22-ц/804/403/22

                                                                                263/15769/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 263/15769/20

Номер провадження  22-ц/804/403/22

28 січня 2022 року                                                                       місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

                 головуючого судді Лопатіної М.Ю.

                 суддів –Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.

         сторони:

позивач – ОСОБА_1  

відповідачка – ОСОБА_2

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1   на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Ікорської  Є.С.,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

25 вересня 2021 року ОСОБА_1   звернувся до суду з заявою про ухвалення  додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що 02 квітня 2021 року між адвокатом Хартиновою Г.Л. та Клітним К.В.  було укладено договір б/н про надання останньому правничої допомоги у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, припинення стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. Вказана справа судом була розглянута та рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 вересня 2021 року позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, про визначення проживання дитини задоволено; визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, про визначення проживання дитини відмовлено.

З урахуванням наведеного,  ОСОБА_1 просив ухвалити  додаткове рішення про стягнення на його користь з ОСОБА_2 понесені ним судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2021 року заяву адвоката Харитонової Г.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклуванні Маріупольської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом із батьком та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклуванні Маріупольської міської ради, про визначення місця проживання дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2100 гривень. В решті  вимог відмовлено.

  Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий суд виходячи з задекларованих в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці ЄСПЛ принципів пропорційності, розумності і співмірності,   вважав необхідним зменшити суму судових витрат та стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2100 гривень, що обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

           В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ,  посилаючись на порушення судом першої інстанції норм  матеріального та процесуального права, просив скасувати додаткове  рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь понесені ним судові витрати у розмірі 10 000,00 гривень.

Скарга мотивована тим, що  в порушення положень вимог процесуального права,  місцевий суд застосував рекомендовані (мінімальні ставки) адвокатського гонорару, з яких ціна начебто за складання позовної заяви немайнового характеру складає 1600 гривень та за складання звернень, заяв, скарг від 500 гривень. При цьому, судом взагалі не було враховано інші види правничих робіт, які були проведені адвокатом Харитоновою Г.Л. Зазначив, що відповідачкою не ставилась під сумнів методика оцінки вартості роботи адвоката та невідповідність їх вартості ринковій, між тим, суд вийшовши за межі заперечень відповідачки самостійно вдався до оцінки вартості правничої допомоги з посиланням на рекомендації.

Доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_2 , посилаючись на відповідність оскаржуваного додаткового рішення вимогам законності  та обґрунтованості, просила апеляційну скаргу відхилити.

В обґрунтування відзиву  зазначила, що у справі фактично відбулось одне судове засідання, в якому приймала участь адвокат Харитонова Г.Л., зазначена обставина врахована судом першої інстанції при постановленні додаткового рішення. При цьому, суд зробив правильний висновок, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу неспівмірна з реальним обсягом такої допомоги у суді першої інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

          Відповідно до вимог ч.13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України  справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

          Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали  справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

           Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення  суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Згідно  п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України  суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.  Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема,  витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката,  несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

    Положеннями ч. 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 

    В силу положень ч.ч.1,2 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

     Відповідно до  частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг за виконання робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та  шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

            Встановлено, що 02 квітня 2021 року між адвокатом Хартиновою Г.Л. та замовником ОСОБА_1   було укладено договір б/н про надання останньому правничої допомоги у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, припинення стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. (а.с 38-39).

З Додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 02 квітня 2021 року вбачається, що сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правничої допомоги становить 15 000 гривень (п.2 Додатку). Згідно з пунктом  5 Додатку, сторони погодили, що вартість години робочого часу адвоката при виконанні ним робіт, передбачених п.п.1.1,2.1. Договору складає 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01 січня 2020 року,  а саме 2102 гривень х 50 % = 1050 гривень, але може бути зменшений або збільшений за домовленістю сторін в залежності від складності виконаних робіт (а.с.216).

Відповідно до копії акту № 1  приймання -передачі наданих послуг за договором   про надання правничої допомоги від 23 вересня 2021 року, адвокат Харитонова Г.Л. надала, а замовник ОСОБА_1   прийняв, юридичні послуги відповідно до п.п.1, 2.1,2.2 Договору; загальна вартість послуг адвоката за цим актом приймання-передачі послуг становить 10 000,00 гривень та   складається з консультації з вивчення документів (2 години) -1500 грн.; пошуку доказів (4 години) – 3500 гривень; складання відзиву (4 год.) – 3000 гривень; складання запиту (1 години) – 500 гривень; складання 2 клопотань та 3 заяв (2 години) – 1500 гривень; підписанням цього акту сторони підтвердили факт надання юридичних послуг (а.с.215).

Також з огляду на  матеріали справи,  позивач ОСОБА_1   у суді першої інстанції не подавав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.  23 вересня 2021 року, перед ухваленням рішення по суті справи,  позивач подав до суду заяву, в якій зазначив, що  поніс витрати на правничу допомогу у сумі 15000 гривень.

         У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

            Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

           При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

       У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

        Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

        Згідно з статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

        Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України).

         Дослідивши матеріали справи, а також додані до заяви договір про надання правової допомоги, акт приймання -передачі виконаних робіт та наданих послуг з описом наданих послуг, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів ( заяви на ознайомлення з матеріалами справи, об об`єднанні позовів, проведення підготовчого судового засіданні без участі адвоката, відзив на зустрічну позовну заяву) їх значення для справи, суд першої інстанції, використавши свої дискреційні повноваження, дійшов обґрунтованого висновку, що сума у 2100 гривень, як відшкодування витрат на правничу допомогу, є співмірною із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

           При цьому довід апеляційної скарги про те, що суд безпідставно послався в оскаржуваному рішенні на рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, апеляційний суд відхиляє, оскільки ці посилання не вплинули на  правильні висновки  суду.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи сторін, проаналізувавши у справі докази, суд першої інстанції дав їм належну  правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення  з відповідачки  витрат на правничу допомогу.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вищевказаних обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої  інстанції -  залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374,375,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   залишити без задоволення.

Додаткове рішення  Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її прийняття.

Судді:

Повний текст постанови складено 28 січня 2022 року.

Суддя: