Справа № 222/1719/20

Провадження № 2/222/6/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2022 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,

за участю секретаря Темір В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представники учасників справи:

представник позивача - адвокатка Краснова І.О.,

представник відповідачів - адвокатка Коваленко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нікольське, за участю представника відповідачів - адвоката Коваленко К.О., цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права сумісної власності на майно та поділ майна,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, з урахуванням уточнених позовних вимог, вказуючи, що з 2010 року вона проживала однією сім`єюбез реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З ОСОБА_4 вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проводили сумісні витрати, купували майно в інтересах сім`ї, турбувалися один про одного. На час створення сім`ї вони в іншому шлюбі не перебували. В 2010 році вони переїхали до м. Мегіон, де ОСОБА_4 мав власну квартиру. ОСОБА_4 працював водієм автобуса, а вона працювала на різних роботах. Вони проживали у взаєморозумінні, повазі та продовжували будувати плани на майбутнє. Зроблені кошти вони відкладали на завершення будівництва житлового будинку, яке було раніше розпочато ОСОБА_4 . У 2013 році вони переїхали до смт. Нікольське, де проживали у її матері за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_4 зареєструвався. Також, ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі рішення Володарського районного суду Донецької області № 2-59/2010 від 11.01.2010 року належить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на 2013 рік вищевказаний будинок мав великий відсоток зносу, а саме на етапі виготовлення несучого коробу будівництво було призупинене: перший поверх був недобудований, роботи по обробці та штукатурці стін - відсутні, підлога не зацементована, водопостачання не підведене. Будинок був непридатним для проживання. Через деякий час після повернення до смт. Нікольське вони почали займатися капітальним ремонтом будинку, більшість ремонтних робіт вони виконували самостійно. Сумісно із ОСОБА_4 вони оброблювали земельну ділянку, посадили фруктові дерева та чагарники, доглядали за городом. Під час ремонту були придбані меблі та побутова

техніка. Також, 20.04.2013 року за спільні кошти вони придбали автомобіль марки ГАЗ, модель 2705 288 ЗНР, 2012 року випуску, тип вантажний фургон малотоннажний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований на її ім`я. З 22.07.2015 року вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . В період з 2016-2017 рр. вона з ОСОБА_4 займалися оформленням документів для оренди земельної ділянки, на якій розташованій їх будинок, та з останнім було укладено договір оренди земельної ділянки. 01.06.2020 року вони продали автомобіль ГАЗ, до отриманих від продажу коштів додали накопичену суму та придбали автомобіль марки Cherry Tiggo, 2013 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був оформлений на ім`я ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Вона сплатила всі витрати на поховання ОСОБА_4 та оплатила поминальний обід. Після смерті ОСОБА_4 до їх будинку приїхали його донька ОСОБА_2 зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , які примусили її віддати ключі від будинку, навіть не надали можливості зібрати особисті речі, вимагали знятися з реєстрації. Протягом двох місяців у будинку залишилась проживати колишня дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . Відповідачка ОСОБА_2 сказала їй, що вона подала документи для отримання спадщини і все майно належатиме їй, а вона не має ніяких прав на нього. З місцевої газети «Заря Приазов`я» від 25.11.2020 року вона дізналася, що ОСОБА_5 розпродає їх сумісне із ОСОБА_4 побутове майно. Від сусідів вона дізналася, що їх житловий будинок та автомобіль також виставлені на продаж, автомобілем користується ОСОБА_5 . Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідно їй для визнання права сумісної власності на майно та його розподіл. Зазначає, що в результаті її з ОСОБА_4 сумісних трудових та грошових затрат для добудови домоволодіння та проведення капітального ремонту будинку вартість будинку значно збільшилась, він став придатним для проживання. Тому вважає, що збільшення вартості домоволодіння надає їй право на визнання за нею права власності на його 1/2 частину. Стосовно автомобіля, то він був придбаний за сумісні грошові кошти, під час проживання однією сім`єю, то вона має право на його 1/2 частину. В зв`язку з чим просить встановити факт її проживання однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_4 з 2010 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати житловий будинок АДРЕСА_2 , автомобіль Cherry Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та предмети побуту - об`єктами спільної сумісної власності її та ОСОБА_4 , визнати за нею право власності на 1/2 частину вищевказаних житлового будинку та автомобіля, виділити їй в натурі наступні меблі та побутову техніку: одне металеве спальне ліжко вартістю 1900,00 грн., один матрац вартістю 1340,00 грн., комод вартістю 480,00 грн., спальний гарнітур «Бароко» вартістю 10030,00 грн., морозильну камеру «Лар» вартістю 3600,00 грн., хлібопічку Gorenije ВМ 900 AL, обідній стіл вартістю 460,00 грн., газову плиту вартістю 4600,00 грн., кухонний гарнітур «Барбара» вартістю 4630,00 грн. та кухонний куточок, вартістю 5790,00 грн.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 28.12.2020 року по даній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на підготовче судове засідання. Питання щодо участі у справі відповідачки ОСОБА_2 , яка є громадянкою Російської Федерації та проживає на території Російської Федерації, шляхом звернення із судовим дорученням до компетентного суду Російської Федерації ухвалено вирішити під час підготовчого судового засідання.

Під час проведення підготовчого засідання, ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 26.01.2021 року за клопотанням представника позивачки витребувано з Нікольської державної нотаріальної контори копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім цього, ухвалою суду від 15.02.2021 року за клопотанням представника позивачки витребувано у приватного нотаріуса Нікольського районного нотаріального округу Майшмаз С.Ф. інформацію чи відкривалась спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідні витяги із Спадкового реєстру щодо наявності або відсутності спадкоємців (за законом та за заповітом), а в разі заведення такої спадкової справи, витребувано її копію.

Також, ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 03.03.2021 року за

клопотанням представника позивачки замінено первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_6 .

Крім цього слід зазначити, що під час підготовчого провадження, в підготовчому судовому засіданні вищевказаною ухвалою суду строк проведення підготовчого провадження у справі було продовжено на 30 днів.

Ухвалою суду від 21.04.2021 року, яка не була оформлена окремим процесуальним документом, а була занесена до журналу судового засідання, судом долучено до матеріалів справи уточнену позовну заяву із зміненими позовними вимогами.

Також, ухвалами суду від 21.04.2021 року, які не були оформлені окремими процесуальними документами, а були занесені до журналу судового засідання, клопотання представника позивачки про забезпечення доказів по справі за позовними вимогами до відповідачки ОСОБА_6 а саме про витребування відомостей про перетин кордону позивачкою ОСОБА_1 у період з 01.01.2010 року до 01.05.2014 року, витребування матеріалів правової справи та інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_2 , надання дозволу державному виконавцю на примусове проникнення до житлового будинку АДРЕСА_2 з залученням техніка КП «Нікольської районної ради «Бюро технічної інвентаризації», витребування відомостей про власника автомобіля Cherry Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , витребування у редакції газети «Заря Приазов`я» відомостей про особу, яка подавала заяву про продаж майна, витребування з Нікольської селищної ради відомостей про дату та підставі реєстрації ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_2 , витребування відомостей про реєстрацію та розірвання шлюбу відносно ОСОБА_4 , а також про виклик та допит свідків були залишені без задоволення, з причини їх безпідставності, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не заперечувалися в повному обсязі особою до якої вони на той час були пред`явлені, а саме відповідачкою ОСОБА_6 , яка також в свою чергу стверджувала, що вона не має відповідати за позовом.

Крім цього, з аналогічних підстав, ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 07.05.2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивачки про забезпечення позову у даній цивільній справі шляхом накладення арешту на спірний житловий будинок та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного будинку, а також заборони видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом або за заповітом на спадкове майно, що належало ОСОБА_4 , до набрання рішенням законної сили, здійснення опису всього побутового майна, яке знаходиться у житловому будинку, передачі позивачці спірного побутового майна на відповідальне зберігання, також накладення арешту на спірний автомобіль та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного автомобіля, передачі їй автомобіля, ключів від нього та документів про реєстрацію автомобіля на відповідальне зберігання.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 07.05.2021 року за клопотанням представника позивачки замінено відповідачку ОСОБА_6 на належних відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Участь відповідачів забезпечена шляхом звернення із судовим дорученням до компетентного суду Російської Федерації відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах. Також зазначеною ухвалою провадження по справі було зупинено до повернення матеріалів судового доручення.

Відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідним судом РФ вручено відповідний пакет судових документів та проведено відповідні окремі процесуальні дії, зокрема роз`яснені права та обов`язки, право відводів, відібрані пояснення по справі у тому числі письмові заперечення, щодо предмету спору, залучені письмові докази, тощо.

22.07.2021 року відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надані заперечення на позовну заяву, в яких останні позов не визнали та заперечували проти його задоволення. Свої заперечення обґрунтували тим, що на території РФ позивачка ОСОБА_1 та їх батько ОСОБА_4 ніколи не проживали однією родиною. Шлюб між їх батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_7 офіційно був розірваний у 1987 році, але до 2011 року вони проживали разом

однією сім`єю в м. Мегіон, в квартирі, що належить їх матері. Після того, як батьки розійшлися, батько став проживати окремо у належній йому квартирі в м. Мегіон. В 2011 році чи 2012 році їх батько їздив у відпустку в Україну в смт. Нікольське, після чого розповів, що познайомився з жінкою ОСОБА_1 , якій запропонував приїхати до нього в гості в м. Мегіон. Вона дійсно 2 рази приїжджала в м. Мегіон, на який строк сказати не можуть, але не на довго приблизно на 2-3 місяці. Відносини їх батька та ОСОБА_1 під час її приїзду у гості не можна назвати сімейними, оскільки жодного спільного господарства вони не вели. Про сумісний бюджет також казати не можна, оскільки ОСОБА_1 не працювала та не могла працювати, оскільки була іноземним громадянином та для роботи їй необхідно було отримати дозвіл на роботу. В подальшому їх батько вирішив переїхати жити в смт. Нікольське, оскільки у нього там був будинок, збудований ним та їх матір`ю ОСОБА_7 ще в 1990-1994 роки (дати орієнтовні). Вищевказаний будинок був юридично не оформлений та потребував косметичного ремонту, оскільки в ньому ніхто не мешкав з моменту будівництва. Враховуючи, що батько не був громадянином України, а тому за пропозицією ОСОБА_1 одразу по приїзду в Україну він став проживати в будинку позивачки та її матері, там же зареєструвався за місцем проживання. При переїзді в Україну батько продав квартиру, автомобіль, а в подальшому і дачу, що перебували у його власності на території РФ, а тому грошові кошти у нього були та він самостійно, без чиєїсь допомоги купував собі необхідні речі. Ремонт в будинку також був зроблений за кошти батька. Зі слів батька відомо, що він жодного разу не брав у ОСОБА_1 грошові кошти та у спільного бюджету у них не було. Влітку 2015 року батько перейшов жити в свій будинок, а через деякий час і зареєструвався в ньому. Також, через деякий час ОСОБА_1 перейшла жити до батька та він не заперечував щоб вона прописалась у нього, але прожила вона не довго. При їх спілкуванні батько казав, що сам собі готовить їсти, стирає білизну. Їм відомо, що взаємовідносини ОСОБА_1 та їх батька, після його переїзду до свого будинку, складалися на економічно вигідних умовах один для одного. Так, ОСОБА_1 приходила до батька декілька разів у місяць та допомагала йому обробляти земельну ділянку, доглядати за городом, прибирати в будинку, а він в свою чергу оплачував її послуги. В 2018 році їх мати ОСОБА_7 приїхала в смт. Нікольське та відносини між батьками відновилися, вона стала ходити до нього у гості, допомагати по дому, а саме робити всію жіночу роботу, яку він раніше робив сам. Мати прописалася в будинку батька та по суті вони почали проживати разом. В той період, коли їх мати виїжджала назад в Росію, що було вимушено за станом її здоров`я, то за проханням батька до нього приходила ОСОБА_1 на раніше взаємовигідних умовах, як ходять соцпрацівники до своїх підопічних та вони про це знали. В квітні 2019 року батько приїжджав в Росію, для медичного обстеження, заміни прав та просто до них у гості, де проживав в квартирі матері, яка в свою чергу проживала в його будинку. Коли батько їхав, він забрав 11000 доларів США, які зберігалися у них від продажу його дачі. Гроші він забрав, оскільки хотів купити автомобіль та поїхати з матір`ю в Карпати. Автомобіль він придбав за 7500,00 доларів США, але з`їздити з матір`ю у відпустку не встиг. При таких обставинах, їм не зрозуміло, як ОСОБА_1 може заявляти про те, що вони проживали однією сім`єю, всі сусіди бачили та знали які у них взаємовідносини та те, що батько відновив відносини з їх матір`ю. Доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що вона разом з батьком добудовували спірний будинок, не відповідають дійсності, оскільки будинок повністю був побудований їх батьками в 90 роки, а завершив його оформлення батько у серпні 2013 року. В частині будівельних та оздоблювальних робіт все було зроблено, лише що не було дороблене це підлога в гаражі та сараю, але і на даний час підлоги в цих приміщеннях не має. Безумовно, з урахуванням того, що в будинку багато років ніхто не проживав, внутрішні приміщення будинку потребували ремонту, але не капітального, а косметичного, про що в принципі і пише позивачка перераховуючи виконані роботи в будинку. Проте, дані роботи були виконані за рахунок особистих коштів батька. Що стосується майна перерахованого позивачкою в заяві, то де воно знаходиться їм не відомо, оскільки коли вони приїхали на похорон батька, даного майна в будинку не було. Також, зазначили, що про смерть батька їм стало відомо від своєї матері, яка в свою чергу дізналася цю новину від своєї матері ОСОБА_8 , яка проживає в смт. Нікольське, а їй про це повідомив сусід, який вранці ходив в поліклініку та бачив там позивачку, яка оформлювала документи про смерть батька. ОСОБА_1 про смерть батька їм не

повідомляла, хоча така можливість у неї була, та збиралася поховати їх батька до їх приїзду. Витрати на похорони батька були сплачені ОСОБА_1 частково, після похорону їх мати ходила до похоронного агентства та доплачувала грошові кошти. Казати про те, кому належали сплачені ОСОБА_1 грошові кошти, то вона не зазначила, що дані гроші вона забрала із сейфа батька та вони їй не належали. Також, твердження ОСОБА_1 про те, що вони вимагали від неї віддати їм ключі від будинку та подати заяву про зняття з реєстрації не відповідають дійсності. ОСОБА_1 віддала ключі від будинку добровільно, при цьому нічого не сказавши про свої особисті речі. Коли вони після похорону батька приїхали до нього додому, то в будинку не було жодної жіночої речі, окрім речей, що належали їх матері. На їх запитання щодо речей, які вони точно знають повинні були бути у батька - 2 плоских телевізора, пральна машинка автомат, пральна машинка «малютка», швейна машинка, а також куди поділись гроші із сейфа, остання відповіла, що всі ці речі їй подарував їх батько та вона їх забрала. Знятися з реєстрації ОСОБА_1 відмовилась, сказавши, що їй сказали поки не виписуватись з будинку. Вже перебуваючи у м. Мегіон від своєї тітки ОСОБА_6 вони дізналися, що ОСОБА_1 звернулася до суду.

Між тим, після виконання судового доручення, ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 20.09.2021 року провадження по справі було поновлено для подальшого здійснення підготовчого провадження.

Стороною відповідачів та їх представником відзив у передбачений ЦПК України спосіб на позовну заяву не надано.

Ухвалою суду від 05.10.2021 року, яка не була оформлена окремим процесуальним документом, а була занесена до журналу судового засідання, представнику позивачки відмовлено у задоволенні клопотання про направлення позивачці копії заперечень на позовну заяву, для ознайомлення, оскільки дані заперечення не є відзивом на позовну заяву та їх видача судом нормами ЦПК не передбачена.

Крім цього, стороною позивача в ході підготовчого розгляду справи за пред`явленими позовними вимогами саме до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (після їх залучення до участі в справі) відповідних клопотань про забезпечення позову, доказів, виклику для допиту свідків, тощо не заявлялося.

Інших клопотань учасниками судового процесу не заявлено.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 05.10.2021 року підготовче провадження закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.

Крім цього, в ході підготовчого провадження відповідачкою ОСОБА_2 заявлено клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з приводу підтвердження обставин будівництва будинку, часу проживання в ньому її батька ОСОБА_4 і з ким він проживав, обставин смерті та його похорону, а також ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , з приводу підтвердження обставин передачі ключів від будинку та обстановки в будинку на день похорону ОСОБА_4 , яке вищенаведеною ухвалою суду було задоволено.

Під час судового розгляду, ухвалою суду від 19.10.2021 року, яка не була оформлена окремим процесуальним документом, а була занесена до журналу судового засідання, представникам сторін відмовлено у задоволенні клопотання сторони позивача про врегулювання спору за участю суді, оскільки дане клопотання заявлено після початку судового розгляду справи по суті, тобто не на тій стадії судового розгляду, а клопотання представника позивачки щодо розгляду заяви про забезпечення позову залишено без задоволення, оскільки вказані клопотання вже були вирішені під час підготовчого провадження.

Також, за клопотанням представника відповідачівдо матеріалів справи долучено додаткові докази, які не були подані під час підготовчого провадження з причин, які судом визнано поважними, а саме долучено розписку про отримання документів від 13.12.2021 року, копію технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, копію довідки УСЗН № 09-15/1666 від 19.04.2021 року, копію паспорту ОСОБА_7 , копію будинкової книги, які у відповідності з оригіналами були засвідчені судом в судовому засіданні, та копії яких було надіслано іншій стороні.

Між тим, ухвалою суду від 13.12.2021 року, яка не була оформлена окремим

процесуальним документом, а була занесена до журналу судового засідання, представнику відповідачів відмовлено у долученні до матеріалів справи письмових доказів, а саме копії рішення Володарського районного суду Донецької області від 11.01.2010 року, копії виписок по Уралсиб, фототаблиці та надані документи були повернуті представнику відповідачів без розгляду, оскільки останнім не доведено поважність причин їх неподання суду у визначений судом строк.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокатка Краснова І.О. в судове засідання не прибули. Про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Відповідних заяв про перенесення, відкладення розгляду справи або про відмову від позову, тощо суду не надали, що свідчить про те, що сторона позивача не втратила інтерес до поданого позову, його підтримує та бажає щоб даний спір знайшов своє вирішення в суді.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокатка Коваленко К.О. під час розгляду справи позовні вимоги не визнали у повному обсязі та заперечували проти їх задоволення, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у запереченнях на позовну заяву. В останнє судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не прибула. Проте, представник відповідачки в останньому судовому засіданні пояснила, що рішенням Володарського районного суду Донецької області № 2-59/2010 від 11.01.2010 року за ОСОБА_4 визнано право власності на спірний житловий будинок. Зі змісту судового рішення вбачається, що в обґрунтування позовних вимог стороною позивача надано довідки СДНП та Володарської районної СЕС датовані 2009 року про те, що будинок повністю побудований без порушень пожежних та санітарних норм. Відтак, дане судове рішення спростовує твердження позивачки, що будинок був недобудований в 2013 році. Також не відповідають дійсності твердження позивачки, що будинок був недобудований в 2013 році, та суперечать відомостям з технічного паспорту та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. В технічному паспорті від 10.08.2009 року та витязі від 05.11.2013 року зазначено, що готовність будинку 100 %, процент зносу становить 33 %. Таким чином, твердження позивачки, що в 2010 році ОСОБА_4 було побудовано тільки основний короб будинку і роботи були призупинені, що будинок був непридатним для проживання, а вона спільно з померлим заробляла кошти для ремонту та добудовувала будинок є хибним. Крім цього, ОСОБА_4 зареєстрував ОСОБА_1 у своєму будинку для того, щоб отримувати субсидію, що підтверджується довідкою від 19.04.2021 року, згідно якої саме позивачці була надана субсидія за період з 01.10.2016 року по 30.04.2018 року в спірному будинку. Також, зазначає, що позивачка навмисно стверджує, що вона проживала разом з ОСОБА_4 саме з 2010 року, тобто коли рішенням суду за ОСОБА_4 було визнано право власності на спірний будинок, для того щоб мати право заявити вимоги на будинок. Фактично позивачка з ОСОБА_4 проживали разом нетривалий проміжок часу. Також вказала, що спірний автомобіль ОСОБА_4 придбав перед смертю у 2020 році за власні кошти, а тому він не є предметом розподілу.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона знаходилась у дружніх відносинах з родиною ОСОБА_14 , ОСОБА_7 є її кумою. Їй відомо, що в 80-х роках ОСОБА_7 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 в смт. Нікольське почали будувати двоповерховий будинок, який добудували приблизно в 2000 році. На цей момент ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були ще разом. В 2019 році вона приїхала в гості до ОСОБА_4 , де побачила ОСОБА_1 та зрозуміла, що вона є його співмешканкою. Також їй відомо, що ОСОБА_4 жив за рахунок грошей, які йому присилали з РФ. Після похорону ОСОБА_4 вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 приїхали до будинку померлого, приміщення якого на перший погляд виглядало нежилим.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що померлий ОСОБА_4 був його кумом. Вони познайомились приблизно в 1984 році, оскільки жили по сусідству. На той час ОСОБА_4 проживав зі своєю дружиною ОСОБА_7 та донькою

ОСОБА_2 . В подальшому родина ОСОБА_14 уїхала з смт. Нікольське на Північ на роботу. Приблизно через рік він з родиною також туди поїхали, де проживали у ОСОБА_14 та теж працювали. ОСОБА_4 працював водієм, а ОСОБА_7 прибиральницею, жили вони разом. Йому відомо, що Яковлєви приблизно в 90-х роках почали будувати будинок, який був добудований приблизно в 2010 році, всередині будинку всі роботи вже були зроблені. В 2013 році ОСОБА_4 повернувся жити в смт. Нікольське вже без дружини. Його діти пересилали йому пенсію з Росії. Він чув, що ОСОБА_1 ховала ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він знайомий і з ОСОБА_4 , і з його колишньою дружиною ОСОБА_7 , і з ОСОБА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 мешкали в РФ, де в 2011 році розійшлися. В 2013 році ОСОБА_4 приїхав разом з ОСОБА_1 з РФ до смт. Нікольське та вони деякий час проживали в будинку матері ОСОБА_1 , а потім переїхали разом в будинок по сусідству. ОСОБА_1 то проживала з ОСОБА_4 , то ні, оскільки їздила до матері та дітей. Зазначає, що 17 років тому будинок вже стояв добудований, але на той час в ньому ніхто не мешкав, ОСОБА_4 став проживати у будинку з 2015 року, в який за свої кошти придбав меблі. У ОСОБА_1 грошей не було, вона просила їх у ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він знав ОСОБА_4 з дитинства, оскільки вони жили по сусідству. Він пам`ятає, що ОСОБА_4 був одружений з ОСОБА_7 , на той час вони жили на Півночі. Коли ОСОБА_4 повернувся з РФ в смт. Нікольське, то одразу в будинку не жив, добудовував його. Будинок ОСОБА_4 будував за власні кошти. Спочатку у ОСОБА_4 з ОСОБА_1 були сімейні відносини, а потім вона стала зникати, ночувала у нього дуже рідко, ОСОБА_4 казав, що вона його соромиться. ОСОБА_1 користувалася грошима ОСОБА_4 , які він отримував у виді пенсії з РФ, які він також давав і для її сина. Також, йому відомо, що у ОСОБА_4 був автомобіль Газель, який був оформлений на ОСОБА_1 , після продажу якого ОСОБА_4 придбав автомобіль Чері Тіго, який вже оформив на себе.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що ОСОБА_4 був її сусідом. До 2015 року в будинку ОСОБА_4 ніхто не проживав, в середині будинок був недобудований, а зовні все було зроблено. ОСОБА_4 зі своєю дружиною ОСОБА_7 приїжджали з РФ та навідувалися до будинку. З 2015 року ОСОБА_4 почав проживати в будинку та дороблювати його, кухня в будинку була добудована, на першому поверсі можна було жити, за другий поверх не знає, оскільки вона там не була. ОСОБА_1 приходила до ОСОБА_4 та допомагала йому по господарству, в будинку вона начебто не жила., ОСОБА_4 жив сам. Про їх відносини вона нічого не знає.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників справи достатніми, забезпечуючи сторонам право на справедливий суд та не порушуючи принципу доступу людини до правосуддя, суд розглянув справу у відсутність нез`явившихся позивачки, її представника, відповідача ОСОБА_3 , та завершив розгляд справи без участі відповідачки ОСОБА_2 , яка в останнє судове засідання не прибула.

Вислухавши пояснення відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, письмові докази, заяви по суті справи, допитавши свідків, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Також ст. 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на

підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 22.04.1980 року ОСОБА_17 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьком зазначений ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний запис за № 37.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 виданого 27.07.2002 року ОСОБА_17 27.07.2002 року уклала шлюб з ОСОБА_18 та після укладення шлюбу останній присвоєно прізвище « ОСОБА_1 », про що складено запис акта про укладення шлюбу № 355.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого 01.04.1997 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьком зазначений ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний запис за № 132.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 05.06.2013 року ОСОБА_4 продав Муніципальному утворенню міста Мегіона належну йому на праві власності на підставі договору передачі (приватизації) квартири у власність від 25.03.1997 року, № 2827, квартиру АДРЕСА_3 автономного округу - Югра Тюменської області РФ, вартістю за даним договором 1550000,00 рублів.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки з розташованими на ній будівлями від 10.04.2014 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , продала належну йому на праві власності на підставі рішення Нижньовартовського райвиконкому від 23.01.1986 року № 15, земельну ділянку загальною площею 501 кв.м. з розташованими на ній об`єктами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 680000,00 рублів.

Відповідно до Витягу по рахунку на ім`я ОСОБА_2 в період з 19.10.2018 року по 11.01.2021 року остання здійснювала перекази грошових коштів у виді матеріальної допомоги ОСОБА_4 в загальному розмірі 9069,00 доларів США.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 232418723 від 13.11.2020 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 було зареєстровано за ОСОБА_4 30.08.2013 року на підставі рішення Володарського районного суду Донецької області № 2-59/2010 від 11.01.2010 року.

Також судом встановлено оскільки не заперечується сторонами, що право власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_5 визнано за ОСОБА_4 на підставі судового рішення Володарського районного суду Донецької області № 2-59/2010 від 11.01.2010 року.

Відповідно технічного паспорту виготовленого станом на 10.08.2009 року житловий будинок АДРЕСА_5 з готовністю 100% складається з житлового будинку літ. А-1 з відсотком зносу 33 %, цокольного поверху літ. А/ц з відсотком зносу 30 %, збудованих в 1994 році, погребу літ. А/п, входу до погребу літ. Ш/п, сіней літ. а-1, збудованих у 1992 році з відсотком зносу 30 %.

Відповідно до вкладеного талону до паспортного документу серії НОМЕР_6 громадянина Росії ОСОБА_4 27.01.2014 року останньому продовжено строк перебування в Україні до 27.04.2014 року та його місцем проживання в Україні зазначено: АДРЕСА_1 , приймаючою стороною є гр. України ОСОБА_20 .

Відповідно до будинкової книги за адресою: АДРЕСА_5 , з 17.07.2015 року був зареєстрований ОСОБА_4 , з 22.07.2015 року - ОСОБА_1 та з 23.07.2018 року - ОСОБА_7 .

Згідно довідки УСЗН Маріупольської райдержадміністрації Донецької області № 09-15/1666 від 19.04.2021 року за адресою: АДРЕСА_5 , була призначена субсидія ОСОБА_1 за період з 01.10.2016 року по 30.04.2018 року.

Відповідно до повідомлення регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій області від 05.02.2021 року № 31/5-6-аз відповідно до інформації Єдиного державного реєстру транспортних засобів транспортний засіб ГАЗ 2705-288, номер кузова НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , 2012 року випуску, червоного кольору, в період з 20.04.2013 року по 11.06.2020 року був зареєстрований за ОСОБА_1 .

Згідно копій товарних чеків протягом 2015-2018 рр. було придбано наступне майно: м`який куток вартістю 5790,00 грн., спальня «Бароко» вартістю 10030,00 грн., м/к «Консул» вартістю 7120,00 грн., передпокій «Лідія» вартістю 1460,00 грн., кухня кутова «Барбара» вартістю 4630,00 грн., к/у «Мальта» вартістю 1070,00 грн., 2 металевих ліжка загальною вартістю 3600,00 грн., комод вартістю 480,00 грн., матрац «Класика» вартістю 1340,00 грн. та матрац «Класика» вартістю 960,00 грн. Між тим в даних товарних чеках покупець не вказаний.

Також, судом встановлено, оскільки не заперечується сторонами, що в 2020 році було придбано автомобіль марки Cherry Tiggo, 2013 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був зареєстрований на ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 виданого 03.11.2020 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 у віці 63 років, про що складено відповідний актовий запис № 154.

Згідно довідки виконавчого комітету Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області № 2563 від 10.11.2020 року на момент смерті гр. ОСОБА_4 (помер а/з № 154 від 03.11.2020 року) згідно будинкової книги був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 і мав наступний склад сім`ї: колишня дружина ОСОБА_7 , 1962 року народження, та ОСОБА_1 , 1968 року народження.

31.03.2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до нотаріуса нотаріального округу міста Мегіон Ханти-Мансійського автономного округу-Юги Тюменської області РФ Штейнікової О.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті їх батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вимоги сторони позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Також відповідно правового змісту положень вищевказаної статті встановлення судом юридичних фактів можливо за умови, що від їх встановлення залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст. 315 ЦПК України).

Як вбачається із позовної заяви, встановлення даного факту позивачки необхідно для визнання майна придбаного за час проживання з померлим спільною сумісною власністю та його розподіл.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Верховний Суд в Постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 роз`яснив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-148 цс12 від 12 грудня 2012 року, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

З огляду на вищевказане, системний аналіз наявних доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам сім`ї в період саме з 22.07.2015 року по день смерті останнього тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки цей факт підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами та показами допитаних в судовому засіданні свідків.

Так, з досліджених документів вбачається що ОСОБА_1 зареєстрована за місцем проживання ОСОБА_4 у спірному будинку саме з 22.07.2015 року по 03.11.2020 року що дає суду підстави вважати, що початком періоду сумісного проживання останніх є саме дата 22.07.2015 року, а закінчення - дата смерті ОСОБА_4 . Крім цього факт перебування ОСОБА_1 у будинку ОСОБА_4 у вказаний період підтверджено показами свідків, які дали пояснення, що періодично бачили ОСОБА_1 у вказаному домоволодінні, та як вона туди приходила. Також з показів свідків вбачається, що ОСОБА_4 давав грошові кошти ОСОБА_1 , остання їх приймала та допомагала йому по господарству. Також він надавав їй кошти для вирішення проблем її сина. Крім цього факт сумісного проживання позивачки та померлого ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтверджується наданими стороною позивача фотознімками та частково визнається стороною відповідачів.

Задовольняючи вказану вимогу, суд також виходить з того, що а ні ОСОБА_1 , а ні ОСОБА_4 в період їх сумісного проживання однією сім`єю не перебували кожний в окремому шлюбі з іншими особами, що не заперечується сторонами.

Між тим, слід зазначити, що період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2010 року, як того просить встановити заявниця, не знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, оскільки дана обставина заперечується іншою стороною, а належних та допустимих доказів з цього приводу стороною позивача суду не надано.

Факт знайомства ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у 2010 році, та того, що ОСОБА_1 приїздила до ОСОБА_4 в РФ, та останній по приїзду до України на постійне місце проживання зареєструвався у будинку її матері жодним чином не свідчить про сумісне проживання останніх та виникнення сімейних відносин з відповідними взаємними правами та обов`язками, спільним бюджетом, веденням спільного господарства, побуту, тощо.

Доказів сумісного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за межами України матеріали справи не містять.

Слід також зазначити, що суд не бере до уваги доводи сторони відповідачів на які вони посилаються як на підстави відмови у задоволенні вказаної вимоги, оскільки висновки суду підтвердженні наявними в матеріалах справи письмовими доказами та показами свідків.

Факт того, що колишня дружина померлого ОСОБА_4 також зареєстрована за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не спростовує висновків суду, тим паче, що допитані свідки (з боку відповідачів) не надали пояснень, що колишня дружина фактично мешкала разом з ОСОБА_4 до дня його смерті.

Також не спростовує висновків суду та обставина на яку посилається сторона відповідача, що наявність реєстрації ОСОБА_1 у спірному будинку обумовлена виключно лише отриманням субсидії. На думку суду, вказана обставина навпаки підтверджує факт проживання ОСОБА_1 у спірному будинку разом з ОСОБА_4 та раціональне планування останніми витрачення коштів на комунальні послуги з метою економії сімейного бюджету.

Щодо вимоги визнання автомобіля автомобіль марки Cherry Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину вказаного автомобіля слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 74 СК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

За змістом наведеної норми правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст. 74 СК України.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Згідно ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 60 СК України поширює правовий режим спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, що є продовженням загальної норми ч.3 ст. 368 ЦК України.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хворобою, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В силу положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної сумісної власності.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Як вище зазначалося судом встановлено факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 22.07.2015 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторонами також не заперечується та визнається, що у 2020 році придбано майно: автомобіль марки Cherry Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_4 .

Таким чином суд вважає встановленим, що за час сумісного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 у 2020 році придбано майно: автомобіль марки Cherry Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_4 , а тому в розумінні положень ст. 74 СК України він є спільною сумісною власністю позивачки та померлого ОСОБА_4 , а тому до даних відносин підлягає застосуванню положення глави 8 СК України, в зв`язку з чим, враховуючи, що між позивачкою та ОСОБА_4 жодних договорів, щодо розподілу майна укладено не було, позивачка має право на 1/2, як рівну частку, майна, яке було набуте нею та ОСОБА_4 за їх час проживання однією сім`єю, а саме спірного автомобіля та визнання за нею права власності на 1/2 його частку.

Також слід зазначити, що задовольняючи дану вимогу, суд також виходить з того, що стороною відповідача не доведено, що спірний автомобіль ОСОБА_4 придбав саме за власні особисті кошти, що не мали статусу спільних сумісних, а надані стороною відповідачів на

підтвердження даних доводів докази, судом не беруться до уваги, оскільки факт отримання грошової допомоги з РФ та факт продажу останнім нерухомого майна не свідчить про витрачання отриманих коштів саме на купівлю за ці кошти вказаного автомобіля.

Щодо вимоги визнання житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_5 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину вказаного будинку слід зазначити наступне.

Так, як на підставу задоволення вказаної вимоги позивачка посилається на ту обставину, що вказане нерухоме майно було набуто ОСОБА_4 за час їх сумісного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2010 року, а тому на підставі положень статті 74 СК України вказане нерухоме майно є їх спільною сумісною власністю, та підлягає розподілу в рівних частках. Також як на підставу задоволення даної вимоги позивачка також посилається на положення ст. 62 СК України обґрунтовуючи заявлену вимогу тою обставиною, що за час їх сумісного проживання з ОСОБА_4 внаслідок їх сумісних трудових та грошових затрат для добудови домоволодіння та проведення капітального ремонту будинку, вартість будинку значно збільшилась, він став придатним для проживання, а тому вважає, що збільшення вартості домоволодіння надає їй право на визнання за нею права власності на 1/2 частину домоволодіння.

Як зазначалося вище, та встановлено судом, право власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_5 було зареєстровано за ОСОБА_4 30.08.2013 року на підставі рішення Володарського районного суду Донецької області № 2-59/2010 від 11.01.2010 року, тобто поза межами періоду проживання останнього з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому підстав визнавати вказаний жилий будинок на підставі положень ст. 74 СК України на яку позивачка посилається як на підставу задоволення даної позовної вимоги, спільною сумісною власністю її та померлого ОСОБА_4 немає, а відповідно і не має підстав для застосування положень глави 8 СК України, зокрема ст.ст. 60, 61, 62, 65, 69-71 цього Кодексу.

Між тим слід зазначити, що відмовляючи в задоволенні вказаної вимоги крім вищезазначеного суд, також виходить з того, що позивачкою не вірно обрано спосіб захисту своїх прав.

Так, як зазначалося вище позивачка посилаючись на положення ст. 62 СК України, вказуючи, що за час її сумісного проживання з ОСОБА_4 , внаслідок їх спільних трудових та грошових затрат спірний будинок у своїй вартості істотно збільшився, в зв`язку з чим він може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності та надасть їй право на визнання за нею права власності на Ѕ його частину.

Згідно ч.1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», члени сім`ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст. 156 Житлового кодексу України обов`язок не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво.

Разом з тим, наведені доводи позивачки у збільшенні вартості будинку за рахунок його капітального ремонту та добудови, в результаті її та ОСОБА_4 сумісних трудових та грошових затрат, відповідно до вищевказаних норм матеріального права, роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» (пп. 4, 5) дає їй право вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування затрат на будівництво, чого останньою заявлено не було.

Також в свою чергу, слід зазначити, що за життя власника жилого будинку, позивачка не пред`являла до нього вимог ні про відшкодування своїх затрат, ні про визнання частки в майні.

Отже, в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання спірного житлового будинку, об`єктом спільної сумісної власності, та визнання за нею права власності на 1/2 частку даного будинку слід відмовити у повному обсязі.

Щодо вимоги позивачки про визнання об`єктами спільної сумісної власності меблів та побутової техніки та виділення їх в натурі слід зазначити наступне.

Так, позивачкою на підтвердження придбання за час її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 спірного майна, а саме меблів, надано суду копії товарних чеків. Однак вказані копії не містять в собі достовірних даних, а саме прізвища покупців, адреси доставки товару або будь-яких інших ознак придбання меблів саме позивачкою або померлим ОСОБА_4 під час їх проживання однією сім`єю, тим паче, що дана обставина (факт придбання меблів) не визнається та заперечується протилежною стороною.

Крім цього, на підтвердження придбання побутової техніки позивачкою взагалі не надано жодних доказів, а її наявність у спірному будинку, як і наявність перелічених позивачкою в позовній заяві меблів, стороною відповідачів також заперечується.

Допитані свідки також заперечили факт придбання вказаного спірного майна.

Таким чином дана заявлена вимога є недоведеною, а тому задоволенню не підлягає.

Інші доводи учасників справи не спростовують висновків суду.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачкою при зверненні до суду було сплачено суму судового збору в розмірі 4215,29 грн. і суд задовольнив 28,10% заявлених позивачкою позовних вимог від суми 417978,00 грн., суд вважає, що з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню сума судового збору пропорційна розміру задоволених позовних вимог рівними частками у розмірі по 592,25 грн. з кожного, решта суми судового збору пропорційна розміру позовних вимог, в яких позивачці відмовлено, стягненню на користь останньої не підлягає.

Також, враховуючи, що при зверненні до суду з вимогою немайнового характеру про встановлення факту проживання однією сім`єю позивачкою судовий збір у розмірі 420,40 грн. сплачено не було, а позов в цій частині задоволено, суд вважає, що з відповідачів слід стягнути на користь держави судовий збір рівними частками у розмірі по 210,20 грн. з кожного.

Судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. які позивачка просила стягнути на свою користь з відповідачів задоволенню не підлягають оскільки дані витрати не підтвердженні жодними доказами.

Крім цього судовий збір сплачений позивачкою за подачу заяв про забезпечення доказів, позову також відшкодуванню останній відповідачами не підлягає, оскільки в задоволенні вказаних заяв було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 315, 352, 354, 355, пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 3, 21, 36, 60, 61, 69, 70, 71, 72, 74, 163 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права сумісної власності на майно та поділ майна - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_10 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 22.07.2015 року по 03.11.2020 року.

Визнати автомобіль марки Cherry Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_10 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) право власності на 1/2 частину автомобіля марки Cherry Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_11 виданий ОВС м. Мегіон Ханти-Мансійського автономного округа Тюменської області 22.11.2002 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ) та ОСОБА_3 (паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_12 виданий відділом УФМС Росії Ханти-Мансійського автономного округа - Югра в м. Мегіон 20.02.2009 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі по 592 (п`ятсот дев`яносто дві) гривні 25 копійок з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_11 виданий ОВС м. Мегіон Ханти-Мансійського автономного округа Тюменської області 22.11.2002 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ) та ОСОБА_3 (паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_12 виданий відділом УФМС Росії Ханти-Мансійського автономного округа - Югра в м. Мегіон 20.02.2009 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ) на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі по 210 (двісті десять) гривень 20 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.01.2022 року.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Є.О. Подліпенець