Справа №2-А-621/10р.  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

            01 грудня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:                              

головуючого судді  – Миронової О.В.

при секретарі   –         Григоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання постанови про накладання адміністративного стягнення протиправною та її скасування  

ВСТАНОВИВ:

     10.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДАЇ УМВС України в Миколаївській області  про визнання постанови про накладання адміністративного стягнення протиправною та її скасування  .  

     В обгрунтування позову зазначав, що 03.11.2010   інспектор ДПС ВДАЇ ОАТ м.Миколаїва Якімовський В.А.. склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення про те, що  він не надав дорогу пішоходам по пішохідному переході та притягнув його до відповідальності за ст..122 ч.1 КУпАП , наклавши   стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.

     Згідно п.п. 18.1 ПДР України водій  транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

     Позивач стверджує, що  при наближенні  його транспортного засобу до пішохідного переходу, він зменшив швидкість , але пішоход який знаходився на тротуарі продовжував стояти і не розпочинав  рух на пішохідний переході, а тому позивач   продовжив рухатись далі. Позивач вважає, що він своїми діями  не створював ніяких перешкод для пішохода, а тому вважає, що  винесена постанова про накладання адміністративного стягнення за порушення п.18.1 ПДР України, за ч. 1 ст.122 КпАП України винесена незаконно, адміністративне правопорушення не містить складу, оскільки відсутня вина в скоєнні адміністративного правопорушення, а відтак і відсутній  склад адміністративного  правопорушення .

     Позивач в просить суд визнати постанову протиправною та скасувати її.  

     В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з*явився, але надав суду заяву, в якій просив суд розглядати справу у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просив суд  позов задовольнити.

     Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Причини неявки не відомі. Клопотання та заяви до суду не надходили.  

     Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття представника відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.  

     Заслухавши пояснення свідка, дослідивши матеріали справи , суд прийшов до наступного.

              Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

     Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

      В судовому засіданні встановлено, що відносно позивача посадовою особою відповідача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КпАП України  винесена 03 листопада 2010 року постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КпАП України – проїзд пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних  , а саме: в м.Миколаї позивач, керуючи автомобілем «Фіат» номерний знак НОМЕР_1,  не надав дорогу пішоходам на пішохідному переході, чим порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху. На підставі зазначеного протоколу даною посадовою особою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КпАП України винесена постанова, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.

   Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб’єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

   В позові позивач  заперечував проти порушення Правил дорожнього руху (п. 18.1). Суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували свідчення позивача, але таких доказів постанова не містить.  Тоді, як свідок ОСОБА_3   в судовому засіданні підтвердила пояснення позивача. Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

   За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення, у зв’язку з недотриманням зазначених принципів правомірної адміністративної поведінки, підлягає скасуванню.

     Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

                                                                ПОСТАНОВИВ:

     Постанову серії ВЕ 289908 від 03 листопада 2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно  ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

      Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

  Суддя:                                                                               О.В.Миронова