СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року м. Харків Справа № 905/911/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Франковський Є.В., ордер серія АР №1068009 від 29.11.2021;

від відповідача-1 - Котолупенко В.В, особисто;

від відповідача-2 - Абрамович Н.О., довіреність від 27.04.2021;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс", м.Київ (вх. 3389 Д/1) та Фізичної особи-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича, м.Маріуполь (вх. 3391 Д/1)

на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 (повний текст складено 08.10.2021) у справі №905/911/21 (суддя Сковородіна О.М.)

та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича, м.Маріуполь (вх. 3391 Д/1)

на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2021 (повний текст складено 22.10.2021) у справі №905/911/21 (суддя Сковородіна О.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", м.Харків

до відповідача 1 Фізичної особи - підприємця Котолупенко Віталія Володимировича, м.Маріуполь

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс", м.Київ

про:

1) зобов`язання ФОП Котолупенко В.В. припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування "Хірків-Маріуполь";

2) заборонити ТОВ "І-Тревелс" здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування "Харків-Маріуполь", перевезення за яким виконуються ФОП Котолупенко В.В. без отримання дозвільних документів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 у справі №905/911/21:

- позов Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" до відповідача 1 Фізичної особи - підприємця Котолупенка Віталія Володимировича, відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" про: 1) зобов`язання ФОП Котолупенко В.В. припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування "Харків-Маріуполь"; 2) заборонити ТОВ "І-Тревелс" здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування "Харків-Маріуполь", перевезення за яким виконуються ФОП Котолупенко В.В. без отримання дозвільних документів задоволено повністю;

- зобов`язано Фізичну особу-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування "Харків-Маріуполь";

- заборонено ТОВ "І-Тревелс" здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування "Харків-Маріуполь", перевезення за яким виконуються Фізичною особою-підприємцем Котолупенком В.В. без отримання дозвільних документів;

- стягнуто з відповідача 1 витрати на оплату судового збору у розмірі 4 540,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 12.10.2021 у справі №905/911/21:

- клопотання Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" про винесення додаткового рішення задоволено частково у розмірі 14000,00 грн;

- в іншій частині клопотання відмовлено;

- стягнуто з Фізичної особи - підприємця Котолупенка Віталія Володимировича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000, 00 грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 у справі №905/911/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Товариством з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" зазначено наступне:

- автостанція не є суб`єктом, уповноваженим на здійснення контролю дотримання перевізником законодавства про автомобільний транспорт;

- позовна заява не містить обґрунтування порушення прав та інтересів автостанції, а також доказів, які б це підтверджували. В свою чергу, права автостанції, які виникли на підставі вже укладених договорів з перевізниками, жодним чином не зменшуються, не змінюються та не зникають, у зв`язку із провадженням господарської діяльності відповідачами. Тобто, внаслідок господарської діяльності відповідачів, автостанція не буде обмежена у здійсненні господарської діяльності щодо продажу квитків на пасажирські перевезення та надання інших послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів, визначених договором з кожним конкретним автомобільним перевізником;

- ймовірне завдання збитків автостанції не доводить наявність порушеного права автостанції та не повинно братись судом до уваги, оскільки предмет даного спору не стосується стягнення збитків, а господарська діяльність відповідача-1 не завдає збитків позивачу, з огляду на відсутність у ФОП Котолупенка В.В. обов`язку з укладання договору про надання послуг із автостанцією. Крім того, незалежно від діяльності ФОП Котолупенка В.В., господарська діяльність відповідача-2 з надання агентських послуг, не порушує прав та інтересів автостанції. До того ж, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження завдання збитків автостанції та ймовірності завдання таких збитків;

- задоволення позовної вимоги до ТОВ "І-Тревелс" не призведе до поновлення начебто порушених прав автостанції, оскільки позивач не є єдиним суб`єктом, що здійснює продаж квитків. ТОВ "І-Тревелс" не є продавцем квитків, а виконує лише роль посередника (агента). За таких обставин, продаж квитків здійснюється саме перевізником (від імені якого дії ТОВ "І-Тревелс"), а перевізник може визначити і інших суб`єктів, через яких будуть реалізовуватися квитки;

- заборона ТОВ "І-Тревелс" здійснювати продаж квитків (тобто фактично здійснювати законну агентську діяльність) не забезпечить реальне відновлення начебто порушених прав позивача, оскільки у такому разі буде припинена лише діяльність з комерційного представництва ТОВ "І-Тревелс", однак діяльність ФОП Котолупенка В.В. з продажу квитків не буде обмежена і він зможе і надалі реалізовувати такі квитки самостійно або через будь-яких інших третіх осіб;

- органом, який наділений повноваженнями здійснювати державний контроль діяльності перевізників в частині дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, є Державна служба України з безпеки на транспорті. За таких обставин суд дійшов висновку про незаконність здійснення перевезень ФОП Котолупенка В.В. на підставі недопустимих доказів;

- суд першої інстанції неповно з`ясував обставини та неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні питання щодо законності агентської діяльності ТОВ "І-Тревелс";

- агентський договір є рамковим і не передбачає конкретного переліку маршрутів, а ТОВ "І-Тревелс" не має обов`язку перевіряти наявність дозвільних документів у перевізників. В свою чергу, інформацію щодо кожного рейсу визначає ФОП Котолупенко В.В. і саме він несе відповідальність за зміст такої інформації.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021, сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №905/911/21: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 у справі №905/911/21; призначено справу до розгляду на "16" грудня 2021 о 12:00 годині.

Крім того, на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Котолупенка Віталія Володимировича в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 у справі №905/911/21, а також додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2021 у справі №905/911/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Фізична особа - підприємець Котолупенко Віталій Володимирович зазначив наступне:

- вважає, що виключно Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) наділена повноваженнями позбавляти апелянта дозволу на виконання перевезень пасажирів та тільки у разі якщо буде встановлено порушення норм чинного законодавства України, які передбачено для даного виду перевезень та умов дозволу. За таких обставин суд підмінив своїм рішенням дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень (Державної служби України з безпеки на транспорті);

- надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд не прийняв до уваги, що позовні вимоги пред`явлені до відповідача-1 за здійснення регулярних перевезень, незважаючи на надані пояснення, що останній здійснює лише нерегулярні перевезення. Проте, суд у резолютивній частині рішення постановив припинити як регулярні, так і нерегулярні перевезення;

- при постановленні рішення, судом було порушено принцип змагальності, з огляду на незадоволення клопотань відповідача-1 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції;

- суд не прийняв до уваги, що права позивача не були порушені, а звернення до суду було використано для безпідставного припинення підприємницької діяльності відповідача-1, або з метою отримання позивачем автостанційного збору, що не передбачено діючим законодавством стосовно організації нерегулярних перевезень;

- в матеріалах справи відсутні документи, які би вказували на яких умовах адвокати здійснюють представництво інтересів Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 по справі №905/911/21: залишено без руху апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Котолупенка Віталія Володимировича на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 у справі №905/911/21 та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2021 у справі №905/911/21.

У зв`язку із усуненням недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №905/911/21: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 у справі №905/911/21 та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2021 у справі №905/911/21; об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" та Фізичної особи-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 у справі №905/911/21 та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2021 у справі №905/911/21 в одне апеляційне провадження; призначено справу до розгляду на "16" грудня 2021 о 12:00 годині.

На адресу Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП Котолупенка В.В., яким позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне:

- посилання апелянта на здійснення ним нерегулярних перевезень є безпідставними, незаконними та такими, що вводять суд в оману. Судом правомірно встановлено факт здійснення ФОП Котолупенко В.В. регулярних перевезень, останній зобов`язаний був отримати відповідний дозвіл для їх здійснення, що свідчить про порушення порядку надання послуг з регулярного перевезень пасажирів

- з огляду на те, що регулярні пасажирські перевезення на міжміських маршрутах в обов`язковому порядку мають здійснюватися з відповідної автостанції, здійснення таких перевезень перевізником, який не має відповідних документів на перевезення пасажирів конкретним маршрутом, поза межами автостанцій з інших місць в м. Харкові, призводить до того, що позивач недоотримує прибуток у вигляді автостанційного збору, який надходить йому від продажу квитків на автобусні рейси та у вигляді плати за послуги, які автостанція надає перевізнику за договором.

Крім того, від Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс", яким позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне:

- Державна служба України з безпеки на транспорті при виявленні порушень автоперевізником застосовує адміністративно-господарські санкції, а позовні вимоги ґрунтуються на припиненні незаконних пасажирських перевезень за конкретним маршрутом, що по-перше відноситься до немайнового спору, а по-друге, до функцій та контролю вищезазначеного органу не відноситься такий вид впливу, як припинення та/або заборона незаконних пасажирських перевезень. Так як інший спосіб захисту відсутній, позивач був змушений звернутися до суду щодо усунення порушення шляхом подання відповідної позовної заяви;

- наявність збитків не є обов`язковою підставою для звернення суб`єкта господарювання за захистом порушених прав;

- виходячи з того, що пасажирські перевезення, які здійснює відповідач-1 здійснюються у порушення закону без відповідного дозволу та без укладання договору з позивачем, відповідач-2 здійснює агентську діяльність щодо продажу квитків від імені та за рахунок автобусного перевізника відповідача-1 за відсутності належних документів на підтвердження законності перевезення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії відповідачів мають негативний вплив на права позивача, зокрема на право останнього на отримання суми автостанційного збору як від перевізників, так і у складі вартості квитка, обов`язковість сплати якої встановлена законом;

- до початку виконання договору агент повинен пересвідчиться, що перевізник здійснює свою діяльність за наявності всіх без виключення дозвільних документів (ліцензія, дозволи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, тощо). Наявність пунктів 2.4.9 та 8.1 агентського договору свідчить про усвідомлення відповідачем-2 приписів законодавства щодо того, що діяльність відповідача-1 є ліцензованою та, у певних випадках, є такою, що потребує наявності дозволів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- ТОВ "І-Тревелс" здійснюючи продаж пасажирам квитків на незаконні регулярні маршрутні перевезення, вводить покупців таких квитків в оману щодо законності споживання такої послуги;

- ТОВ "І-Тревелс" є власником всієї інформації, що розміщена на сайті busfor.ua, а отже у повній мірі відповідає за інформацію, яка розміщується на цьому веб-сайті.

Також на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли пояснення ТОВ "І-Тревелс", якими останнє просило врахувати судову практику, викладену в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2021 у справі №904/3861/21, яке було залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2021.

В подальшому від ТОВ "І-Тревелс" були надані пояснення на відзив Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", якими відповідач-2 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Поясненнями від 14.12.2021 Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" заперечило проти задоволення вимог апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Котолупенко Віталія Володимировича.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Сгара Е.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 16.12.2021 о 12:00 год не відбулось.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 у зв`язку із перебуванням судді Склярук О.І. у відпустці, сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Сгара Е.В. головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Ільїн О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2021: призначено справу №905/911/21 до розгляду на "18" січня 2022 р. о 11:30 год; задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" та Фізичної особи-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; вирішено судове засідання провести в режимі відеоконференції за допомогою програми "EasyCon" за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс"; доручено Донецькому апеляційному суду забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №905/911/21 за участю Фізичної особи-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича.

Судове засідання 18.01.2022 відбувалось в режимі відеоконференції за участю Фізичної особи-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс".

Позивач в судовому засіданні 18.01.2022 заперечив проти задоволення апеляційних скарг з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу. Крім того, позивач в судовому засіданні заявив усне клопотання про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу та подання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення постанови суду в порядку частини 8 статті 129 ГПК України.

Відповідач-1 в судовому засіданні 18.01.2022 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає оскаржувані рішення суду першої інстанції незаконними та такими, що підлягають скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач-2 в судовому засіданні 18.01.2022 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі та письмових поясненнях.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" на регулярній основі здійснювалось реалізація квитків на проїзд за міжміським міжобласним маршрутом "Харків-Маріуполь" о 09:30 год. з місцем відправлення у м. Харкові - зупинка Залізничний вокзал "Південний" (біля "МакДональдз") м. Харків, вул. Полтавський шлях.

Зазначені вище обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи електронними доказами - скриншотами з вебсайту https://busfor.ua згідно яких Товариством з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" в мережі Інтернет здійснюється продаж квитків на проїзд за маршрутом Харків - Маріуполь о 09:30 год. з Залізничного вокзалу "Південний" (біля "МакДональдз"), вул. Полтавський шлях вартістю 500,00 грн., перевізником за маршрутом вказаний Фізична особа-підприємець Котолупенко В.В.

Крім того, в матеріалах справи наявний квиток №15997319 "Харків-Маріуполь", час відправлення 09:30 год. з місцем відправлення у м. Харкові - зупинка Залізничний вокзал "Південний" (біля "МакДональдз") м. Харків, вул. Полтавський шлях, перевізник Мilvus - Bus/"Котолупенко В.В." ФОП.

Відправлення автобусу ФОП Котолупенко В.В. здійснювалось з Залізничного вокзалу "Південний" (біля "МакДональдз"), що не є зупинкою для посадки та висадки пасажирів.

Згідно переліку затверджених маршрутів загального користування у міжобласному сполученні, який розміщений на офіційному вебсайті Державної служби з безпеки на транспорті дозвіл на пасажирські перевезення за міжміським міжобласним маршрутом загального користування "м. Харків - м. Маріуполь" ФОП Котолупенко В.В. не видавався.

Відповідно до листа Державної служби з безпеки на транспорті №3486/2.2/15-21 від 25.05.2021 ФОП Котолупенко Віталій Володимирович на обслуговування міжобласного маршруту загального користування м. Харків - м. Маріуполь не призначався та не отримував дозвільних документів.

Листом Міністерства інфраструктури України №6576/37/10-21 від 31.05.2021, повідомлено, що Мінінфраструктури, як організатором перевезень, не приймались рішення щодо визнання переможцем на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі області (міжобласний маршрут) перевізника ФОП Котолупенка Віталія Володимировича.

Договір, предметом якого є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів, між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій", як автостанцією, та ФОП Котолупенко В.В., як автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, не укладався.

Також місцевим господарським судом встановлено, що 01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" (далі - агент) та Фізичною особою-підприємцем Котолупенком Віталієм Володимировичем (далі - перевізник) укладено агентський договір №ПК-ОВВ-737-01-04-21 (далі - Договір).

За приписами п. 1.1 Договору, агент, діючи від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок перевізника надає посередницькі послуги з оформлення продажу пасажирського перевезення/квитка (послуги), на умовах отримання у 100% розмірі попередньої оплати за квиток від споживача, що придбаває квиток, та здійснює оформлення повернення невикористаного перевезення (квитка) на умовах наданих перевізником з подальшим поверненням коштів споживачеві, а перевізник сплачує винагороду за надання послуг у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору, агент надає послуги: за допомогою Глобальної Дистрибутивної Системи "Програмний комплекс "GillBus - GDS" (ПК), яка належить на правах власності агенту та являє собою намір інструкцій з`єднаний з базою даних, виражених у формі. Здатної для зчитування комп`ютером, які приводять його в дію для забезпечення обміном інформації. У тому числі для обліку взаєморозрахунків між користувачами, виражена в об`єктному коді; шляхом оформлення продажу/повернення відповідного квитка, що генерується у ПК із подальшим відображенням і збереженнями всіх даних у ПК.

Згідно з п. 1.6 Договору квиток є проїзним документом, що засвідчує укладення договору перевезення між перевізником та особою, якій надається послуга з перевезення транспортним засобом (пасажир) і надає останньому право на одержання транспортних послуг.

Відповідно до п. 1.7 Договору ПК не є документом, але дані, сформовані в ПК, визнаються як беззастережні й обов`язкові до використання сторонами, а також є підставою для здійснення взаєморозрахунків між сторонами та формування первинних документів, передбачених Договором.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що агентська винагорода за цим договором становить 15% від вартості проїзду, до якої входить вартість за тарифом, страховий платіж та податок на додану вартість. Даний вид винагороди не призводить до подорожчання вартості квитка.

Згідно з п. 3.3 Договору агентська винагорода нараховується і виплачується перевізником за кожен реалізований агентом квиток.

Відповідно до п. 8.1 Договору перевізник гарантує, що отримав всі необхідні дозвільні документи на виконання рейсу квитка на які реалізує в межах Договору агент.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021(п.14.1 Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Крім того, 01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" та Фізичною особою-підприємцем Котолупенком Віталієм Володимировичем, як користувачем, укладено угоду №АЛ-ОВВ-737-01-04-21 про надання послуг з використання комп`ютерного програмного комплексу "GillBus" (далі - Угода), за змістом п.1.1. якого компанія в порядку та на умовах, визначених у цій угоді, надає користувачу дозвіл на використання програмного комплексу "GillBus - GDS", "GillBus - IDS", "GillBus - STN" та "E - Travels On - line", а користувач в порядку та на умовах, визначених у цій угоді, здійснює плату за використання ПК.

Згідно п. 1.3 Угоди ПК застосовується при здійсненні підприємницької діяльності та надає можливість: управляти базою даних квитків; формувати звітну документацію; генерувати форму звітності відповідно до потреб користувачів; обліковувати операції з продажу/повернення квитків; формувати розклад рейсів; вести необхідні електронні реєстри.

Доступ до ПК здійснюється через вебсайт без необхідності додаткового встановлення компонентів (п.1.4 Угоди).

Ця угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до кінця календарного року, в якому він укладений (п.15.1 Угоди).

Зміст вищевказаних правочинів свідчить про те, що ТОВ "І-Тревелс" здійснює агентську діяльність від імені та за рахунок автобусного перевізника - ФОП Котолупенка В.В., шляхом продажу квитків на здійснювані ним пасажирські перевезення, у тому числі за маршрутом пасажирських перевезень "Харків-Маріуполь" з часом відправлення з м.Харкова о 09:30 год., який на думку АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" є нелегальним.

Не погодившись із вищевказаними обставинами, Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" звернулось до місцевого господарського суду із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Котолупенко Віталія Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" в якій просило:

- зобов`язати ФОП Котолупенко В.В. припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування "Харків-Маріуполь";

- заборонити ТОВ "І-Тревелс" здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування "Харків-Маріуполь", перевезення за яким виконуються ФОП Котолупенко В.В. без отримання дозвільних документів.

АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" вважає, що здійснення ФОП Котолупенко В.В. перевезення пасажирів за маршрутом "Харків-Маріуполь" та реалізація ТОВ "І-Тревелс" квитків на вищевказаний нелегальний маршрут призводить до недоотримання автостанційного збору, який надходить йому від продажу квитків на автобусні рейси та у вигляді плати за послуги, які автостанція надає перевізнику за договором.

Як вже зазначалось вище, оскаржуваним рішенням Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 у справі №905/911/21 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Засади організації, діяльності автомобільного транспорту та регулювання відносин між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, визначені Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 35 зазначеного Закону послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень (ст. 1 вищевказаного Закону).

Нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт (ст. 1 Закону).

Дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - документ, який надає право на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування (ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Положеннями ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.

Положеннями п. 30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 18.02.1997 №176 (далі - Правила), встановлено, що перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку.

На виконання ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" розроблено Наказ Міністерства транспорту та зв`язку України "Про затвердження форми дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, порядку його видачі та анулювання" від 07.05.2010 №279 (далі - Наказ), який визначає процедуру видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути) (далі - міжміські та приміські маршрути).

Приписами п. 2.1 Наказу встановлений вичерпний перелік підстав для надання Державною службою України з безпеки на транспорт дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування:

а) за результатами конкурсу визнаний переможцем;

б) за результатами конкурсу посів друге місце, у разі якщо перевізник-претендент, який став переможцем конкурсу, надав письмову відмову від одержання дозволу на перевезення;

в) за результатами конкурсу посів друге місце, у разі дострокового анулювання дозволу суб`єкта господарювання, який був визнаний переможцем конкурсу;

г) є тимчасовим, у разі анулювання дозволу на перевезення за відсутності суб`єкта господарювання, який за результатами конкурсу посів друге місце, або при його письмовій відмові від отримання дозволу на перевезення;

ґ) є тимчасовим, у разі відкриття нового автобусного маршруту або нового рейсу для вивчення доцільності його функціонування;

д) є тимчасовим, у разі визнання недійсним чи скасування судом рішення конкурсного комітету;

е) є тимчасовим, у разі зупинення судом рішення конкурсного комітету.

Згідно ст. 43 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що обов`язковими документами, необхіднім для здійснення регулярних пасажирських перевезень, для автомобільного перевізника є ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що Фізична особа-підприємець Котолупенко В.В. здійснює автомобільні перевезення пасажирів в міжобласному сполученні за маршрутом "Харків-Маріуполь" (місце відправлення у м. Харкові - зупинка Залізничний вокзал "Південний" (біля "МакДональдз"), вул. Полтавський шлях.

Регулярність таких перевезень відповідачем-1 підтверджується квитком № 15997319 "Харків-Маріуполь" за 14.05.2021, скриншотами з вебсайту https://busfor.ua згідно яких Товариством з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" здійснювався продаж на вищевказаний маршрут на 21.05.2021, 22.05.2021 та 23.05.2021. Час відправлення є незмінним 09:30 год., як і місце відправлення Залізничний вокзал "Південний" (біля "МакДональдз"), вул. Полтавський шлях.

Фізична особа-підприємець Котолупенко В.В. вважає, що має правові підстави для здійснення таких перевезень, з огляду на наявність у нього Ліцензії серії АЕ № 573328, виданої Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті Фізичній особі-підприємці Котолупенко В.В. на здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автобусами.

Разом з тим, судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що вищевказана ліцензія на здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автобусами є лише одним із численних документів, які необхідні для здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Так, як вже зазначалось вище, такими документами окрім ліцензії, є в тому числі договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, що прямо передбачено ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Проте, Фізичною особою-підприємцем Котолупенко В.В. не надано жодного із документів, передбачених ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" окрім ліцензії серії АЕ № 573328.

В свою чергу, місцевим господарським судом було встановлено, що згідно переліку затверджених маршрутів загального користування у міжобласному сполученні, який розміщений на офіційному вебсайті Державної служби з безпеки на транспорті дозвіл на пасажирські перевезення за міжміським міжобласним маршрутом загального користування "м. Харків - м. Маріуполь" ФОП Котолупенко В.В. не видавався.

Відповідно до листа Державної служби з безпеки на транспорті №3486/2.2/15-21 від 25.05.2021 ФОП Котолупенко Віталій Володимирович на обслуговування міжобласного маршруту загального користування м. Харків - м. Маріуполь не призначався та не отримував дозвільних документів.

Листом Міністерства інфраструктури України №6576/37/10-21 від 31.05.2021, повідомлено, що Мінінфраструктури, як організатором перевезень, не приймались рішення щодо визнання переможцем на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі області (міжобласний маршрут) перевізника ФОП Котолупенка Віталія Володимировича.

За таких обставин, факт здійснення Фізичною особою-підприємцем Котолупенко В.В. незаконних регулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом в міжобласному сполученні за маршрутом "Харків-Маріуполь", є доведеним.

Доводи Фізичної особи-підприємця Котолупенко В.В., що останній здійснює нерегулярні перевезення, у зв`язку із чим останній може здійснювати свою діяльність без вищевказаних документів, є безпідставними та необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.51 Правил нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

Згідно п.52 Правил до нерегулярних перевезень належать: туристично-екскурсійні; весільні та святкові; ритуальні; одноразові перевезення до місць відпочинку; інші перевезення, що не заборонені пунктом 55 цих Правил.

Пунктом 55 Правил передбачено, що замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.

Відповідно до п. 53 Правил у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється:

- здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень;

- організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду;

- встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів;

- самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення;

- здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.

У разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що згідно наявних в матеріалах справи електронних доказів - скриншотів з вебсайту https://busfor.ua та квитку №15997319 від 14.05.2021, Фізична особа-підприємець Котолупенко В.В. здійснює перевезення пасажирів більше двох разів на тиждень за одним і тим самим маршрутом із встановленою платою в розмірі 500,00 грн.

При цьому, таке перевезення пасажирів здійснюється за заздалегідь визначеним маршрутом (м. Харків - м.Маріуполь) з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду, а ФОП Котолупенко В.В. не надано жодних договорів, які би свідчили про замовлення його транспортного засобу юридичними або фізичними особами.

Крім того, такі перевезення пасажирів не можуть вважатись туристично-екскурсійним, весільним, святковим, ритуальним або одноразовим перевезенням до місць відпочинку у відповідності до п. 52 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

За таких обставин, здійснення ФОП Котолупенко В.В. перевезень пасажирів за маршрутом "Харків-Маріуполь" є систематичним та регулярним, у зв`язку із чим на відповідача-1 покладено обов`язок ведення такої господарської діяльності виключно за наявності всього переліку документів, визначених ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", які є необхідними для здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у численних справах, основною складовою права на судовий захист, є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, в силу положень ст.55 Конституції України звернення до суду з позовом, незалежно від його обґрунтованості, є суб`єктивним правом особи, що є проявом конституційного принципу забезпечення доступу до правосуддя.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника

Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що відносини автомобільного перевізника, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором. Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів. Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.

Відповідно до положень ст.36 Закону України "Про автомобільний транспорт" автостанції надають пасажирам послуги, пов`язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов`язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

До обов`язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями пасажирам, належать: продаж квитків; користування приміщеннями для чекання поїздки, облаштованими місцями для сидіння; можливість користування громадськими вбиральнями; інформування щодо розкладу руху автобусів та вартості поїздки. До обов`язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільному перевізнику, належать: продаж квитків; організація прибуття та відправлення автобуса з облаштованих платформ; інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.

За надання обов`язкових послуг автостанцій з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що входить до вартості квитка.

За приписами п.2 Правил автостанційний збір - плата за надання обов`язкових послуг автостанціями, що справляється з осіб, які придбавають квитки на проїзд автобусами приміських, міжміських та міжнародних маршрутів, і включається до вартості квитка; вартість квитка - сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої).

Пунктом 116 Правил визначено, що за надання обов`язкових послуг, передбачених статтею 36 Закону України "Про автомобільний транспорт", з осіб, які придбавають квитки, справляється автостанційний збір, що включається до вартості квитка. Розмір автостанційного збору визначається власником автостанції на підставі економічно обґрунтованого розрахунку. Розмір автостанційного збору для пасажирів, що придбавають квитки у автомобільного перевізника, водія чи іншого суб`єкта господарювання, уповноваженого на це автомобільним перевізником, встановлюється за згодою автомобільного перевізника та власника автостанції, з території якої пасажир повинен здійснити відправлення.

Пунктом 114 Правил визначено, що перелік послуг, які надаються автостанцією автомобільному перевізникові, їх обсяги і вартість визначаються в договорі, укладеному між ними.

Наведені вище положення діючого законодавства свідчать про те, що відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а з пасажирів які придбавають квитки, справляється автостанційний збір, що включається до вартості квитка.

При цьому, в силу положень ст. 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" між автостанцією та автомобільним перевізником укладається договір, предметом якого є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" є допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Згідно відомостей в вебсайту позивача (https://bus.kharkov.ua/bus-stations) Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" здійснює свою статутну діяльність через 27 автостанцій, які знаходяться в місті Харкові та інших населених пунктах Харківської області.

Приймаючи до уваги те, що регулярні пасажирські перевезення на міжміських маршрутах в обов`язковому порядку мають здійснюватися з відповідної автостанції, - здійснення таких перевезень з порушення норм Закону України "Про автомобільний транспорт" перевізником, який не має відповідних документів на перевезення пасажирів конкретним маршрутом, поза межами автостанцій з інших місць в м. Харкові, призводить до того, що позивач не отримує прибуток у вигляді автостанційного збору, який надходить йому від продажу квитків на автобусні рейси та у вигляді плати за послуги, які автостанція надає перевізнику за договором.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо зобов`язання Фізичної особи-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування "Харків-Маріуполь".

При цьому, за змістом оскаржуваного рішення Фізичну особу-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича зобов`язано припинити саме регулярні незаконні перевезення за маршрутом "Харків-Маріуполь", а не нерегулярні перевезення, про що помилково зазначає відповідач-1.

В свою чергу, Фізична особа-підприємець Котолупенко Віталій Володимирович має право поновити здійснення регулярних перевезень за маршрутом "Харків-Маріуполь" в разі отримання пакету документів, передбачених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та укладання відповідного договору із власником автостанції.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянтів, що Державна служба України з безпеки на транспорті, зокрема, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та за змістом ст. 238 Господарського кодексу України може застосовувати адміністративно-господарські санкції за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання.

В матеріалах справи наявна скарга Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" від 19.05.2021 №07/197, яка була подана до Державної служби України з безпеки на транспорті та Міністерства інфраструктури України за змістом якої позивач просив зупинити (заборонити) здійснення перевезень Фізичною особою-підприємцем Котолупенко Віталієм Володимировичем.

Разом з тим, згідно тверджень Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" скарга від 19.05.2021 №07/197 не була розглянута, що і стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду із даним позовом.

При цьому, місцевим господарським судом було вірно зазначено, що припинення незаконних перевезень, здійснюваних Фізичною особою-підприємцем Котолупенко Віталієм Володимировичем, є окремою юрисдикційною формою захисту прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки протиправна поведінка перевізника може бути припинена за рішенням суду в тому випадку, коли такого захисту потребують права іншої особи.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що право особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу є безумовним в світлі положень ст. 55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, бездіяльність державного органу, на який законом покладено обов`язок контролю за дотриманням законодавства в сфері автомобільних перевезень, не позбавляє позивача звернутись до суду з позовом, направленим на припинення дій, які порушують його охоронювані права та інтереси.

Апеляційний господарський суд зауважує, що в розглядуваному спорі Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" не застосовує до відповідача-1 жодних санкцій, які в силу положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, покладені на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Метою поданого Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" є захист його порушеного цивільного права, яке виявляється у недоотриманні автостанційного збору, з огляду на здійснення Фізичною особою-підприємцем Котолупенко Віталієм Володимировичем незаконних пасажирських перевезень на міжміському міжобласному маршруті загального користування "Харків-Маріуполь" та реалізацією Товариством з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" квитків на відповідні рейси.

В даному випадку, здійснення Фізичною особою-підприємцем Котолупенко Віталієм Володимировичем незаконних пасажирських перевезень на міжміському міжобласному маршруті загального користування "Харків-Маріуполь" та реалізація Товариством з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" квитків на відповідні рейси призводить до недоотримання автостанційного збору як від відповідача 1 безпосередньо, оскільки ним здійснюються перевезення без укладання договору з автостанцією, який є обов`язковими, так і внаслідок втрат обсягу автостанційного збору, що зумовлене зменшення пасажиропотоку інших перевізників, що діють на підставі укладеного договору з автостанцією.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" до Фізичної особи-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича про зобов`язання останнього припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування "Харків-Маріуполь".

Під час перегляду рішення місцевого господарського суду щодо позовних вимог Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" про заборону ТОВ "І-Тревелс" здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування "Харків-Маріуполь", перевезення за яким виконуються ФОП Котолупенко В.В. без отримання дозвільних документів, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позовних вимог до відповідача-2, позивач посилається на те, що діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" з офіційної та публічної реалізації квитків на проїзд за незаконним маршрутом пасажирських перевезень сполученням "Харків-Маріуполь", що здійснюються перевізником є протиправною та такою, що сприяє порушенню вимог профільного законодавства та створює умови розвитку ринку нелегальних пасажирських перевезень, та водночас порушує права та інтереси позивача, як автостанції з надання пасажирам послуг, пов`язаних з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування (в тому числі недоотримання автостанційного збору), а автомобільним перевізникам - послуг, пов`язаних з обов`язковим відправленням та прибуттям автобусів з автостанцій згідно з розкладом руху.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи, що відповідно до умов Агентського договору та норм чинного законодавства, продавцем квитків на пасажирські перевезення є відповідач-1, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" діє виключно за дорученням та в інтересах довірителя (відповідача-1), а майнові наслідки від такої діяльності настають саме для останнього, а не для агента, який є комерційним посередником між перевізником та пасажирами.

На думку відповідача-2, на його діяльність не можуть поширюватись жодні наслідки в разі встановлення незаконності перевезень, здійснюваних перевізником, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" безпосередньо не бере участі в правовідносинах, пов`язаних зі здійсненням перевізником господарської діяльності, а виконує лише посередницьку функцію між перевізником та пасажиром До того ж, як зазначає відповідач-2, перевізник, відповідно до умов Агентського договору, гарантує Товариству з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" законність його діяльності, а будь-які наслідки порушення такого положення договору покладаються на перевізника.

Особливості агентської діяльності регламентуються главою 31 Господарського кодексу України. У частині, не врегульованій у Господарському кодексі України, до агентських відносин застосовуються відповідні положення глави 68 Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення (ч. 2 ст. 305 Господарського кодексу України).

Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє ( ст.295 Господарського кодексу України).

Агентські відносини виникають у разі: надання суб`єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб`єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб`єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження ( ст.296 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що правовідносини між відповідачами ґрунтуються на укладеному між останніми агентському договорі №ПК-ОВВ-737-01-04-21 від 01.04.2021, за умовами якого ТОВ "І-Тревелс", як агент, діючи від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок перевізника (ФОП Котолупенко В.В.) надає посередницькі послуги з оформлення продажу пасажирського перевезення/квитка (послуги), на умовах отримання у 100% розмірі попередньої оплати за квиток від споживача, що придбаває квиток, та здійснює оформлення повернення невикористаного перевезення (квитка) на умовах наданих перевізником з подальшим поверненням коштів споживачеві, а перевізник сплачує винагороду за надання послуг у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Зміст агентського договору свідчить, що ТОВ "І-Тревелс" надає перевізнику - ФОП Котолупенко В.В. посередницькі послуги, зокрема з оформлення продажу пасажирського квитка на умовах отримання у 100% розмірі попередньої оплати за квиток від споживача, а перевізник сплачує винагороду за надання відповідних послуг.

При цьому, в силу положень п.п.2.1.1., 2.1.2 Договору, агент має право видати квиток та здійснювати діяльність з оформлення й приймання оплати за квитки перевізника будь-якими способами самостійно або через власну дистрибутивну мережу агента.

Відповідно до п.2.2.3 Договору агент зобов`язаний отримати від споживача в повному обсязі кошти в рахунок вартості квитка відповідно до даних, згенерованих в ПК.

Згідно п.4.1. Договору кошти, отримані агентом в процесі надання послуг є транзитними і являються власністю перевізника, знаходяться у агента на збереженні до моменту перерахунку на рахунок перевізника.

З наведеного вище можна зробити висновок, що незважаючи на те, що ТОВ "І-Тревелс" діє від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок перевізника, фактична реалізація квитків на рейси ФОП Котолупенко В.В. та отримання грошових коштів від споживачів здійснюється саме відповідачем-2.

В даному випадку, ТОВ "І-Тревелс" діючи від імені та в інтересах ФОП Котолупенко В.В. фактично замінює перевізника у відносинам з необмеженим колом осіб, здійснюючи посередницькі дії направлені на реалізацію квитків й отримання грошових коштів за останні, з наступною їх передачею перевізникові.

Відповідно до ст. 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Приймаючи до уваги те, що ТОВ "І-Тревелс" діє від імені та в інтересах ФОП Котолупенко В.В., який здійснює регулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом, відповідач-2 має право вчиняти лише ті дії, право на вчинення яких належить автомобільному перевізнику та узгоджуються із положеннями діючого законодавства України.

Тобто, зважаючи на те, що ФОП Котолупенко В.В. має право перевозити пасажирів за маршрутом "Харків-Маріуполь" та здійснювати продаж квитків на такі рейси виключно в разі наявності всіх дозвільних документів, передбачених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", ТОВ "І-Тревелс" має право реалізовувати такі квитки так само лише в разі наявності у автомобільного перевізника всього пакету вищевказаних документів.

За умовами п.2.4.9 Договору на перевізника покладений імперативний обов`язок надати агенту копії ліцензій, дозволів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що стосуються договору.

При цьому, згідно п. 8.1 Договору перевізник гарантує агенту, що отримав всі необхідні дозвільні документи на виконання рейсу, квитки на які реалізує в межах договору агент.

Наведені вище умови агентського договору узгоджуються із положеннями ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", якими встановлено, що обов`язковими документами, необхіднім для здійснення регулярних пасажирських перевезень, для автомобільного перевізника є ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що положення п.2.4.9 договору покладають на перевізника обов`язок надати агенту копії ліцензій, дозволів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а на агента зустрічний обов`язок з отримання вищевказаних документів.

В свою чергу, зміст положення пункту 8.1 договору щодо гарантування перевізником факту отримання всіх необхідних дозвільних документів, не припиняє обов`язок ТОВ "І-Тревелс" отримати такі документи та пересвідчитись в їх наявності, з огляду на зміст п.2.4.9 договору.

Отже агент до початку виконання договору повинен пересвідчитися, що перевізник здійснює свою діяльність за наявності всіх без виключення дозвільних документів, передбачених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, тощо).

Разом з тим, наявні в матеріалах справи документи, що ТОВ "І-Тревелс" вищевказане зобов`язання виконало частково та пересвідчилось в наявності у ФОП Котолупенко В.В. лише одного документу - ліцензії на здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автобусами, якого в силу положень ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" недостатньо для здійснення відповідачем-1 регулярних пасажирських перевезень за міжобласним маршрутом "Харків-Маріуполь".

За таких обставин, посередницькі послуги ТОВ "І-Тревелс" з продажу квитків є складовою частиною незаконних пасажирських перевезень, які здійснювались ФОП Котолупенко В.В. В даному випадку, агент своєю посередницькою діяльністю з реалізації квитків створював відповідні передумови для здійснення незаконної господарської діяльності відповідача-1.

При цьому, здійснення ФОП Котолупенко В.В. перевезення пасажирів більше двох разів на тиждень за одним і тим самим маршрутом "Харків-Маріуполь" із встановленою платою в розмірі 500,00 грн., без наявності договору, виключає віднесення таких перевезень до нерегулярних.

Наведені вище обставини свідчать про те, що ТОВ "І-Тревелс" усвідомлювало або повинно було усвідомлювати факт здійснення ФОП Котолупенко В.В. регулярних пасажирських перевезень за міжобласним маршрутом "Харків-Маріуполь" без наявності всіх необхідних дозвільних документів, що свідчить про незаконність посередницької діяльності агента з реалізації квитків, оскільки такі дії відповідача-2 є складовою частиною незаконних пасажирських перевезень, які здійснюються ФОП Котолупенко В.В. та сприяють проведенню останнім незаконної господарської діяльності.

Зважаючи на вищевикладене місцевий господарський дійшов вірного висновку щодо заборони ТОВ "І-Тревелс" здійснювати продаж квитків на проїзд за незаконним міжміським міжобласним маршрутом загального користування "Харків-Маріуполь", перевезення за яким виконуються Фізичною особою-підприємцем Котолупенком В.В. без отримання дозвільних документів.

Посилання ТОВ "І-Тревелс"», що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки продаж квитків згідно п. 115 Правил може здійснювати в тому числі перевізник особисто або через інших посередників, не приймаються апеляційним господарським судом зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні жодні докази, які би свідчили про реалізацію квитків на перевезення відповідачем-1 пасажирів за маршрутом "Харків-Маріуполь" будь-якою іншою особою, яка є відмінною від відповідача-2.

Твердження ТОВ "І-Тревелс" про те, що незалежно від діяльності перевізника, господарська діяльність відповідача-2 з надання агентських послуг не порушує прав та інтересів Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції, оскільки посередницькі послуги ТОВ "І-Тревелс" з продажу квитків є складовою частиною незаконних пасажирських перевезень, які здійснювались ФОП Котолупенко В.В. Приймаючи до уваги зазначене, а також те, що ТОВ "І-Тревелс" своєю посередницькою діяльністю з реалізації квитків створювало відповідні передумови для здійснення незаконної господарської діяльності відповідача-1, вищевказані обставини свідчать про недоотримання автостанційного збору як від відповідача 1 безпосередньо, так і внаслідок втрат обсягу автостанційного збору, що зумовлене зменшення пасажиропотоку інших перевізників, що діють на підставі укладеного договору з автостанцією.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що ТОВ "І-Тревелс" має право поновити продаж квитків за спірним маршрутом в разі отримання ФОП Котолупенко В.В. всього пакету необхідних дозвільних документів.

Доводи відповідача-2, що заборона ТОВ "І-Тревелс" здійснювати продаж квитків не забезпечить реальне відновлення начебто порушених прав позивача, оскільки у такому разі буде припинена лише діяльність з комерційного представництва ТОВ "І-Тревелс", однак діяльність ФОП Котолупенка В.В. з продажу квитків не буде обмежена і він зможе і надалі реалізовувати такі квитки самостійно або через будь-яких інших третіх осіб, відхиляються, оскільки місцевий господарський суд зобов`язавши відповідача-1 припинити незаконні пасажирські перевезення на міжміському міжобласному маршруті загального користування "Харків-Маріуполь" фактично заборонив ФОП Котолупенко В.В. продавати квитки як самостійно, так і через інших осіб до моменту отримання останнім пакету документів, передбачених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та укладання відповідного договору із власником автостанції.

Доводи ТОВ "І-Тревелс" про те, що останнє не мало обов`язку встановлювати законність чи незаконність перевезень, презюмуючи добросовісність контрагента, з огляду на умови п. 8.1 агентського договору, не приймаються колегією суддів виходячи з того, що таке положення договору не звільняє відповідача-2 від дотримання ним самим принципу добросовісності при здійсненні господарської діяльності.

Справедливість, добросовісність і розумність є загальними засадами цивільного законодавства, закріпленими статтею 3 Цивільного кодексу України.

Добросовісність визначено як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Враховуючи означений принцип, особа, яка вбачає недобросовісну поведінку контрагента, не може вважатися такою, що сама дотримується принципу добросовісності, оскільки сприяє продовженню такої поведінки. Уникнення від необхідності бути обізнаним в законності або незаконності діяльності контрагента, не звільняє особу від відповідальності за свідоме сприяння вчиненню протиправної діяльності контрагента, у разі встановлення факту такої діяльності.

Аналіз практики Верховного Суду також показує, що, окрім принципів цивільного права - справедливості, добросовісності та розумності, суд повинен також керуватись аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Посилання ТОВ "І-Тревелс" на те, що агентський договір є рамковим і не передбачає конкретного переліку маршрутів, а відповідач-2 не має обов`язку перевіряти наявність дозвільних документів у перевізників, оскільки інформацію щодо кожного рейсу визначає ФОП Котолупенко В.В. і саме він несе відповідальність за зміст такої інформації не приймаються апеляційним господарським судом, зважаючи на наступне:

- як вже зазначалось вище, ТОВ "І-Тревелс" в силу умов п. 2.4.9 договору та принципів добросовісності та справедливості повинно було пересвідчитися, що перевізник здійснює свою діяльність за наявності дозвільних документів;

- відповідно до п.8.4.1 угоди №АЛ-ОВВ-737-01-04-21 про надання послуг з використання комп`ютерного програмного комплексу "GillBus" від 01.04.2021 ТОВ "І-Тревелс" розташовує, супроводжує та редагує в системі повну деталізовану інформацію про рейси перевізника, що включає: номер рейсу, розклад руху, дата виконання перевезення, тариф, пільги, збори та інше, згідно інформації наданої перевізником;

- згідно п.3.1. Правил використання сайту busfor.ua всі права на інформацію, розміщену на даному сайті, належать Busfor (тобто ТОВ "І-Тревелс"), і зв`язку із чим відповідач-2 у повній мірі відповідає за інформацію, яка розміщується на цьому веб-сайті;

- наведене вище свідчить про те, що саме ТОВ "І-Тревелс" розташовує, супроводжує та редагує в системі повну деталізовану інформацію про рейси перевізника, в тому числі і ФОП Котолупенко В.В.

При цьому, положення п.1.5. агентського договору (перевізник визнає, що дії вчинені під персональним логіном і паролем у ПК є діями, які здійснив перевізник) не впливають на вищевказаний висновок апеляційного господарського суду, оскільки внесення первісної інформації ФОП Котолупенко В.В. до комп`ютерного програмного комплексу "GillBus" не спростовує факт подальшого розташування відповідної інформації на сайті busfor.ua саме ТОВ "І-Тревелс".

Доводи ФОП Котолупенко В.В. про те, що при постановленні рішення, судом було порушено принцип змагальності, з огляду на незадоволення клопотань відповідача-1 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, відхиляються апеляційним господарським судом, зважаючи на наступне:

- подане відповідачем-1 клопотання від 12.08.2021 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не було скріплене електронним цифровим підписом і як наслідок в силу положень ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" не може вважатися оригіналом електронного документа, у зв`язку із чим суд першої інстанції правомірно відмовив в його задоволенні;

- ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.09.2021 задоволено клопотання ФОП Котолупенко В.В. про проведення судового засідання, призначеного на 07.09.2021 о 12:00 год. в режимі відеоконференції;

- наведені вище обставини свідчать про відсутність допущення місцевим господарським судом жодних порушень вимог процесуального законодавства.

Інші доводи апелянтів були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Під час перегляду додаткового рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2021 у справі №905/911/21, судова колегія апеляційної інстанції виходить з наступного.

Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" 01.10.2021 звернулось до місцевого господарського суду із клопотанням б/н від 01.10.2021 в якому заявник просив винести додаткове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів понесені витрати на правничу допомогу на загальну суму 63 200,00 грн.

До вищевказаного клопотання Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" було додано копії наступних документів: додаткової угоди № 1 до Договору про надання правничої допомоги №19/1-05 від 19.05.2021 (далі - Додаткова угода), за якою загальна сума гонорару Адвокатського об`єднання складає 63 200,00 грн.; звіту витраченого часу адвоката Франковського Є.В. Адвокатського об`єднання "Декстра" за Договором про надання правничої допомоги №19/1-05 від 19.05.2021 (загальна вартість послуг складає 61 200,00 грн.); звіту витраченого часу адвоката Бойка Віталія Васильовича Адвокатського об`єднання "Декстра" за Договором про надання правничої допомоги №19/1-05 від 19.05.2021 (загальна вартість послуг складає 2 000,00 грн.); акту надання послуг № 63 від 30.09.2021 на суму 63 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2021 призначено до розгляду клопотання представника позивача б/н від 01.10.2021 про винесення додаткового рішення в судовому засіданні на 12.10.2021 об 14:30 год.

Як вже зазначалось вище, додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 12.10.2021 у справі №905/911/21: клопотання Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" про винесення додаткового рішення задоволено частково у розмірі 14000,00 грн; в іншій частині клопотання відмовлено; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Котолупенка Віталія Володимировича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 Господарського процесуального кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи є заявлена сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" під час звернення до суду із позовом надало попередній орієнтовний розрахунок судових витрат згідно якого позивач планує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. за договором про надання правничої допомоги №19/1-05 від 19.05.2021.

До позову Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" було додано договір про надання правничої допомоги №19/1-05 від 19.05.2021.

Відповідно до п. 1 Договору про надання правничої допомоги №19/1-05 від 19.05.2021 (далі - Договір) його предметом є надання адвокатами Адвокатського об`єднання "Декстра" (далі - АО) усіма законними методами та способами, правової допомоги клієнту у справі за позовом АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" (далі - клієнт) до ФОП Котолупенка Віталія Володимировича про зобов`язання вчинити певні дії.

Підпунктом 2.1.1. Договору встановлено, що АО зобов`язується здійснити вивчення та надати правовий аналіз обставинам, які слугують підставами для подання позовної заяви; зробити аналіз судової практики; здійснити аналіз наявних письмових доказів на предмет їх належності та достатності, а також виготовити їх копії; підготувати та подати відповідну позовну заяву до Господарського суду Донецької області; представляти інтереси клієнта по даній справі у судах всіх інстанцій, - сумлінно користуватися правами наданими процесуальним законодавством України в інтересах клієнта, складати інші необхідні супутні процесуальні документи та подавати їх до суду.

Відповідно до п.п. 2.1.2. Договору АО зобов`язується представляти права та законні інтереси клієнта в місцевих та апеляційних загальних, господарських, адміністративних судах з усіма правами сторони передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення у тому числі представляти права і законні інтереси клієнта в Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді та Верховному суді та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно п. 4.1 Договору на визначення розміру гонорару впливають: необхідний час, витрачений адвокатом для належного захисту клієнта та представництва його інтересів, строки вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, ціна позову, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта.

Положеннями п. 4.2 Договору встановлено, що обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару за наступними показниками:

- вартість послуг АО наданих клієнту, в тому числі щодо виконання пункту 2.1.1. цього Договору - визначається на підставі звіту витраченого часу адвоката АО з розрахунку 1 (одна) година витраченого часу адвоката АО дорівнює 1 200,00 грн.;

- вартість представництва інтересів клієнта у судовому засіданні (участь адвоката АО у судовому засіданні І інстанції) є фіксованою та складає 2 000,00 грн. за кожне судове засідання.

Згідно п.4.3. Договору перелік та обсяг наданих послуг, а також розмір гонорару АО погоджується за взаємною угодою сторін на підставі звіту витраченого часу адвоката АО та оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару або виникнення обов`язку з його сплати у майбутньому, та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені належними та допустимими доказами.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, вищезазначеними нормами процесуального законодавства передбачено дві умови подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи:

1) подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі;

2) подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зважаючи на вищевикладене, діюче процесуальне законодавство дає можливість подання доказів і після ухвалення рішення суду, як це зробив представник відповідача, однак, такі докази можуть бути подані після ухвалення судового рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (тобто, заяву про те, що такі докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення або ухвали суду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №910/6360/20.

Проте, у даному випадку така заява відповідачем взагалі подана не була, незважаючи на те, що представник позивача - адвокат Франковський Є.В. був присутній, у тому числі, в судовому засіданні Господарського суду Донецької області 28.09.2021, коли судом першої інстанції було прийнято рішення в даній справі.

Із матеріалів справи вбачається, що додаткова угода № 1 до Договору про надання правничої допомоги №19/1-05 від 19.05.2021, звіти витраченого часу адвоката Франковського Є.В. та Бойка Віталія Васильовича, а також акт надання послуг № 63 від 30.09.2021 на суму 63 200,00 грн., були надані позивачем лише 01.10.2021, тобто через 3 дні після прийняття місцевим господарським судом рішення від 28.09.2021 у справі №905/911/21, без попередньо зробленої позивачем заяви згідно ч.8 ст.129 та ч.1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що позивачем не було подано доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 63 200,00 грн. до судових дебатів, із заявою про розподіл судових витрат з доданням додаткової угоди № 1 до Договору про надання правничої допомоги №19/1-05 від 19.05.2021, звітів витраченого часу адвоката Франковського Є.В. та Бойка Віталія Васильовича, а також акту надання послуг № 63 від 30.09.2021 на суму 63 200,00 грн., позивач звернувся лише 01.10.2021, однак Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" не було зроблено про це заяву у відповідності до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, позивачем не було дотримано жодної із умов подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, які передбачені частиною 8 статті 129 та частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги те, що позивачем не було подано доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до судових дебатів та не зроблено заяву, що такі докази будуть надані протягом п`яти днів після прийняття рішення суду від 28.09.2021, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку що вищевказані документи, надані позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, не приймається апеляційним господарським судом, оскільки були подані із пропуском процесуального строку.

За таких обставин, Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" не підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 63 200,00 грн.

Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до п. 4.2 Договору вартість представництва інтересів клієнта у судовому засіданні (участь адвоката АО у судовому засіданні І інстанції) є фіксованою та складає 2 000,00 грн. за кожне судове засідання.

Згідно наявних в матеріалах справи протоколів судових засідань, представник Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (адвокат Франковський Євген Володимирович) здійснював представництво інтересів клієнта в наступних судових засіданнях місцевого господарсько суду: 09.06.2021, 06.07.2021, 28.07.2021, 17.08.2021, 20.09.2021, 28.09.2021.

В свою чергу, представник Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (адвокат Бойко Віталій Васильович) здійснював представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 07.09.2021.

Зважаючи на те, що договір про надання правничої допомоги №19/1-05 від 19.05.2021 був доданий до позову (тобто до закінчення судових дебатів), приймаючи до уваги погодження між адвокатом та клієнтом фіксованої вартості представництва інтересів позивача у судових засіданнях, а також документальне підтвердження участі адвокатів позивача в 7 судових засіданнях суду першої інстанції, судова колегія апеляційного господарського зазначає, що єдиною підтвердженою та обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу є 14 000,00 грн. (сім судових засідань по 2 000 грн.)

За таких обставин заява Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" про стягнення з Фізичної особи - підприємця Котолупенко Віталія Володимировича витрат на професійну правничу допомогу була правомірно задоволена судом першої інстанції частково на суму 14 000,00 грн.

Доводи Фізичної особи - підприємця Котолупенко Віталія Володимировича, що в матеріалах справи відсутні документи, які би вказували на яких умовах адвокати здійснюють представництво інтересів Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наявність в матеріалах справи договору про надання правничих послуг №19/1-05 від 19.05.2021. При цьому, приналежність адвокатів Франковського Є.В. та Бойка В.В. до адвокатського об`єднання «Декстра» підтверджується змістом наявних в матеріалах справи ордерів на надання правничої допомоги та іншого жодним із учасників судового процесу не доведено.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційні скарги відповідачів задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2021 у справі №905/911/21 підлягають залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Тревелс" та Фізичної особи-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 у справі №905/911/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 у справі №905/911/21 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Котолупенка Віталія Володимировича на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2021 у справі №905/911/21 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2021 у справі №905/911/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.В. Ільїн

Повний текст постанови складено та підписано 28.01.2022 року