Справа №2-а151/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

27 січня 2011року.

         Баришівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді      Єременка В.М.

при секретарі     Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Баришівському районному суді Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області про  стягнення недоплаченої  щомісячної грошової надбавки до пенсії про  оскарження бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги "Дітям війни", -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2011 року  ОСОБА_1 звернулася із зазначеним адміністративним позовом до суду. В позові вказує, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі за текстом - Закон №2195-1V від 18 листопада 2004 року) має право на підвищення розміру пенсії на 30% відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте Управлінням ПФУ в Баришівському районі Київської області за період з 01 січня 2006 року по теперішній час така надбавка до пенсії не нараховувалась та не виплачувалась. Позивач зазначив, що бездіяльність Управління ПФУ щодо нездійснення перерахунку та невиплати йому у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону №2195-1У від 18 листопада 2004 року за вказаний період є неправомірною та такою, що суперечить Конституції України та Законам України. За наведених обставин просить визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача - Управління ПФУ здійснити йому перерахунок надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов,язати відповідача здійснити нарахування щомісячної мінімальної допомоги в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком та забезпечити йому виплату з 1 січня 2006 по теперішній час з подальшим її перерахунком.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги зазначені в адміністративному позові та  зазначила, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та має статус «Дитини війни». Наполягає на  стягненні недоплаченої  щомісячної грошової надбавки до пенсії, визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача - Управління ПФУ здійснити  перерахунок надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов,язати відповідача здійснити нарахування щомісячної мінімальної допомоги в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 2006 по теперішній час  з подальшим її перерахунком.

        Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області на розгляд справи не з,явився. Подали до суду заперечення на  заявлений адміністративний позов, пославшись на те, що позивач ОСОБА_1    являється «Дитиною війни» і відповідно до положень ст.6 Закону №2195-1V від 18 листопада 2004 року має право на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак Управління ПФУ за період з 01 січня 2006 року по теперішній час могло діяти лише в межах фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, а тому для стягнення коштів з ПФУ відсутні правові підстави.  Вважають що з боку відповідача не було допущено бездіяльності, на яку  вказано в позові. Управління ПФУ  в Баришівському районі Київської області діяло у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Суд, з'ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши докази, вважає, що заявлений позов   підлягає частковому задоволенню.

            Позивач   ОСОБА_1 .   перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та має правовий статус «Дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом  №2195-1V від  18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон №2195-1У), особі, яка  має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії передбаченої даним Законом повинні здійснюватися у розмірі 30% мінімальної пенсії.

            З матеріалів справи вбачається, що Управління ПФУ не здійснювало будь-яких дій, пов'язаних з перерахуванням пенсії позивача відповідно до вищенаведених положень Закону №2195-1V від 18 листопада 2004 року та виплат позивачеві надбавки до пенсії не проводило, що свідчить про бездіяльність відповідача.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені  Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною   2   статті   3   Закону   №21954У   від   18   листопада   2004 передбачено, що державні гарантії «дітям війни», встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня

2005  року №3235-ІУ дію ст.6 Закону №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року було зупинено на 2006 рік.

Законом України від 19 січня 2006 року №3367-ІУ пункт 17 ст.77 Закону .N3235-1V від 20 грудня 2005 року виключено та відновлено дію ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року. У статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" визначено, що пільги «дітям війни», передбачені статтею 6 Закону №2195-1V від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня

2006  року №489-У дію ст.6 Закону №2195-1У від 18 листопада 2004 року було зупинено на 2007 рік та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року визнано неконституційними п.12 ст.71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", що призупиняли дію ст.6 Закону №2195-1V від І8 листопада 2004 року.

Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI текст статті 6 Закону №2195-1V від і 8 листопада 2004 року було змінено та встановлено, зокрема у частині першій, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними пп.2 п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", що призупиняли дію статті 6 Закону №2195-1V від 18 листопада 2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що Управління ПФУ   в Баришівському районі Київської області виплачувало щомісячно позивачу ОСОБА_1 . , як «дитині війни», підвищення до пенсії з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2008 року в розмірі 47 грн., з 01 квітня 2008 року по 22 травня 2008 року -48 грн. 10 коп., а починаючи з 22 травня 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 в розмірі 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року - 48 грн. 20 коп. та з 01 жовтня 2008 року по 1 січня 2009 року - 49 грн. 80 коп.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов'язку здійснити перерахунок надбавки до пенсії позивача та виплатити йому пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти адміністративного позову, не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус "дітей війни" та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.З Закону №2195-1V від 18 листопада 2004 року).

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі, заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача.

Відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності.

Згідно  ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що до цього часу залишається чинною перша редакція статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в якій йдеться про право дітей війни на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії. Тому і позивач має повне, законне, обґрунтоване та беззаперечне конституційне право на отримання довічної щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Ця доплата відповідачем за рішенням суду повинна бути перерахована та виплачена   ОСОБА_1 . ,    з 04.07.2010 року і по даний час. У подальшому перебігу часу позивач має отримувати таке ж щомісячне підвищення до своєї пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

 Таким чином, зважаючи на вищевикладене, нарахування та невиплата позивачу щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі, визначеним цим законом, є протиправною, протизаконною та такою, що суперечить Конституції України та вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України.

Розмір щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має становити 30% мінімальної пенсії за віком, а мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум визначається на кожний рік ЗУ «Про Державний бюджет України на відповідний рік».

Законні права та інтереси позивача були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, у т.ч. Законів України.

Про грубе порушення його прав, як дитини війни, стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації. Дізнавшись про порушення своїх законних прав з боку відповідача щодо неналежного нарахування і виплати щомісячного підвищення пенсії, яке продовжується і до цього часу, позивач звернувся до управління Пенсійного фонду у Баришівському районі.

У зв’язку з наведеним, дії відповідача щодо не нарахування та невиплати соціальної допомоги позивачеві в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни необхідно визнати протиправними. З метою відновлення порушених прав позивача необхідно зобов’язати відповідача провести такі нарахування та виплатити соціальну допомогу в межах встановлених Законом. (ЗУ від 07.07.2010 року №2453-У1).

Частиною 1 ст.100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після  закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про, що постановляється ухвала. (ЗУ від 07.07.2010 року №2453-У1).

Ч.2 ст.100 КАС України вказує на те що, якщо суд визнає  причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи, що інших стоків для звернення до адміністративного суду з таким позовом в КАСу не передбачено, суд приходить до висновку, що пропущення позивачем шестимісячного терміну для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого  ч.2 ст.99 КАС України є підставою для часткового задоволення позову без  поновлення йому пропущеного строку, звернення до адміністративного суду в межах шестимісячного строку з дня звернення позивача з позовом до суду, відповідно до Закону України від 07.07.2010 року №2453-У1та подачі заяви до УПФ до дати прийняття вказаного закону.

  Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 . ,      щодо виплати соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни  підлягають задоволенню частково, оскільки суд не має повноважень застосувати неіснуючу норму права.

Виходячи з вимог ст. 22 Конституції України  при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни. При цьому слід виходити з правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання конституційності положень Законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.

Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України  (254к-96кВР), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України ), тому звуження змісту і обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України  не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення, відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 , п. 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України , надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України ) – згідно Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002  у справі  щодо пільг і компенсацій.

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини » суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04 листопада 2000 року, користування будь-яким правом, яке визнане законом, повинно бути забезпечено виконанням без будь-якої дискримінації.

Так, при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів – Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону на думку Уряду України, превалюювали як lex specialis.

Суд не прийняв до уваги уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (п. 26 Рішення Кечко проти України).

Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст. 8 КАС України  звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України  гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Керуючись ст. 22 Конституції України , ч. 1 ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04.11.2000 року, Законом України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини », Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV , Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 , Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя », ст.ст. 158 - 164 КАС України , суд,

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача  підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.ст.3,4,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 11,69-71,99,100,60-163 КАС України, суд ~

                                                       ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої  щомісячної грошової надбавки до пенсії про  оскарження бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги "Дітям війни",  - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області щодо невиконання законодавчо визначеного обов'язку здійснити перерахунок надбавки до пенсії   ОСОБА_1   у розмірі встановленому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в  Баришівському районі Київської області  здійснити перерахунок ОСОБА_1   надбавки до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" один рік за період з 04 липня 2010 року по 04 січня 2011 року в повному обсязі, як «Дитині війни» недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат з подальшим її перерахунком до внесення відповідних змін в законодавство.

В задоволенні адміністративного позову   в іншій частині - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185, 186 КАС України, шляхом подання через Баришівський районний суд Київської області.        

               Суддя                                                                      Єременко В.М.