ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2022 р.                                                                    Справа №907/635/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя                                                                       Малех І.Б.

Судді                                                                                          Гриців В.М.

                                                                                          Зварич О.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» за вих. №10/11-01 від 10.11.2021 (вх.  №  апеляційного суду 01-05/3807/21, 01-05/3827/21 від 16.11.2021)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 жовтня 2021 року (суддя Пригуза П.Д., повний текст рішення складено та підписано 07.10.2021, м. Ужгород )

у справі №907/635/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОГАЗ ЗБУТ", м. Львів

до відповідача Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, м. Ужгород,

про стягнення 86 805,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2021 року на розгляд Господарського суду Закарпатської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОГАЗ ЗБУТ" до Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради про стягнення штрафних санкцій в розмірі 86 805,46 грн. (а.с.1-4)

17.09.2021 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідної якої посилаючись на п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 та п.7.1.1 договору №1 від 10.10.2020, ст. 16 ЦК України, ст. 224 ГК України зазначає, що збитки за перевищення об`єму природного газу у період жовтень-грудень 2020 та січень – березень 2021 становлять 67  607, 72 грн. , а штрафні санкції за перебіг замовлення потужностей  у період жовтень – грудень 2020 та січень-березень 2021 становлять 19  197,74 грн. (а.с.131).

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що сторонами 10 січня 2020 було укладено договір № 1 на постачання природного газу. 05.01.2021 сторонами було укладено додаткову угоду №6 на продовження строку дії договору в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлі, укладеному в попередньому році на строк достатній для проведення тендерної процедури. Строк дії договору продовжено з 31.12.2020 до 11.01.2021. Крім цього вказує, що сторонами було укладено додаткову угоду №9 від 22.02.2021, якою строк дії договору продовжено до 24.01.2021. Відповідно до п.2.6. договору №1 від 10.10.2020 сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного разу у поточному місяці, встановлених у пункті 2.2. в розмірі, що не перевищує 10%.

Вважаючи, що відповідачем перевищено об`єми споживання планових обсягів постачання газу помісячно відповідно п. 2.2. договору, позивач вимагає від відповідача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, посилаючись на умови п.7.1.1. договору №1 від 10.10.2020, згідно якого якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму(обсягу) природного газу, що розраховується за встановленою у договорі формулою. Отже, відповідно до цього вважає, що збитки за перевищення об`єму природного газу у період жовтень-грудень 2020 та січень - березень 2021 становлять 67 607,72 грн. а штрафні санкції за перебір замовлених потужностей у період жовтень-грудень 2020 та січень - березень  2021 становлять 19 197,74 грн. Дані позовні вимоги мотивовано положеннями ст. ст. 193, 224, 230 ГК України, ст. ст. 16, 526, 530 ЦК України.

Відповідач - Комунальна установа "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради заперечила позовні вимоги вказуючи на те, що  дійсно між сторонами існують договірні відносини, щодо постачання природного газу, але вважає, що між сторонами врегульовано усі питання, щодо об`ємів постачання природного газу у спірні місяці, які усунуті, шляхом укладання додаткових угод, зокрема посилається на додаткову угоду №9 від 22.02.2021, згідно якої сторонами внесено зміни до договору №1 від 10.01.2020, де сторони  змінили обсяги постачання газу по місяцям, включаючи жовтень 2020, січень 2021,  зокрема за спірні місяці встановлено планові обсяги на рівні фактично спожитого відповідачем газу. З цих підстав відповідач вважає, що позивачем не завдано збитків позивачеві, а позивач не довів їх завдання відповідачем, отже, вважає, що позов в цій частині є необґрунтованим, задоволенню не підлягає. Відповідач зазначає, що сума збитків за березень 2021 року розрахована позивачем безпідставно, оскільки договір на постачання природного газу №03-10/7 від 25.01.2021  був припинений, у зв`язку із спливом строку його дії, який відповідно до пункту 13.1. закінчився 28.02.2021 року. При цьому, зазначає, що матеріали справи не містять актів-претензій складених позивачеві або доказів їх надіслання відповідачу, у зв`язку з чим можна стверджувати про порушення відповідачем порядку відшкодування збитків, встановленому правилами. Щодо копій платіжних доручень, як доказ понесення позивачем збитків, то відповідач вказує на неналежність такого доказу, оскільки з наданих платіжних доручень неможливо встановити, що вказані суми були сплачені позивачем, внаслідок неправомірних дій відповідача; та такі не містять обов`язкових реквізитів: печатки банку або електронного підпису.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2021 у справі №907/635/21 в позові відмовлено.

Дане рішення мотивовано тим, що правовідносини сторін врегульовано договором, умови якого відповідачем не порушено, зокрема вказано, що об`єми споживання природного газу відповідачем здійснено в межах запланованих об`ємів за договором, а відтак відсутні підстави для задоволення вимог позивача.  

Позивач – ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме, судом не взято до уваги наявні у справі докази, які підтверджують вимоги позивача.

Скаржник зазначає, що відповідач не надав позивачу у письмовому вигляді або на електронну адресу позивача заяви про корегування обсягів планового споживання природного газу у газовій добі, проте було надано замовлення і корегування лімітів обсягів природного газу в особистому кабінеті споживача (відповідача).

Відтак вказує, що судом не було взято до уваги наявні в матеріалах справи дані з особистого кабінету споживача (відповідача), щодо замовлення лімітів природного газу на кожну добу окремо, які відповідачем не оспорюються і при цьому необґрунтовано взято судом першої інстанції до уваги додаткову угоду №9 від 22.02.2021.

Також, як вказує скаржник, судом не взято до уваги п.4 додаткової угоди №9 від 22.02.2021, в якому вказано, що всі умови цієї додаткової угоди розповсюджують свою дію на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2021, в зв`язку з чим вважає, що додаткова угода не поширює свою дію на відносини, які виникли в жовтні – грудні 2020 року.

Скаржник вважає, що розмір відшкодування збитків за порушення договірного зобов`язання за період жовтень – грудень 2020 встановлюється в договорі №1 від 10.01.2020 за згодою сторін, а у період січень 2021 року, відповідно до Правил постачання природного газу.

Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 (головуючий суддя Малех І.Б., судді – Гриців В.М., Зварич О.В.)  поновлено ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2021 у справі №9047/635/21 та відкрито апеляційне провадження за такою. Ухвалено дану апеляційну скаргу у справі №907/365/21 розглядати без повідомлення учасників справи у відповідності до вимог ч.10 ст. 270 , ч.13 ст. 8 ГПК України. Витребувано матеріали справи №9047/365/21 в Господарського суду Закарпатської області.

07.12.2021 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №907/635/21.

07.12.2021 в канцелярію апеляційного суду від відповідача поступив відзив на апеляційну скаргу від 03.12.2021 №01.3-03/1931 (вх.. № апеляційного суду 01-04/8491/21), в якому останній вказує на те, що враховуючи принцип свободи договору, який діє в Україні, а також, те, що відповідно до чинного законодавства спірні правовідносини регулюються на договірних засадах, сторонами було укладено додаткову угоду №9 від 22.02.2021, якою сторони змінили пункт 2.2. договору №1 від 10.01.2020, в якому визначили, що планові обсяги постачання газу по місяцях складають: за жовтень 2020 – 11606,31 куб. м., за листопад 2020 – 47794,57 куб. м., за грудень 2020 року – 50655,56 куб. м., за січень 2021 року – 57  754,54 куб. м. Одночасно скаржник стверджує в позовній заяві, що фактичне споживання відповідача за відповідні місяці складало: за жовтень 2020 року – 11,60637 куб. м., за листопад 2020 року – 47,79457,куб. м., за грудень 2020 року – 50,65556 куб. м., за січень 2021 року – 61,3071 куб. м. Отже, відповідно до цього вказує, що з врахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, позивачем чітко визначено межі і підстави позовних вимог. Вказує, що згідно п.2.6 договору №1 від 10.01.2020 сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу у поточному місяці, встановлених у пункті 2.2 в розмірі, що не перевищує 10%. Отже, зазначає, що різниця між поставленим та фактично спожитим обсягом газу за відповідні місяці знаходиться в межах 10% , які сторони визначили як умову, за якої допускається зменшення або перевищення обсягів споживання газу. При цьому, зазначає, що додаткова угода №9 від 22.02.2021 була укладена сторонами керуючись принципом свободи договору, внаслідок чого сторони змінили обсяги постачання  газу по місяцях, визначені п.2.2. договору №1 від 10.01.2020, як планові, що свідчить, на його думку, про усвідомлення позивачем ймовірності подальшої фактичної зміни кількісних показників постачання газу, яка була ретроспективно задекларована сторонами у додатковій угоді №9 від 22.02.2021, укладеної, відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до цього просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

13.12.2021 від відповідача в канцелярію суду поступили письмові пояснення від 08.12.2021 №01.3-03/1959 (вх. № апеляційного суду 01-04/8617/21 від 13.12.2021) в яких вказує, що п.4.6. договору №1 від 10.01.2020 визначено право споживача (відповідача) на зменшення обсягу споживання та загальної вартості цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору, шляхом підписання додаткових угод. Відтак зважаючи на те, що вищевказані положення договору регламентують можливість та порядок внесення змін до його умов, сторони уклали, крім іншого, додаткову угоду №9 від 22.01.2021 до договору де погодили внести зміни до п.2.2. договору, який визначав планові обсяги постачання по місяцях. При цьому, відповідач зазначає, що сутнісний аналіз змісту п.2.2. договору дозволяє стверджувати про те, що сторони усвідомлювали змінний характер обсягів постачання газу, у зв`язку з чим сторонами було передбачено можливість та порядок корегування таких показників. Отже, вказує, що зважаючи на те, що обсяги визначені додатковою угодою набули статусу підтверджених та перебували в межах допустимої величини відхилення, а також на те, що відповідно до чинного законодавства договір є обов`язковим для сторін, вимога щодо застосування заходів відповідальності, передбачених договором , після укладення додаткової угоди , положеннями якої задекларовано остаточні, погоджені сторонами, кількісні показники предмету договору вважає безпідставною та такою, що не відповідає принципам свободи договору, справедливості , добросовісності та розумності, передбачених чинним законодавством.

Згідно  статті 269 Господарського процесуального кодексу України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї та письмовими поясненнями позивача, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 14 вересня 2021 року у справі №914/318/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи:

10.01.2020 між ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» та Комунальною установою "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради укладено договір №1 на постачання природного газу, згідно п.2.2. якого позивач зобов`язався постачати відповідачеві на умовах цього договору певні об`єми газу природного, встановивши  планові обсяги постачання по місяцях з січня 2020 по грудень 2020 року включно (а.с.9).

В подальшому, як вказує позивач укладено додаткову угоду №6 на продовження строку дії договору в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році на строк достатній для проведення тендерної процедури. Строк дії договору продовжено з 31.12.2020 до 11.01.2021.

22.02.2021 сторонами  укладено додаткову угоду №9, якою було продовжено строк дії договору до 24.01.2021.

Відповідно до п.2.6. договору №1 від 10.10.2020 сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природнього газу у поточному місяці , встановлених у п.2.2. в розмірі , що не перевищує 10%.

Як зазначає позивач, відповідно до п.7.1.1. договору №1 від 10.10.2020 встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою.

25.01.2021 між ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» та Комунальною установою "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної укладено договір №03-10 на постачання природного газу, згідно п.7.1. якого встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Вважаючи, що відповідачем перевищено об`єми споживання планових обсягів постачання газу помісячно, відповідно п. 2.2. договору, позивач в позовній заяві вимагає від відповідача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, посилаючись на умови п.7.1.1. договору №1 від 10.10.2020, згідно якого, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу Постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму(обсягу) природного газу, що розраховується за встановленою у Договорі формулою.

У заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначив, що відшкодування збитків - основний вид господарсько-правової відповідальності. За його твердженнями збитки за перевищення об`єму природного газу у період жовтень-грудень 2020 року та січень - березень 2021 року становлять 67607,72 грн., а  штрафні санкції за перебір замовлених потужностей у період жовтень-грудень 2020 року та січень - березень  2021 року становлять 19 197,74 грн., згідно розрахунку (а.с.42-43).

Дані вимоги зі сторони позивача обґрунтовано актами приймання – передачі природного газу (а.с.16-22, 35-38) та рахунками фактурою (а.с.23,24,39,40,41).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог ч.1-2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 626 ЦК України регламентовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України, що кореспондується положенням ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України  про договір купівлі-продажу.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи регулюються  Законом України "Про ринок природного газу", Кодексами газорозподільних та газотранспортної систем, Правилами постачання природного газу, затвердженими  постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496  із змінами та доповненнями, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.12.2015 за № 1382/27827.

Зокрема, приписами пункту 1  статті 12 Закону України "Про ринок природного газу"  встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 24963, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Договір постачання природного газу між іншими споживачами та їх постачальниками укладається відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як встановлено матеріалами справи, між ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» та Комунальною установою "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради існують договірні відносини, що ґрунтуються на укладеному між ними 10 січня 2020 року договорі №1 на постачання природного газу (а.с.9), згідно п.2.2. якого позивач зобов`язався постачати відповідачеві на умовах цього договору певні об`єми газу природного, встановивши  планові обсяги постачання по місяцях з січня 2020 по грудень 2020 року включно.

Сторонами 22.02.2021 року було укладено додаткову угоду №9 до вказаного договору, якою сторони домовилися розповсюдити дію договору на січень місяць 2021 року та встановили нові планові об`єми постачання газу (а.с.14). Зокрема додатковою угодою №9 до договору №1 від 10.01.2020 сторони змінили пункт 2.2., в якому визначили, що планові обсяги постачання гару по місяцях становлять: за жовтень 2020 року - 11606,31 куб.м.; за листопад 2020 року - 47794, 57 куб.м.; за грудень 2020 року - 50655,56  куб.м.; за січень 2021 року - 57754, 54 куб.м.

Зі змісту позовної та апеляційної скарги вбачається, що фактичне споживання відповідача за відповідні місяці має такі показники: за жовтень 2020 року -11, 60637 куб.м.; за листопад 2020 року - 47, 79457 куб.м.; за грудень 2020 року - 50, 65556 куб.м.; за січень 2021 року - 61, 3071 куб.м.

При цьому, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, сторонами змінено і п. 11.1. договору та встановлено, що цей договір діє в частині постачання газу з 01.01.2020 року по 24.01.2021 року, а в частині проведення розрахунків до 28.02.2021 року.

Відповідно до цього, вбачається висновок, що умовами договору між сторонами, з урахуванням ретроспективної юридичної сили додаткової угоди №9 від 22.02.2021, якою сторони скорегували об`єми планового постачання та споживання природного газу за договором №1 від 10.01.2020 року, передбачено такі об`єми газу, які фактично спожито відповідачем.

Таким чином, різниця між поставленим та фактично спожитим обсягом природного газу за відповідні попередні місяці за домовленістю сторін було відкориговано. Це надало можливість сторонам поставити фактичне споживання природного газу  відповідача у межі похибки, визначеної п. 2.6.договору - 10% відсотків допустимого зменшення або перевищення обсягів споживання газу.

За таких обставин правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що розділ 7 договору «відповідальність сторін» його підпункт 7.1.1 пункт 2  не застосовується.

Відповідно до цього правомірним є висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, щодо стягнення збитків  за жовтень-грудень 2020 року та січень 2021 року, оскільки об`єми споживання ним природного газу здійснено у межах запланованих об`ємів за договором.

Крім цього, згідно договору №03-10/7 від 25.01.2021 року на постачання природного газу (а.с.30-34), позивач зобов`язався поставити з 25.01.2021 року по 28.02.2021 року такі об`єми природного газу: за січень  2020 року – 20000,00 м. куб; в лютому 2021  року 21935,48 м. куб газу.

Пунктом 2.6. договору сторонами передбачено, що допускається зменшення або перевищення об`ємів споживання газу без обмеження. При цьому, згідно розділу 7, п. 71.1. та п. 7.2. цього договору відповідальність споживача передбачена лише за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань перед постачальником.

Отже, з врахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що правовідносини сторін врегульовано договором, умови якого відповідачем не було порушено і позивачем не доведено, ні суду першої, ні апеляційної інстанцій тих обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог позивач (скаржник).

Твердження скаржника, щодо неможливості застосування положень додаткової угоди до відносин, які існували між сторонами до 01.01.2021, судова колегія, вважає поверхневим, оскільки п.4 додаткової угоди не визначає строк дії договору, протягом якого сторони реалізують свої права та обов`язки, а передбачає чинність умов договору в тому числі протягом періоду, який не був охоплений первісною редакцією договору .

Враховуючи наведене вище, судова колегія апеляційного суду зазначає, що скаржником а апеляційній скарзі не спростовано висновки суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позову, та не містить аргументації чи обґрунтувань, щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що стало наслідком прийняття неправомірного рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення від 05 жовтня 2021 року у справі №907/635/21 з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Закарпатської області від 05 жовтня 2021 року у справі №907/635/21 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку, суд апеляційної інстанції, не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, - 

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну  залишити Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» за вих. №10/11-01 від 10.11.2021 (вх. № апеляційного суду 01-05/3807/21, 01-05/3827/21 від 16.11.2021) - без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 жовтня 2021 року у справі №907/635/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги – покласти на ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ».

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5. Матеріали справи №907/635/21 повернути Господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя                                                                      І.Б. Малех

Суддя                                                                                В.М.Гриців

                       Суддя                                                                                          О.В.Зварич