ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року                                                                                      Справа № 902/1129/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. ,  суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників

позивача – адвокат Безпалюк О.Л.

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2021 у справі №902/1129/19 (повний текст складений 15.11.2021, суддя О.Нешик)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ                                                         

до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м.Вінниця                                                         

про стягнення 1 390 025,08 грн заборгованості згідно договору поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.11.2021 у справі №902/1129/19 в задоволенні позову відмолено у повному обсязі.

Вказане рішення мотивовне тим, що  у зв`язку із відсутністю заборгованості зі сплати основного боргу до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ч. 1 ст. 7 Закону №1730-VIII, відповідно до якого: нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 01.06.2021, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 01.06.2021.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2021 у справі №902/1129/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити, судові витрати у справі покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та ухваленим із порушенням норм процесуального права, а саме статей: 7, 86, 236, 238 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме:

- неправильним тлумаченням частини першої статті 3, частини першої статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1730-VIII від 03.11.2016 в редакції Закону України №1730 в редакції закону №1639;

- незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме: частини другої статті З Закону України 1730 в редакції 1639, пункту 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93.

Листом суду апеляційної інстанції від 09.12.2021 матеріали справи №902/1129/19 витребовувалися з господарського суду Вінницької області.

21.12.2021 матеріали справи №902/1129/19 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2021 у справі №902/1129/19. Розгляд апеляційної скарги призначений на 25.01.2022.

20.01.2022 на адресу суду від Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач просить залишити апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2021 у справі №902/1129/19 - без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

В судове засідання представник відповідача не з`явився. Про місце, час і дату повідомлявся належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу у справі №902/1129/19 за відсутності представника Комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго".

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"  (Споживач) укладено Договір постачання природного газу №3205/1718-КП-1 (далі - Договір).

Відповідно до предмету Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1. Договору).

Згідно із п.1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними  установами/організаціями.

Відповідно до п.2.1. Договору (із врахуванням внесених змін додатковими угодами №1 від 20.03.2018, №2 від 01.04.2018, №3 від 04.06.2018, №4 від 01.08.2018, №5 від 26.09.2018) постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2249375,00 куб. метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставляти згідно з цим договором (плановий обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п.1.2 цього договору (п.2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору постачальник передає споживачеві у загальному потоці імпортованого газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.7 Договору).

Відповідно до пункту 3.8. Договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу, за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці (п. 3.10 Договору).

Згідно п.5.1. ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4942,00 гривні за 1000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн (пункт 5.2. Договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4 Договору).

Згідно п.6.1 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов цього договору (п.7.1 Договору).

Відповідно до п.7.4 постачальник зобов`язаний виконувати умови цього договору та забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.8.1 Договору).

У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.8.2 Договору).

Відповідно п.10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 30 вересня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.12.1 Договору із врахуванням внесених змін додатковими угодами №1 від 20.03.2018, №2 від 01.04.2018, №3 від 04.06.2018, №4 від 01.08.2018, №5 від 26.09.2018)).

Сторонами було укладено 5 Додаткових угод до Договору постачання природного газу від 20.09.2017 № 3205/1718-КП-1 (а.с. 31-35, том 1).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 20 566 930,84 грн, на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с. 36 - 45, том 1).

Позивач звернувся із позовом у зв`язку із тим, що відповідач здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови п.6.1 Договору. Зазначене підтверджується даними відображеними в банківських виписках по рахунку АТ "Укргазбанк" прийнятих платежів відповідача на користь позивача (а.с.104 том 1 - а.с.249 том 3).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 ГК України.

Умовами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Вимоги ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України передбачають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Судом встановлено, що сторони уклали Договір, яким передбачено обов`язок позивача поставити природний газ, а відповідача прийняти газ та сплатити за нього грошові кошти. Позивачем обов`язок з поставки газу був виконаний, а відповідачем газ був прийнятий. Відповідач зустрічне зобов`язання по оплаті послуг виконав, однак з порушенням строків, які встановлені Договором. Відповідачем повний розрахунок з позивачем проведений 19.12.2018.

Згідно із п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними  установами/організаціями.

Отже, відповідачем отриманий від позивача природний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними  установами/організаціями. Тобто відповідач належить до підприємств, на відносини з врегулювання заборгованості яких поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" в редакції Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу"

Колегія суддів зазначає, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Водночас, 29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" №1639-IX від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону №1730-VIII та до його назви.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону №1639-IX, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону №1639-IX (далі по тексту також - Закон №1730-VIII), для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону №1639-IX, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 01.06.2021 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:

- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;

- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахуваннястягнення з боржників (споживачів) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.

Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Зі змісту абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №1730-VIII  слідує, що до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону віднесена заборгованість за спожиті енергоносії та заборгованість з різниці в тарифах. Під процедурою врегулювання заборгованості законодавець визначив заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Судом встановлено, що за поставлений природний газ за договором відповідач розрахувався у повному обсязі, про що свідчать банківські виписки по рахунку АТ "Укргазбанк" прийнятих платежів відповідача на користь позивача (а.с. 104 том 1 - а. с. 249 том 3). Згідно даних відомостей останній платіж було проведено 19.12.2018.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що добровільне погашення відповідачем суми основного боргу до визначеного статтею 7 Закону №1730-VIII строку (01.06.2021) унеможливлює укладення договору реструктуризації. Адже, як слідує із змісту положення ч. 1 ст. 5 Закону, реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість. Тобто, закон не передбачає можливості укладення договору реструктуризації вказаних нарахувань.

Таким чином, із змісту Закону №1730-VIII слідує, що основна заборгованість та заборгованість з 3 % річних, неустойки, інфляційних витрат відокремлені законодавцем, хоча останні нарахування включаються у довідку для включення в реєстр, але вони відображаються із основною заборгованістю, яка підлягає врегулюванню згідно Закону.

З огляду на викладене, суд вважає, що за відсутності заборгованості зі сплати  основного боргу до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ч. 1 ст. 7 Закону №1730-VIII, відповідно до якого: нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 01.06.2021, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 01.06.2021.

При цьому встановлений Законом обов`язок списати заборгованість виникає у позивача з моменту набрання ним чинності. Оскільки інформацію про відповідача неможливо внести до "Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості" у зв`язку із погашенням основної заборгованості станом на 01.06.2021, на погляд суду, є недоцільним подання останнім до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, інформацію про заборгованість зі сплати неустойки, 3 % річних та інфляційних витрат, в умовах відсутності боргу, який підлягає врегулюванню за Законом. Вказаний висновок суду обумовлений також відсутністю в положеннях Закону №1730-VIII імперативної норми, яка б зобов`язувала відповідача подавати вказану інформацію, за вказаних обставин.  

Додатково слід зазначити, що у випадку неможливості застосування при зазначених обставинах положення ч. 1 ст. 7 Закону №1730-VIII споживач, який допустив порушення строків проведення розрахунків за отриманий природний газ, однак в подальшому розрахувався у повному обсязі, опинився б в гіршому становищі, ніж споживач, який не виконав зобов`язання. Тоді як, відповідно до пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав і інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також публічного інтересу.

Таким чином, приписи ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (дата набрання чинності 29.08.2021) виключають можливість застосування відносно відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань.

Враховуючи зазначені положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" та встановивши, що відповідачем отриманий від позивача природний газ використовувався для виробництва теплової енергії; відповідач належить до підприємств, на відносини з врегулювання заборгованості яких поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу"; здійснення погашення заборгованості за переданий позивачем відповідачу природний газ за договором було здійснено до до 01.06.2021,  суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача пені у розмірі 1127841,58 грн, 3% річних у розмірі 107601,10 грн, інфляційних втрат у розмірі 154582,40 грн у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого у період з грудня 2017 по 30.09.2018 на підставі Договору №3205/1718-КП-1 від 20.09.2017 природного газу задоволенню не підлягають.

Таким чином, доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2021 у справі №902/1129/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2021 у справі №902/1129/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №902/1129/19 повернути до господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "27" січня 2022 р.

Головуючий  суддя                                                                      Савченко Г.І.

Суддя                                                                                              Демидюк О.О.  

Суддя                                                                                              Павлюк І.Ю.