенсію відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»належить до соціальної групи «Діти війни», що підтверджується його пенсійним посвідченням. Позивач посилається на вимоги ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.06 р. Дія вказаної статті зупинялася ЗУ «Про державний бюджет України»на 2006 та на 2007 роки, але рішенням Конституційного суду України визнана неконституційним. Також позивач вказує на те, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Представник відповідача, управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, Дюбіна Т.О. позовні вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення.

Представник третьої особи, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, Машляк Д.В., позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, 11.01.2011 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 26.11.2010 року заява позивача щодо поновлення строку на звернення до суду з дійсним позовом була задоволена, причини пропуску строку на звернення до суду з цими вимогами визнані поважними та строк на звернення до суду з цим позовом поновлено.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними обставинами: судом встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням №127493 та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни». 22.11.2010 р. позивач звертався до управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок доплати до пенсії як дитині війни, 22.11.2010 року відповідач відмовив у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок —20 років

страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” —у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте у 2006 році, в порядку визначеному Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік”,  Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.

Статею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»дія ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71  Закону України  «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнанні такими, що не відповідають Конституції України.   

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 р. положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції України.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним Судом України рішень від 09.07.07 року за № 6-рп/2007 р. та від 22.05.08 року за № 10-рп/2008 р.

  Дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»станом на 2009 та 2010 роки не скасовано та не зупинено.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу та перерахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 22.05.08 року по теперішній час з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік та ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з заявою щодо перерахунку надбавки до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії з 01.01.06 р., однак йому в цьому було відмовлено, у зв’язку з чим питання залишилося не врегульованим (відповідь УПФУ від 22.11.2010 р.). З цієї відповіді вбачається, що позивачу виплачується підвищення до пенсії в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, починаючи з 01.01.08 р.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає обгрунтованою вимогу позивача щодо визання неправомірною бездіяльності відповідача стосовно ненарахування підвищення пенсії як дитині війни з 09.07.07. р. по 31.12.07 р. та з 22.05.08 р. по теперішній час, у зв’зку з чим слід зобов`язати УПФУ в Станично-Луганському районі зробити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також перерахувати та виплатити з 22.05.2008 року по теперішній час надбавки до пенсії виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком.

          Виходячи з вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача в подальшому сплачувати йому підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», оскільки суд захищає порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень права, свободи або інтереси особи і не може їх захищати в майбутньому, тому що ці права, свободи та інтереси ще не було порушено.

 Згідно частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

 За ст. 10 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” №1788 –XII від 05.11.1991 року у редакції ЗУ від 17.01.2002 року №2981-ШШ пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2001 року №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.    

Оскільки відповідачі у справі є структурними підрозділами Пенсійного фонду України, які не є органами місцевого самоврядування, відтак сума судових витрат сплачена позивачем, а саме  судового збору  підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу —відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.  

Керуючись ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006-2010 роки»,  рішеннями Конституційного Суду України  за № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 р. та за № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року,  ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі щодо невиплати ОСОБА_1 у період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 11.01.2011 року підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії з урахуванням 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 22.05.2008 року по 11.01.2011 рік, а також з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.

В іншій частині вимог відмовити за необгрунтованністю.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного  суду через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її отримання усіма особами.

Суддя                                                                                                 О.П.Дьоміна