24.01.2011
Справа № 22ас-19/2011р. Головуючий у першій
інстанції Проценко О.І.
Категорія 85 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Зотова В.С., Птіціної В.І.,
при секретарі: Одажиу Л.І.,
за участю: позивача ОСОБА_3, представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_8, представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі – ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 04 вересня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі про визнання неправомірними дій та зобов’язання до вчинення певних дій,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2009 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі про визнання неправомірними дії відповідача у частині недонарахування позивачам пенсії відповідно до вимог закону, та зобов’язання відповідача провести перерахунок та доплату додаткових пенсій позивачам за шкоду, спричинену здоров’ю, як учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та інваліду аварії на ЧАЕС, відповідно до встановлених законом надбавок.
Вимоги позову мотивовані тим, що четверо з них мають статус учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, а ОСОБА_5 статус особи, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії інвалід 3-ої групи, та відповідно до ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 повинна сплачуватися додаткова пенсія у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тоді як на даний час сплачується 15% мінімальної пенсії за віком. При цьому відповідно до ч.2 ст.54 зазначеного закону, розмір пенсії має бути не менш ніж 6 мінімальних пенсій за віком, зазначали, що розмір мінімальної пенсії за віком протягом часу неодноразово змінювався, але незважаючи на це, відповідач продовжує нараховувати їм пенсію, виходячи з раніше встановлених норм. Також позивачі вважають неправомірним недонарахування їм пенсії на 5% до 95%, як особам віднесеним до 2 категорії, а ОСОБА_5 до 100%, як особі віднесеної до 1 категорії, у зв’язку з чим, як вони вважають, їх права є порушеними та просять їх поновити у судовому порядку.
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 04 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволені частково.
Постановлено визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі у частині недонарахування та невиплати позивачам ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 основної пенсії у розмірі 95% грошового забезпечення та додаткової пенсії, як учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а ОСОБА_5 основної пенсії у розмірі 100%, а додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
На відповідача покладено зобов’язання провести перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 виходячи з розміру основної пенсії 95% грошового забезпечення та додаткової пенсії, як учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а ОСОБА_5 провести перерахунок основної пенсії, виходячи з розміру 100% грошового забезпечення, а додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.11.2008 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі з постановою суду у частині часткового задоволення позовних вимог позивачів не погодилось, подало апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування у зазначеній частині з підстав невідповідності нормам матеріального права та ухвалення нової про залишення позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 без задоволення у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є особами, яким пенсія призначена Відділом соціального забезпечення військового комісаріату Автономної Республіки Крим відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Крім того, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 мають статус учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії та віднесені до ІІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а ОСОБА_5 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, визнаний інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого у результаті виконання робіт по ліквідації наслідків вказаної аварії та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже розрахунок пенсії позивачів як осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії під час проходження служби був проведений у відповідності до вимог ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин), згідно якої максимальний розмір пенсії, розрахований відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення, а особам які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії І – 100%, до категорії ІІ – 95%, тобто ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 як особам які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені до встановленого законом порядку до ІІ категорії – 95 % відповідних сум грошового забезпечення, а ОСОБА_5 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії у розмірі 100%.
До того ж у відповідності до ст.ст.50, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, що діяла на час визначення статусу позивачів) ОСОБА_5, як особі віднесеної до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інваліду ІІІ групи, була призначена додаткова пенсія у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, а ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, як особам, що віднесені до ІІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи – у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте всупереч вимог цього закону Головним управлінням Пенсійного фонду України при нарахуванні додаткової пенсії позивачам з 01 листопада 2008 року застосовувалися положення Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», які не поширюються на спірні відносини, оскільки розмір зазначених додаткових пенсій згідно із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача про те, що зазначені особи не відносяться до І та ІІ категорії осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС судом першої інстанції, виходячи з положень Постанови Кабінету Міністрів України № 674 від 02 грудня 1992 року «Про порядок віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали у результаті Чорнобильської катастрофи», обґрунтовано не прийняти до уваги.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив викладене, та дійшов вірного висновку про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі щодо зменшення з 01 листопада 2008 року розміру пенсії позивачів до 90 % грошового забезпечення та щодо виплати позивачам щомісячної додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров’ю, виходячи з 15% мінімального прожиткового мінімуму із вимогами закону не узгоджуються, а тому підлягають визнанню неправомірними із покладенням на відповідача обов’язку щодо проведення перерахунку основної та додаткової пенсії починаючи із зазначеної дати.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду не спростовують.
Таким чином, постанова суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись викладеним, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі - відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 04 вересня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: В.С.Зотов
В.І.Птіціна