Справа № 22-ц/0390/228/11 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.В.
Категорія:27 Доповідач: Мудренко Л. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.02.2011 місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:
головуючого - судді Мудренко Л. І.,
суддів - Матвійчук Л.В., Русинчука М.М. ,
при секретарі Семенюк О.А. ,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача, відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІМБ-7», ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НІМБ-7» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «НІМБ-7», ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 1000000 (один мільйон) грн. суми боргу за договором позики, 9698 (дев’ять тисяч шістсот дев’яносто вісім) грн. 63 коп. три проценти річних від простроченої суми боргу, 13000 (тринадцять тисяч) грн. суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а всього 1022698 (один мільйон двадцять дві тисячі шістсот дев’яносто вісім) грн. 63 коп. суму боргу за договором позики.
Стягнуто в рівних частинах з ТзОВ «НІМБ-7», ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 1700 (одну тисячу сімсот грн. сплаченого судового збору, по 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. з кожного та 120 (сто двадцять) грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення, по 60 (шістдесят) грн. з кожного.
Відповідач ТзОВ «НІМБ-7» подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій просив рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі), що були передані йому у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частинами першою та другою ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «НІМБ-7» в особі його директора ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти, що належать йому на праві власності в сумі 1000000 грн. зі строком повернення до 29 травня 2009 року.
Вказаний договір позики був посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6
Пунктом 4.1 договору позики передбачено, що в разі несвоєчасного повернення суми позики сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми боргу.
В забезпечення виконання зобов’язання за договором позики від 29 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого останній взяв на себе зобов’язання нести солідарну відповідальність з боржником перед кредитором.
Станом на 24 вересня 2009 року загальна сума заборгованості становить 1022698,63 грн., з яких: 1000000 грн. – заборгованість за договором позики; 13000 грн. – сума інфляційних за період прострочення травень-вересень 2009 року, а також 3% річних від суми основного боргу за 118 днів прострочення позики в розмірі – 9698,63 грн., що підтверджується письмовим розрахунком (а.с. 6). Розмір заборгованості відповідачем не заперечувався.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ТзОВ «НІМБ-7» взятий на себе обов’язок щодо повернення суми позики у визначений договором строк не виконав.
Судом першої інстанції правильно не взято до уваги пояснення представника відповідача ОСОБА_2 про те, що він не отримував грошових коштів, оскільки останній в судовому засіданні не заперечив факт підписання договорів позики та поруки. Зокрема в п. 2.2 договору позики сторони передбачили, що підписання цього договору буде свідчити про те, що його умови повністю відповідають волевиявленню позикодавця та позичальника та про одержання представником позичальника вищезазначеної суми грошей.
Крім того, відповідач ТзОВ «НІМБ-7» не оспорював укладений договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця відповідно до ст. 1051 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. А оскільки чинність правочину ніхто не оспорює, то він повинен належним чином виконуватися.
Отже, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення боргу за договором позики.
Посилання в апеляційній скарзі на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 року № 72 не заслуговують на увагу, оскільки дана постанова втратила чинність.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.
Рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів –
у х ва л и л а :
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НІМБ-7» відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді:
,