У Х В А Л А

27 січня 2022 року

м. Київ

Справа № 640/24561/19

Провадження № 11-512зва21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Штелик С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік Олени Миколаївни про самовідвідвід участі у розгляді справи № 640/24561/19 за позовом ОСОБА_1 до Голови Верховного Суду Данішевської Валентини Іванівни, Голови Державної судової адміністрації України Холоднюка Зеновія Васильовича про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИЛА:

До Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вказаних судових рішень на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, ОСОБА_1 послалася на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гуменюк та інші проти України» (заява № 11423/19), ухвалене 22 липня 2021 року, яке набуло статусу остаточного 22 листопада 2021 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду судді-доповідачеві Желєзному І.В.

26 січня 2022 року суддя Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М. подала заяву про самовідвід від участі в розгляді справи № 640/24561/19, яку мотивовану тим, що ОСОБА_1 є суддя Верховного Суду України, з якою Ситнік О. М. під час роботи у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ та у Великій Палаті Верховного Суду працювали в одному приміщені. При цьому між ними склалися товариські стосунки, які на її переконання, не дозволяють брати участь у розгляді цієї справи, оскільки можуть викликати сумнів сторін в неупередженості або об`єктивності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно із частиною першою статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду перевірила доводи заяви судді Ситнік О. М. про самовідвід та дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

У рішенні від 9 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Наведені суддею Великої Палати Верховного Ситнік О. М. обставини щодо наявності підстав для самовідводу судді, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, не дають підстав для висновку про упередженість, її зацікавленість в певному рішенні у цій справі, чи про необ`єктивне ставлення до учасників справи.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви судді Ситнік О. М. про самовідвід від участі у розгляді справи № 640/24561/19.

Керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Відмовити в задоволенні заяви судді Ситнік Олени Миколаївни про самовідвід від участі у розгляді справи № 640/24561/19 за позовом ОСОБА_1 до Голови Верховного Суду Данішевської Валентини Іванівни, Голови Державної судової адміністрації України Холоднюка Зеновія Васильовича про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет

В. В. Британчук Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

І. В. Григор'єва Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна С. П. Штелик

Л. Й. Катеринчук