УХВАЛА

28 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 909/360/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Львова Б. Ю., розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Волошина Миколи Степановича (далі - ФОП Волошин М. С.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2021

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021

зі справи № 910/19622/20

за позовом фізичної особи - підприємця Логучека Юліана Ернестовича (далі - ФОП Логучек Ю. Е.)

до ФОП Волошин М. С.

про стягнення 34 018,33 грн. та звільнення нежитлових приміщень,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ФОП Волошин М. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою від 18.12.2021, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову ФОП Логучек Ю. Е. до ФОП Волошина М. С. При зверненні з касаційною скаргою ФОП Волошин М.С. заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2021 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021.

За результатами розгляду матеріалів поданої скарги касаційний суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

За приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тобто в касаційній скарзі має бути викладено, неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, та визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, із вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом у прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Однак касаційна скарга ФОП Волошина М. С. за змістом не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не зазначено підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої статтею 287 ГПК України підстави (підстав).

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

За приписами підпунктів 1 та 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів для працездатних осіб, а ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру було встановлено в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі 2 270,00 грн.

Предметом спору в зазначеній справі є вимога немайнового характеру та стягнення 34 018,33 грн. Отже, беручи до уваги вимоги немайнового та майнового характеру, заявлені при зверненні з позовом, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 9 080,00 грн.: [2 270,00 грн. + (34 018,33 грн. х 1,5 %), але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) ] х 200 %.

Отже, скаржник, звернувшись з касаційною скаргою на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2021 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, мав сплатити судовий збір у сумі 9 080,00 грн., але до касаційної скарги він додав квитанцію від 19.12.2021 № 57060 про сплату судового збору в сумі лише 9 070,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що ФОП Волошину М.С. необхідно усунути недоліки касаційної скарги, шляхом подання заяви про усунення недоліків, а саме:

- виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) з одночасним їх обґрунтуванням згідно з вимогами процесуального закону та з урахуванням вимог частини третьої статті 287 ГПК України, шляхом подання заяви про усунення недоліків;

- надати документ, що підтверджує доплату судового збору у встановленому порядку і розмірі - 10,00 грн., на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102;

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- код банку отримувача (МФО): 899998;

- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Разом з тим клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2021 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 має бути залишено без вирішення з огляду на залишення касаційної скарги без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Волошина Миколи Степановича на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 зі справи № 909/360/21 залишити без руху.

2. Надати фізичній особі - підприємцю Волошину Миколі Степановичу строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Документи про усунення недоліків надсилати на адресу: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити фізичній особі - підприємцю Волошину Миколі Степановичу, що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Б. Львов