Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  10-34/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Кореняк

Категорія -         Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Чельник О. І.   

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19.01.2011  колегія суддів судової  палати  з розгляду кримінальних справ  апеляційного  суду  Кіровоградської   області   у складі :

головуючого судді - Медведенка Ю.С.,

суддів  - Чельник О.І., Кадегроб А.І.,  

за участі прокурора - Менделенко О.В.

розглянула у  відкритому  судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 січня 2011 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Коркмази Штефан-Водського району Молдови, громадянину України, молдованину, одруженому, такому, що не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимому,

продовжено строк тримання під вартою до чотирьох місяців.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 пред’явлено обвинувачення за ч.2 ст.149 КК України.

У ході розслідування встановлено наступне.

В серпні 2004 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3, маючи умисел на нетрудове збагачення за рахунок вербування, переміщення та передачі людини, з метою її експлуатації з використанням обману та уразливого стану, підшукали ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканок АДРЕСА_2 яким запропонували виїхати до Російської Федерації на роботу, при цьому, використовуючи обман, ввели в оману щодо дійсного характеру їх діяльності, а саме, того, що вони будуть займатись жебракуванням. При цьому, з метою вербування вказаних осіб, використовуючи їх уразливий стан (малозабезпеченість, необізнаність у питаннях працевлаштування), навмисно повідомили їм неправдиву інформацію про велику заробітну платню, яку вони обіцяли забезпечити. Отримавши в результаті обману згоду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на виїзд на роботу, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за рахунок власних коштів придбали квитки на потяг та перевезли їх спочатку до Республіки Молдова, звідки шляхом обману, із використанням автотранспорту, переправили до Московської області Російської Федерації, з метою використання їх праці в якості жебраків. Виконуючи роботу, пов’язану із жебракуванням, ОСОБА_5 працювала приблизно чотири місяці, а ОСОБА_6 –вісім місяців. В лютому 2008 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, продовжуючи свій злочинний задум, маючи умисел на нетрудове збагачення за рахунок вербування,  переміщення  та  передачі  людини, з метою її експлуатації з використанням обману та уразливого стану, підшукали ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця АДРЕСА_3 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, мешканця АДРЕСА_4  яким запропонували поїхати до м. Одеса для виконання роботи в якості різноробочих на ринку. При цьому, з метою вербування вказаних осіб, використовуючи їх уразливий стан (малозабезпеченість, необізнаність в питаннях працевлаштування), навмисно повідомили неправдиву інформацію про велику заробітну платню, яку вони обіцяли забезпечити. Отримавши в результаті обману згоду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на виїзд на роботу, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за рахунок власних коштів, придбали квитки на потяг та перевезли їх спочатку до м. Одеса, звідки шляхом обману, із використанням автотранспорту, через невстановлену слідством особу переправили до Московської області Російської Федерації, з метою використання їх праці в якості жебраків. Виконуючи роботу, пов’язану із жебракуванням, ОСОБА_7 працював в Російській Федерації протягом шести місяців, а ОСОБА_8 роботу, пов’язану із жебракуванням не виконував, оскільки приблизно через тиждень після приїзду втік, зрозумівши дійсну мету його приїзду до Російської Федерації. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за вказаний період часу завербували та обманним шляхом вивезли до Російської Федерації: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, - погрожували їм застосуванням фізичного насилля в разі відмови займатись жебракуванням, контролювали вільне їх пересування, примусово утримували в невстановленому домоволодінні та примушували працювати в якості жебраків, а гроші від експлуатації відбирали та розподіляли між собою.

06.01.2011 року старший слідчий в ОВС ВР ОВС СУ УМВС України у Кіровоградській області звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда із поданням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 до чотирьох місяців.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда того ж дня вказане подання слідчого задоволено, та зазначено, що підстави для зміни обраного відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відсутні, і, враховуючи, що по справі належить виконати ще ряд слідчих дій, суд дійшов висновку продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 до чотирьох місяців.

В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що хоча обвинувачений не ухилявся від слідства та суду, проживаючи за місцем реєстрації та працюючи на ринках Одеської і Кіровоградської областей, в той же час перебував у розшуку. Обвинувачення є незаконним, безпідставним і не доведеним достатніми доказами, в діях обвинуваченого відсутній склад інкримінованого злочину.  

Заслухавши доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав апеляцію в повному обсязі, прокурора про залишення постанови без зміни, перевіривши матеріали та зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без зміни, з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 148 та 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено позбавлення волі на строк не менше трьох років, а також за наявності достатніх підстав  вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі, або продовжувати злочинну діяльність.

Крім того, відповідно вимог ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, окрім тяжкості злочину, враховується ряд особистісних характеристик обвинуваченої особи, а також інші обставини у справі.  

ОСОБА_3 інкриміновано скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких. Санкцією статті обвинувачення встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років позбавлення волі.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 перебував у міжнародному розшуку та є непрацюючим.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_3, знаходячись на волі, може перешкодити встановленню істини по справі, ухилятися від слідства та суду, та судом при продовженні ОСОБА_3 строку тримання під вартою до чотирьох місяців були повною мірою враховані вимоги статей 148, 150 та 155 КПК України.

Посилання апелянтом на ряд показань свідків, наявних у матеріалах кримінальної справи, та доводи апеляції про відсутність доказів причетності ОСОБА_3 до  інкримінованого злочину, - не визнаються підставою для суду до зміни запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки дані питання підлягають оцінці під час розгляду судом кримінальної справи по суті.

З огляду на викладене, колегія суддів, з урахуванням всіх обставин та даних про особу обвинуваченого, визнає, що судом першої інстанції було прийнято обґрунтоване та законне рішення щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання його під вартою, у  зв’язку з чим постанова суду підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 –залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 січня 2011 року про продовження строку тримання під вартою до чотирьох місяців обвинуваченому ОСОБА_3 –без зміни.

Судді:

Медведенко Ю.С.                           Чельник О.І.                                     Кадегроб А.І.