Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 10-49/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько
Категорія - Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Чельник О. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 лютого 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді –Медведенка Ю.С.,
суддів –Чельник О.І., Кадегроб А.І.,
за участю прокурора – Вдовіченка М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді матеріали за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Кіровського районного суду Кіровограда від 11 січня 2011 року, якою щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, громадянина України, українця, освіта середня, неодруженого, не працюючого, не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_1
відмовлено в обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту.
ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, за наступних обставин.
8 липня 2009 року о 23 год. 00 хв. ОСОБА_2, знаходячись навпроти жіночої консультації, що по вул. Жадова у м. Кіровограді, побачив раніше невідомого йому ОСОБА_3, який в той момент рухався пішки по вказаній вулиці в сторону алеї «Слави», при цьому останній ніс під рукою чоловічу барсетку. В цей момент у ОСОБА_2 виник умисел. направлений на заволодіння барсеткою невідомого. Діячи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань з метою власної наживи ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3 та спитав у останнього цигарку, на що той відповів відмовою. Після цього ОСОБА_2 з метою заволодіння барсеткою, наніс два удари кулаком правої руки в область щелепи потерпілого, завдавши йому фізичного болю. Від отриманих ударів ОСОБА_3 втратив рівновагу та впав на землю спиною до низу, при цьому впустивши на землю свою барсетку. ОСОБА_2, побачивши ОСОБА_3 знаходиться у безпорадному стані відкрито заволодів його чоловічою барсеткою, в якій знаходилось майно потерпілого, а саме: водійське посвідчення, талон попередження, техпаспорт на автомобіль, посвідчення чорнобильця, посвідчення інваліда війни, посвідчення пенсіонера МВС, а також зв'язка ключів. Після чого, з метою власної наживи, розуміючи, що ОСОБА_3 знаходиться в безпорадному стані, підійшов до нього та поштовхом рук, перевернув потерпілого, який знаходився на землі, обличчям до низу та почав обшукувати кишені брюк останнього, в ході чого відкрито заволодів з задньої правої кишені брюк мобільним телефоном «Моторола т-191»вартістю 120 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «МТС»вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 113 гривень. З місця скоєння злочину ОСОБА_2 зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Постановою суду першої інстанції від 11.01.11 року щодо ОСОБА_2 відмовлено в обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту. Своє рішення суд мотивував тим, що із змісту подання та наданих матеріалів кримінальної справи не можна прийти до висновку, що ОСОБА_2 надалі буде вчиняти дії щодо переховування від слідства, суду та продовжувати злочинну діяльність, а в самому поданні не наведені дані на підтвердження таких обставин.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді матеріалів подання судом першої інстанції, просить скасувати постанову суду про відмову в обранні щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту. Вказує на незаконність такого рішення суду, оскільки ОСОБА_2 не працює, скоїв тяжкий злочин, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин порушив підписку про невиїзд та тривалий час переховувався від слідства, не має засобів для існування, за місцем проживання характеризується негативно.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію в повному обсязі, перевіривши матеріали кримінальної справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без зміни з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 148 та 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено позбавлення волі на строк не менше трьох років, а також за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі, або продовжувати злочинну діяльність.
Крім того, відповідно до вимог ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, враховується ряд особистісних характеристик особи, а також інші обставини у справі.
ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років за ч.2 ст.186 КК України.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 повністю визнав вину у вчиненні злочину та щиро кається у скоєному (а.с. 9).
З пояснень обвинуваченого ОСОБА_2, наданих при розгляді матеріалів подання слідчого про обрання йому запобіжного заходу суду першої інстанції, вбачається, що після скоєння злочину він не переховувався від слідства, знаходився вдома і в день ходив на курси для влаштування на роботу в Інгульську шахту. Ніяких викликів і повідомлень від слідчого не отримував, а тому вважає, що від слідства не переховувався. Жодних доказів протилежного органом досудового слідства суду не надано.
Крім того, в матеріалах подання відсутня постанова слідчого про оголошення в розшук ОСОБА_2, згідно ст. ст. 138,139 КПК України.
Колегія суддів враховує, що в матеріалах подання про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту відсутні будь-які дані на підтвердження того факту, що останній викликався повідомленнями слідчого та на ці виклики не з’являвся.
Доводи апеляції з приводу ухилення ОСОБА_2 від слідства із посиланням на підтвердження цього наявними в матеріалах справи рапортом слідчого та рапортів виконавців про неможливість встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 на виконання постанови про привід підозрюваного від 22.09.2009 року та обвинуваченого від 25.08.2009 року, є документально непідтвердженими матеріалами подання, які не містять ні копій відповідних пояснень вказаних осіб, ні довідок, ні рапортів працівників Кіровського РВ УМВСУ в Кіровоградській області.
При цьому, подані матеріали містять постанову про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_2 від 24.08.2009 року. Зазначену постанову останньому було оголошено із роз’ясненням обвинувачення та видачею копії лише 10.01.2011 року (а.с. 16), тобто напередодні дня розгляду в суді першої інстанції подання слідчого СВ Кіровського РВ УМВСУ в області про зміну міри запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту ОСОБА_2
Згідно наданих матеріалів обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий.
Таким чином, колегія суддів вважає, що достатні доводи на підтвердження того, що підозрюваний буде намагатись перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність, у матеріалах подання відсутні.
За викладених обставин, враховуючи вимоги ст.ст. 148, 150, 155 КПК України та положення ст. ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із урахуванням наявних матеріалів справи, колегія суддів вважає, що на даний час належна поведінка обвинуваченого ОСОБА_2 на досудовому слідстві та у суді може бути забезпечена застосуванням до нього менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, зокрема такого, як підписка про невиїзд.
Відтак, підстав для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів –
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді матеріалів в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 січня 2011 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту –без зміни.
Судді:
Медведенко Ю.С. Чельник О.І. Кадегроб А.І