Справа № 2-514/2011  

РІШЕННЯ  
ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ  

  25 січня  2011  року                                                                                           м. Сімферополь  

Київський    районний  суд   м. Сімферополя  АР Крим у  складі:        

головуючого, судді   Гуріної О.В.  

при секретарі             Малевановій Д.Ю.,                

  розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  цивільну  справу  за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – Сімферопольська міська рада, Інспекція державного архітектурного контролю АР Крим, Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, про зобов’язання приведення земельної ділянки у первісний стан, стягнення моральної шкоди,  

встановив:  

  09.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи – Сімферопольська міська рада, Інспекція державного архітектурного контролю АР Крим, Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, про зобов’язання приведення земельної ділянки у первісний стан, стягнення моральної шкоди.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №411 від 10.04.1992 року ОСОБА_2 була надана земельна ділянка АДРЕСА_1. Відповідно до цього рішення ОСОБА_2 був зобов’язаний протягом трьох років замовити проектну документацію, узгодити її у встановленому порядку та закінчити будівництво житлового будинку у другому кварталі 1995 року. Проте, у зв’язку з тим, що відповідач не виконав вимоги вказаного рішення, не являвся членом територіальної громади Сімферопольської міської ради та постійно проживав в м.Геніческі, на підставі проведеної інвентаризації рішенням 10-ї сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради №117 від 09.11.2006 року скасовано рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, прийняте з питань надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, в тому числі і ОСОБА_2, який був сповіщений про це рішення. Після цього, рішенням 21 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради №285 від 24.05.2007 року земельна ділянка загальною площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку була виділена позивачу, який 04.08.2009 року отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку. Після 10.01.2008 року відповідач, дізнавшись, що вирішується питання про оформлення земельної ділянки позивачем, почав завозити на ділянку будівельні матеріали. Неодноразові звернення до органів внутрішніх справ за фактом самовільного зайняття земельної ділянки не призвели до позитивного результату. Позивач, посилаючись на те, що ОСОБА_2 порушені його законні права та інтереси, просить зобов’язати відповідача привести земельну ділянку в первісний стан та стягнути з нього моральну шкоду.  

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, просив позов задовольнити.  

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем по справі, оскільки докази того, що саме він, завіз на земельну ділянку позивача будівельні матеріали та збудував фундамент, відсутні. Крім того, ОСОБА_2 проживає у  м.Геніческі, є людиною похилого віку, у зв’язку з чим не має можливості в силу свого віку та стану здоров’я  здійснювати будівництво. Позов в частині відшкодування моральної шкоди вважала не доведеним належними доказами.  

Суд, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши фактичні обставин  справи та перевіривши їх доказами, наданим сторонами на засадах змагальності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.  

Судом встановлено, що рішенням 10-ї сесії V скликання Сімферопольської міської ради №117 від 09.11.2006 року скасовано пункт 20 додатку №1 рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 10.04.1992 року №411, яким ОСОБА_2 була надана земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.7,8). Рішенням 21 сесії V скликання Сімферопольської міської ради №285 від 24.05.2007 року ОСОБА_1 дозволено виконати проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0600 га у власність  для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 (поз. по ГП-235). Рішенням 39-ї сесії V скликання Сімферопольської міської ради затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0594 га, розташованої по АДРЕСА_1 (поз. по ГП-235) в приватну власність ОСОБА_1. 04.08.2009 року на ім’я ОСОБА_1 виданий державний акт серії ПЖ № 995982 на земельну ділянку площею 0,0594 га по АДРЕСА_1.  

Згідно зі ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.  

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці на даний час здійснені будівельні роботи ( залит фундамент), розташовані будівельні матеріали. За результатом перевірки, проведеної на підставі звернення позивача до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим, осіб, винних у самовільному зайнятті земельної ділянки не виявлено. В ході перевірок за цим же фактом органами внутрішніх справ встановлено, що будівництво здійснюється під керівництвом ОСОБА_2, 1932 року народження, який проживає в АДРЕСА_2 ( постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.04.2008 року).  

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, яка у своїх поясненнях наполягала на тому, що ОСОБА_2 не має ніякого відношення до здійснення будівництва, оскільки ці твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, з постанови Київського районного суду м.Сімферополя від 06.04.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 про скасування рішення Сімферопольської міської ради від 09.11.2006 року №117 вбачається, що представник ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснювала, що останній на спірній земельній ділянці почав будівництво, обробляв землю, посадив кілька дерев ( а.с.16).  

Також суд критично ставиться до пояснень представника відповідача про те, що будівництво було здійснено ще в дев’яностих роках, коли ОСОБА_2 правомірно на підставі рішення Сімферопольської міської ради №411 від 10.04.1992 року почав будівництво жилого будинку на спірній земельній ділянці, оскільки ці твердження спростовуються її ж доводами, викладеними вище, а крім того, технічною документацією, складеною під час оформлення позивачем державного акту на землю, з якої вбачається, що земельна ділянка на момент її обстеження у 2008 році була вільна від будівельних об’єктів та зелених насаджень.  

Згідно зі ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  

Аналізом фактичних обставин справи, підтверджених наявними у справі доказами, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт неправомірних дій з боку відповідача, пов’язаних із самовільним зайняттям спірної земельної ділянки, тому його вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні права власності підлягають задоволенню.  

Поряд з цим, визнаючи порушеним право ОСОБА_1 на здійснення прав власника земельної ділянки, суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки в цивільному праві існують інші форми для задоволення таких вимог.  

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, спричинена фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.  

Пленум Верховного Суду України  в п.1 постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року №4 ( зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 року №5) підкреслив свою позицію щодо застосування судами при розгляді справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди чинних міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України,  які відповідно до ст.9 Конституції України  є частиною національного законодавства України. Зокрема до них належить Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.  

При визначенні розміру моральної шкоди суд відповідно до роз’яснень, викладених у вищевказаній постанові Пленуму Верховного Суду України, має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять „розумність” та „справедливість” при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченого ст.41 Конвенції. Зокрема, в рішеннях „Тома проти Люксембургу” ( 2001), „Калок проти Франції” (2000) та „Недбала проти Польщі” , Європейський суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права являється адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.  

За таких обставин, суд вважає, що визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання його привести земельну ділянку у придатний для використання стан є достатнім для поновлення  порушеного немайнового права позивача.  

Відповідно до вимог ст..88 ЦПК України на користь позивача з відповідача  підлягають стягненню судові витрати.  

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд  

  ВИРІШИВ:  

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – Сімферопольська міська рада, Інспекція державного архітектурного контролю АР Крим, Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, про зобов’язання приведення земельної ділянки у первісний стан, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.  

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0594 га по вул..Шималій, 18 в м.Сімферополі АР Крим, яка належить йому на праві власності  на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №995982, шляхом зобов’язання ОСОБА_2 у місячний термін з моменту набрання рішенням суду законної сили знести за свій рахунок на вказаній земельній ділянці самовільно зведений фундамент, звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів та привести її у придатний для використання стан.  

У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди – відмовити.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК  через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.  

  Суддя: