24.01.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ас-13/11р. Головуючий у першій
Інстанції Левадко С.І.
Категорія 85 Доповідач у апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Птіціної В.І.,
суддів - Єфімової В.О., Зотова В.С.,
за участю секретаря - Одажиу Л.І.,
позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Мелешка Р.Б.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 лютого 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі про перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 11.01.2010 р. звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі (далі по тексту ГУ ПФУ в м. Севастополі), в якому просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати ГУ ПФУ в м. Севастополі здійснити йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - постраждалому першої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок пенсії провести відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців», починаючи з моменту подачі заяви про перерахунок пенсії, тобто з 14.09.2009 р.
Вимоги позову мотивовані тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є постраждалим І категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення НОМЕР_1), а також інвалідом II групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї, тому на підставі ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян» має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Однак відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії на підставі зазначеної норми закону.
Постановою суду позовні вимоги задоволено частково. Постановлено визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі щодо відмови в перерахуванні ОСОБА_3 пенсії з 14.09.2009 р. згідно вимогам ст.ст. 49, 50, 54 ч. 4 кону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На відповідача покладено зобов'язання нарахувати та платити ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсію у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, встановлених ст.ст. 50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.09.2009 р.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови суду, як такої, що постановлена з порушенням норм матеріального права та просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є учасником інших ядерних аварій, що підтверджується відповідним свідоцтвом НОМЕР_2, виданим Севастопольською міською державною адміністрацією 07.04.2006 р., та вкладкою до нього № 201017.
У червні 2006 р. позивачу була встановлена II група інвалідності (причина інвалідності -захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї"), що підтверджується відповідною довідкою ЦМ МСЕК м. Севастополя № 0189113 від 07.06.2006 р. (а.с.14).
Відповідно до частин 3 та 4 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної
зброї, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Громадяни, які захворіли на променеву хворобу або захворювання яких пов'язане з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, якщо такий зв'язок встановлено медичними закладами, належать до категорій, зазначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 Порядку віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 1992 року № 674 до 1 категорії відносяться громадяни із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї - інваліди з числа учасників ліквідації ядерних аварії, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з відповідною аварією, випробуванням або військовим навчанням, а також хворі на променеву хворобу внаслідок участі у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Статтею 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлений перелік пільг та компенсації громадянам, які віднесені до категорії 1.
Врахувавши вказані норми Закону, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї і віднесені до 1 категорії мають такі самі соціальні гарантії як і учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та мають один і той же статус - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, на позивача розповсюджується дія ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і він має право на встановлення пенсії у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Питання щодо розмірів, у яких виплачується державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, врегульоване нормами ст.ст. 50. ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких згадані статті були викладені в іншій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, зміни внесені до ст.ст. 50. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 ніяких змін до ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не вносилася, дія вказаних статей на 2009 р. не зупинялася, слід керуватися нормами вказаних статей у редакції, яка діяла до прийняття Закон) України від 28.12.2007 р. N 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач, як інвалід II групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, має право на отримання державної пенсії у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач, як особа, що віднесена до першої категорії, інвалід II групи, має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 14.09.2009 р. звернувся до відповідача із заявою, про перерахунок пенсії по інвалідності, а не із заявою про призначення пенсії на підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто переведення його на інший вид пенсії, як це передбачено ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .
З урахуванням викладеного, у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.195, п.3ч.1ст.198, п.1 ч.1 ст.202, ч.2ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 лютого 2010 року – скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі про перерахунок та виплату пенсії по інвалідності - відмовити.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ В.І.Птіціна
Судді: /підпис/ В.О.Єфімова
/підпис/ В.С.Зотов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.І.Птіціна